Постанова

від 25.02.2014 по справі 826/1183/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року № 826/1183/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елін" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001532204, №0001542204 від 25.12.2013

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Елін» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 грудня 2013 року № 0001532204 та № 0001542204.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «Трейд Ентерпрайс» відповідачем не надано. Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 29 листопада 2013 року № 1891/26-53-22-04/32770988.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення на перевірку від 18 листопада 2013 року № 1938 та відповідно до наказу від 19 листопада 2013 року № 925, згідно пункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2012 року, податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Ентерпрайс», за результатом якої складено акт перевірки від 29 листопада 2013 року № 1891/26-53-22-04/32770988.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 201.1., 201.2., 201.4., 201.6., 201.7. статті 201, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на додану вартість на загальну суму 163122 грн. в т.ч. за: червень 2012 на 964 грн.; липень 2012 на 8340 грн.; грудень 2012 на 153 818 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік у сумі 171278 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача від 13 грудня 2012 року, листом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 20 грудня 2013 року № 12238/10/26-53-22-04-11 залишено без змін висновки акту перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 грудня 2013 року № 0001532204 за порушення пункту 201.1., 201.2., 201.4., 201.6., 201.7. статті 201, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244683,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 163122,00 грн., за штрафними санкціями - 81561,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 грудня 2013 року № 0001542204 за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 256917,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 171278,00 грн., за штрафними санкціями - 85639,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейд Ентерпрайс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 03 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елін» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Ентерпрайс» укладено Договір поставки товару № 030110, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Трейд Ентерпрайс») зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, ), а Покупець («Елін») зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Пунктами 1.2., 1.4. цього Договору визначено, що найменування, загальна кількість, ціна товару та вартість поставки, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у відповідній накладній (накладних), що є додатком (-ами) до Договору.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елін» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Ентерпрайс» (Постачальник) підписано угоду поставки від 03 жовтня 2011 року, згідно якого Постачальник зобов'язується передати товар по узгодженій номенклатурі та об'єму у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно з умовами Угоди. Перелік товару та його ціна вказуються у відповідних Додатках, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно видаткових накладних від 16 травня 2012 року № 16-0105, від 11 травня 2012 року № 11-0105, від 07 травня 2012 року № 07-0105, від 03 травня 2012 року № 03/0105, від 03 травня 2012 року № 03-0205 товаром постачання в розумінні Договору поставки від 03 жовтня 2011 року № 030110 та угоди поставки від 03 жовтня 2011 року є інструменти (будівельні, тощо) на загальну суму 978729,17 грн.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Ентерпрайс» від 07 травня 2012 року № 8, від 03 травня 2012 року № 1, від 03 травня 2012 року № 3, від 11 травня 2012 року № 14, від 16 травня 2012 року № 26.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Трейд Ентерпрайс» у зв'язку з придбанням товарів.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Елін» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; прокату інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; вантажного автомобільного транспорту; ремонту побутових приладів, домашнього та садового обладнання; неспеціалізованої оптової торгівлі; діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Ентерпрайс» надано копії видаткових та податкових накладних, копії платіжних доручень.

При цьому, надаючи пояснення з приводу використання товарів, придбаних у ТОВ «Трейд Ентерпрайс», представник позивача зазначив про подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копії договорів із контрагентами-покупцями, контрагентами-замовниками, у взаємовідносинах із якими позивачем використовувались придбані товари.

При цьому, матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження товару зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Ентерпрайс» на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Елін».

Суд наголошує, що вищезазначені первинні документи неодноразово витрбовувались у позивача як ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року так і під час розгляду справи, проте інших первинних документів, окрім видаткових та податкових накладних, позивачем не надано.

Доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Трейд Ентерпрайс" у продажу позивачу товару, згідно податкових накладних, позивачем до суду також не надано.

Позивачем також не надано суду актів приймання - передач товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів.

На думку суду позивачем не доведено мету та необхідність придбання у ТОВ "Трейд Ентерпрайс "товарів, визначених у податкових накладних .

Крім цього, з видаткових накладних не вбачається, яким чином відбувалось завантаження, відвантаження та саме перевезення вантажу (відсутні відомості про автомобілі, водіїв тощо).

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, до перевірки ТОВ «Елін» первинних документів не надано.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Слід зазначити, що у судовому засіданні представником позивача зазначалось, що первинна документація надавалась перевіряючим, проте з незрозумілих підстав останні відмовились використовувати зазначені документи.

Відповідно до пункту 44.7. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Аналіз вищезазначеної норми Податкового кодексу України дає підстави вважати, що в разі відмови з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки.

Доказів направлення Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві копій первинних документів листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного позивачем не надано.

При цьому, згідно заперечень ТОВ «Елін» від 13 грудня 2013 року на акт перевірки, які додані до позовної заяви позивачем, вбачається, що в якості додатків позивачем надано:

- копію акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 29 листопада 2013 року № 1891/26-53-22-04/32770988;

- копію договору про надання юридичних послуг від 12 вересня 2012 року;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- копію свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання.

Таким чином, надаючи заперечення на акт перевірки, позивачем не додано копій первинних документів на спростування висновків акту перевірки.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів надання під час перевірки та під час подання заперечень первинної документацій, суд вважає, що такі документи були відсутні у ТОВ «Елін» на час складення такої звітності.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Трейд Ентерпрайс" носять реальний характер, а товари, зазначені у податкових накладних, дійсно придбані у ТОВ «Трейд Ентерпрайс» та використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ «Елін» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року № 0001532204 є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Ентерпрайс», не підтверджують придбання товарів та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елін" не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4684,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Елін" відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» (код ЄДРПОУ 32770988) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4684,80 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник