Ухвала

від 04.02.2014 по справі 814/3669/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3669/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Лук'янчук О.В.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року товариства з додатковою відповідальністю (далі ТДВ) "Миколаївбудмеханізація" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від:

- 05 червня 2013 року №0002782202 (форма "Р") про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток (574 181 грн. за основним платежем та 72 677 грн. за штрафними санкціями);

- 26 березня 2013 року №0000362202 (форма "П") про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 072 грн.;

- 26 березня 2013 року №0000382202 (форма "Р") про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) (398 464 грн. за основним платежем та 154 238 грн. за штрафними санкціями).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що протиправна діяльність посадових осіб ДПІ, виражена у неврахуванні та недосліджені первинних документів, у сукупності із невірним застосуванням та розумінням норм податкового законодавства призвела до безпідставних висновків, зазначених у акті перевірки, та, як наслідок, у прийнятті протиправних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що рішення ДПІ прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 05 червня 2013 року №0002782202 (форма "Р") про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток (574 181 грн. за основним платежем та 72 677 грн. за штрафними санкціями);

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 26 березня 2013 року №0000362202 (форма "П") про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 072 грн.;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 26 березня 2013 року №0000382202 (форма "Р") про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (398 464 грн. за основним платежем та 154 238 грн. за штрафними санкціями).

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №578/22-200/01273125 від 11 березня 2013 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ТДВ "Миколаївбудмеханізація" (код ЄДРПОУ 01273125) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року".

Перевіркою встановлено недодержання позивачем вимог ч.1 ч.5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених із зазначеними в акті контрагентами постачальниками та покупцями, правочини мають ознаки нікчемних (недійсних).

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року №0000372202 (форма "Р") про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток (795 249грн. за основним платежем та 77 951 грн. за штрафними санкціями), від 26 березня 2013 року №0000362202 (форма "П") про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 072 грн., від 26 березня 2013 року №0000382202 (форма "Р") про збільшення податкового зобов'язання по ПДВ (398 464 грн. за основним платежем та 154 238 грн. за штрафними санкціями).

Позивачем зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПС в Миколаївській області та ДПС України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 24 травня 2013 року №1149/10/10-209 ДПС у Миколаївській області скаргу позивача від 02 квітня 2013 року №90 задоволено частково, а саме:

- податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 березня 2013 року №0000362202 та №0000382202 залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 березня 2013 року №0000372202 скасовано в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 221 068 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5 274 грн. в іншій частині залишено без змін.

За результатами розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2013 року №0002782202.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02 серпня 2013 року №9210/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача. Крім того, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 135, 198 ПК України, п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вказується, що операції контрагентів скаржника не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або і здійснення діяльності.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до додатку 2 до акту перевірки позивача, а саме довідки про загальну інформацію щодо ТДВ "Миколаївбудмеханізація" та результати його діяльності за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року ДПІ встановлено, що фактично у цей період підприємство здійснювало будівельні субпідрядні земляні роботи (вирив котлованів для будівництва) та інші будівельні роботи згідно переліку спеціальних видів робіт (додатки до ліцензій), надавало послуги силових машин та механізмів, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин та механізмів, здійснювало ремонти машин та механізмів, здійснювало оптову торгівлю будівельними матеріалами, надавало в оренду власні нежитлові приміщення та площадки. Підприємству для виконання робіт підвищеної небезпеки було видано дозволи Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

Фактичне здійснення господарських операцій, підтверджено також іншими документами (договорами постачання та підряду, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями тощо), які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства та не містять недоліків, що можуть спричинити втрату значення юридичного статусу первинних документів.

Позивачем також надано суду рішення інших судів, які набрали законної сили, на підтвердження своєї правової позиції щодо реальності господарських операцій із деякими контрагентами (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року; постанова Одеського апеляційного адміністративного суду (т.4, а.с.60-69, 139-140).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки робиться посилання лише на відомості відображені в актах:

- ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 14 серпня 2012 року №236/22- 300/34034425 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтех-Плюс" (код за ЄДРПОУ 36486418) за січень - червень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, січень - березень, червень 2011 року, ТОВ ПССК "Еверест" (код за ЄДРПОУ 34235036) за лютий 2010 року, ТОВ "Інвест Актив Плюс" (код за ЄДРПОУ 36793988) за травень, липень, 2011 року, ТОВ "Транс Агентство Сервіс" (код за ЄДРПОУ 36713483) за червень 2011 року, ТОВ "Газфил" (код за ЄДРПОУ 35320927) за червень 2011 року";

- ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 06 вересня 2012 року №262/22- 200/34034425 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтех-Плюс" (код за ЄДРПОУ 36486418) з питань взаємовідносин з ПП "Кайман - Транс" (код за ЄДРПОУ 36361973) за січень 2012 року";

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 06 березня 2013 року №83/22-300/34651169 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ман СТРОЙ" (код за ЄДРПОУ 34651169) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТДВ "МБМ" (код за ЄДРПОУ 01273125) за вересень 2011 року";

- ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 10 квітня 2012 року №54/22-200/34651169 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ман СТРОЙ" (код за ЄДРПОУ 34651169) з питань взаємовідносин ТОВ "Газфил" (код за ЄДРПОУ 35320927) за серпень 2011 року, ТОВ "Видавництво "ІНПОЛ" (код за ЄДРПОУ 34981513) за липень - серпень 2011 року та ТОВ "Гулівер" (код за ЄДРПОУ 23707529) за вересень - жовтень 2011 року"; ТОВ "Видавництво "ІНТІОЛ" (код за ЄДРПОУ 34981513) за липень - серпень 2011 року, та ТОВ "Гулівер" (код за ЄДРПОУ 23707529) за вересень - жовтень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "ГАЗФИЛ", ТОВ "Видавництво "ІНПОЛ", ТОВ "ГУЛІВЕР" та ТОВ "МАН СТРОЙ" здійснені без мети настання реальних наслідків;

- Миколаївського відділення Очаківської ОДПІ від 25 лютого 2013 року №50/22-36793988 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інвест АКТИВ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 36793988), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТДВ "Миколаївбудмеханізація" (код за ЄДРПОУ 01273125), за період з 01 серпня 2011 року по 31 січня 2012 року"; (згідно якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Інвест АКТИВ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 36793988) не знаходиться за місцезнаходженням, постановою Господарського суду Миколаївської області від 25 грудня 2012 року по справі №5016/2936/2012(5/113) ТОВ "Інвест АКТИВ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 36793988) визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура";

- Очаківської ОДПІ від 07 липня 2012 року №185/22/36793988 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ІНВЕСТ АКТИВ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 36793988), щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Видавництво "ІНПОЛ" (код за ЄДРПОУ 34981513) за травень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року";

- Західної МДПІ м. Харкова від 23 жовтня 2012 року №490/15-314/36458749 "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБ-ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36458749), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року".

Вказані акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про безтоварність (нереальність, недійсність та нікчемність) правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів (по "ланцюгах") господарювання з яким у позивача відсутні будь - які господарські правовідносини.

Так більшість висновків відповідача базується на посиланнях в акті перевірки на аналіз взаємовідносин та господарської діяльності третіх осіб, які не є безпосередніми контрагентами позивача.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги та досліджував господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Апелянтом не надано суду будь-яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Разом з тим, правильно по суті вирішив справу, суд першої інстанції не мотивував неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень в частині відображення кредиторської заборгованості товариства перед ТОВ ТПК "Лорд" та правомірності застосування звичайних цін.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Висновок про порушення позивачем абз."в" п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14, п.135.1 ст. 135, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України, а саме заниження суми доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 561 800 грн. по ТОВ ТПК "Лорд", зроблений апелянтом на підставі факту визнання останнього банкрутом є помилковим, оскільки постановою Господарського суду Миколаївської області від 16 травня 2012 року по справі №5016/4194/2011(5/100) ТОВ ТПК "Лорд" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Отже, у даному випадку, відповідач помилково вважає, що відкриття процедури банкрутства по ТОВ ТПК "Лорд" автоматично переводить заборгованість позивача перед ними в розряд безнадійної та такою, що повинна оподатковуватись як дохід підприємства. Крім того, в період ліквідаційної процедури на ліквідатора покладено зобов'язання, зокрема здійснити стягнення дебіторської заборгованості в судовому порядку.

Таким чином, висновок акта перевірки про необхідність віднесення кредиторської заборгованості ТДВ "МБМ" перед ТОВ ТПК "Лорд" в склад доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до приписів пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 152 ст. 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Згідно з пп. 153.2.3 п. 152.2 ст. 153 ПК України положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками.

До 01 січня 2013 року для обчислення рівня звичайних цін використовувались приписи п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з вимогами ПК України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення рівня звичайних цін полягало у поетапному застосуванні методів для такого обчислення, при цьому податковий орган позбавлявся можливостей довільно, поза чергою вибирати методи обчислення звичайних цін.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

За приписами пп.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Аналогічні вимоги для визначення рівня звичайних цін були викладені у ст. 39 ПК України, яка вступила у дію з 01 січня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що для визначення звичайної ціни апелянтом використано дані сайту Аграрної біржі.

При цьому, ДПІ у акті перевірки не пояснює необхідність використання саме цієї інформації, причину використання лише одного джерела інформації про рівень цін продажу та не пояснює зв'язку цін, що склались на Аграрної біржі, з цінами продажу, які склались у південному регіоні України.

Отже, апелянтом не доведено тих обставин, що застосована позивачем ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, оскільки використана податковим органом інформація від Аграрної біржі не містить в собі відомостей щодо ціни експорту за договорами з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, як того вимагає п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Інших доказів на підтвердження тих обставин, що застосована позивачем ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, податковим органом не надано.

Згідно з положеннями пп. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, повинен орган податкової служби.

Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва при обчисленні рівня звичайних цін не підтвердив належними доказами їх розмір, який мав бути прийнятий для обчислення доходів позивача.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТДВ "Миколаївбудмеханізація" до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: