Ухвала

від 23.09.2014 по справі 826/1183/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1183/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елін» (далі - позивач, ТОВ «Елін») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2013 року №0001532204 та №0001542204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Елін» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елін» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати ПДВ за травень 2012 року, податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Ентерпрайс», за результатами якої складено акт від 29.11.2013 року №1891/26-53-22-04/32770988.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 163122,00 грн. та до заниження податку на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 171278,00 грн.

На підставі акту від 29.11.2013 року №1891/26-53-22-04/32770988 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2013 року №0001532204, яким ТОВ «Елін» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 244683,00 грн., у томі числі 163122,00 грн. - за основним платежем та 81561,00 грн. - за штрафними санкціями; №0001542204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 256917,00 грн., у тому числі: 171278,00 грн. - за основним платежем та 85639,00 грн. - за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентом ТОВ «Трейд Ентерпрайс», не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Для встановлення правомірності обчислення платником податків витрат, що враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідно визначити, що такі витрати були понесені суб'єктом господарювання для провадження його господарської діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що з первинної документації, яка міститься в матеріалах справи (податкова та видаткова накладні, платіжні доручення), та, на думку апелянта, підтверджує реальність фінансово-господарських операцій між ним і ТОВ «Трейд Ентерпрайс», не можливо встановити реальність виконання сторонами спірних господарських операцій за договором поставки від 03.10.2011 року №030110. При цьому, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в порядку апеляційного провадження позивачем не було надано актів прийому-передачі товару, документів, підтверджуючих його зберігання та використання в господарській діяльності товариства.

При цьому, судова колегія, дослідивши подорожні листи, подані ТОВ «Елін» до суду апеляційної інстанції, вважає, що наявність цих первинних документів та відомості, які в них містяться, у своїй сукупності та у взаємозв'язку з вказаними вище первинними документами, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є достатніми і беззаперечними доказами правомірності обчислення позивачем ПДВ та податку на прибуток за періоди часу щодо яких проводилася податкова перевірка.

Більш того, під час проведення відповідачем перевірки податкової звітності ТОВ «Елін» позивачем не було надано контролюючому податковому органу зазначеної первинної документації як під час проведення перевірки, так і після її завершення при адміністративному досудовому оскарженні акту від 29.11.2013 року №1891/26-53-22-04/32770988, що у відповідності до приписів п.44.6 ст.44 ПК України, є достатньою та необхідною правовою підставою вважати, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання податкової звітності.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 25.12.2013 року №0001532204 та №0001542204 та переконав суд у своїй правоті.

При цьому, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.09.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.