Ухвала

від 25.02.2014 по справі 805/8989/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Київ К/800/63926/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року

у справі № 805/8989/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» доДержавної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енергоінвест») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року позовні вимоги ТОВ «Енергоінвест» задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Енергоінвест» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергоінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 21.05.2013 року № 810/22-0/25121182.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п. 141.1 ст. 141 , пп. 138.4, 138.6 , 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 514225,00 грн. та п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64650,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000182200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 641 764,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 514 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 540,00 грн.) та № 0000172200, яким ТОВ «Енергоінвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 80 816,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 64 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 166,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно акту перевірки від 21.05.2013 року, ТОВ «Енергоінвест» у липні 2011 року двічі включено до складу податкового кредиту податкову накладну від 31.07.2011 року № 6568 на загальну суму 5736,90 грн., у т.ч. ПДВ 956.15 грн., виписану ТОВ «Золотий Екватор».

У зв'язку з чим, ТОВ «Енергоінвест» порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме - завищено податковий кредит у липні 2011 року на суму 956,15 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищеказане порушення не було предметом спору як в суді першої так і апеляційної інстанції з боку позивача, отже позивач погоджується зі збільшенням йому ДПІ основного платежу з податку на додану вартість в сумі 956,00 грн. та застосуванням штрафних санкцій у розмірі 239,00 грн.

В свою чергу, щодо не включення ТОВ «Енергоінвест» до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 012 997,58 грн. в 1 кварталі 2012 року по раніше виданим векселям, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2006-2007 рр. позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промексім», якому в рахунок оплати було передано прості векселі у кількості 40 штук по номінальній вартості згідно умов договору, укладеному з цим підприємством, а саме: ТОВ «Енергоінвест» (Замовник-Генпідрядник) укладено з ТОВ «Промексім» (Субпідрядник) договір від 03.04.2006 року № 03/04-06 з реконструкції автозаправочної станції у с. Осмолово Ленінського району м. Донецька згідно затвердженої проектно-кошторисної документації. Відповідно до умов п. 4.1 розділу 4 даного договору загальна попередня сума за виконані роботи становить 2 400 000,00 грн. з можливою зміною вартості робіт або матеріалів, вказаних у кошторисному розрахунку. Згідно п. 4.5 договору оплата здійснюється Замовником-Генпідрядником Субпідряднику на поточний рахунок Субпідрядника у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт Субпідрядником на підставі актів виконаних робіт. Сторони можуть на взаємному розумінні та на умовах належного оформлення обрати інші умови (порядок) оплати, не заборонений діючим законодавством України.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2013 року, запис про державну реєстрацію ТОВ «Промексім» до Єдиного державного реєстру внесена 31.10.2003 року № 1 273 120 0000 002673, код за ЄДРПОУ 32698451. У рядку «Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстави для його внесення» значиться - 17.09.2008 року, припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням банкрутом 28.08.2008 року, 17.09.2008 року, №45/177б.

ТОВ «Енергоінвест» в рахунок виконання своїх обов'язків перед ТОВ «Промексім» передані ним, як засіб платежу, прості векселі у кількості 40 штук строком платежу за пред'явленням, про що 15 січня 2007 року між підприємствами складений акт приймання-передачі векселів.

Постановою господарського суду Донецької області від 16.07.2008 року у справі № 45/1776 ТОВ «Промексім» було визнано банкрутом, припинено 17.09.2008 року та знято з обліку 30.01.2009 року без право наступництва.

Таким чином, отримані контрагентом від позивача векселі не були пред'явлені до оплати.

ДПІ було направлено запит від 20.05.2013 року № 5776/7/22-0 до Макіївської ОДПІ про підтвердження взаєморозрахунків ТОВ «Енергоінвест» та ТОВ «Промексім».

Макіївською ОДПІ було надано відповідь, що ТОВ «Промексім» не задекларовано операції з цінними паперами, а також витрати, пов'язаних з виплатою або нарахуванням боргових зобов'язань тощо.

Щодо обов'язку позивача про віднесення суми вексельного зобов'язання до незворотної фінансової допомоги, колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у векселях, виданих ТОВ «Енергоінвест» ТОВ «Промексім», зазначено строк пред'явлення векселя до платежу - до 31.06.2017 року.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі (далі - Уніфікований закон) будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Ст. 77 цього ж закону, поширює дію даної норми також на простий вексель.

Згідно зі ст. 16, ст. 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право ТОВ «ЦБ-Інвест» базується на ряді індосаментів.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 08.06.2007 року у разі пред'явлення законним векселедержателем вимога про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, коли держатель, при придбанні векселя, діяв свідомо на шкоду боржнику.

Отже, позивач не мав права відмовити ТОВ «ЦБ Інвест» в погашенні грошових зобов'язань за векселями.

Згідно абз. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Ст. 77 цього ж закону поширює вимоги ст. 70 на позовну давність за зобов'язаннями, які випливають з простого векселя.

Таким чином, строк позовної давності за вексельним зобов'язанням повинний починати перебіг саме з дати закінчення строку пред'явлення векселя до платежу.

Крім того, в акті перевірки було зазначено про завищення позивачем витрат на загальну суму 434 006,00 грн. та податкового кредиту на загальну суму 63 694,00 грн. по господарським операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Енергоінвест» здійснювало операції з придбання паливно-мастильних матеріалів, але перевіркою встановлено, що постачання ПММ проводилось контрагентами малим об'ємом та по документам, які не підтверджують отримання позивачем цього товару, тому як у журналах надходження ПММ відсутні відмітки про їх надходження та до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, на підставі яких провадиться оприбуткування ПММ безпосередньо на АЗС.

У перевіряємому періоді продавцями паливно-мастильних матеріалів на адресу ТОВ «Енергоінвест» (Покупець) були наступні підприємства: ТОВ «Кло-Карта» договір від 01.03.2011 року № 36/КК-11, ТОВ «Золотий Екватор» договір від 14.03.2011 року № С30Е, ТОВ «ТНК-Транс» договір від 01.04.2011 року № 567П, ТОВ «Сервісна компанія «Формула» договір від 15.04.2011 року № 041019, ТОВ «Альянс» договір від 24.10.2011 року № 0855/ПММ117, ТОВ «Лукойл-Україна» договір від 01.08.2011 року № 11/983, Фірма «ТЕС» договір від 20.07.2011 року № СКП111, ТОВ «Ессенс-Преміум» договір від 01.10.2011 року № ПММ112, ТОВ «Монблан» договір від 18.10.2011 року № ПММ114.

Відповідно до умов вищевказаних договорів Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця через систему АЗС з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Перелік АЗС та їх місце розташування погоджується сторонами у додатках. Марки ПММ на момент поставки визначаються згідно інформаційного табло даної АЗС. Постачання ПММ здійснюється частинами на умовах EXW (Інкотермс) франко-термінали АЗС з використанням POS-терміналів шляхом вибірки Клієнтами ПММ з АЗС за умови пред'явлення дійсної смарт-карти. Відпуск ПММ Клієнту не вважається його продажем Клієнту. Приймання-передачі ПММ по кількості та асортименту здійснюється через POS-термінали на АЗС згідно кількісних показників чеку через POS-терміналу, або спеціальної відомості. Передача ПММ Продавцем Покупцю здійснюється згідно з актом приймання-передачі та/або видатковою накладною після проведення взаємної звірки кількості та вартості відпущених ПММ.

Смарт-карти замовлялись ТОВ «Енергоінвест» (Покупець) у ДП автономної некомерційної організації "Науково-дослідницький та проектно-технологічний інститут технологій автоматичної ідентифікації "Центр Автоматичної ідентифікації (Продавець) на підставі укладеного між підприємствами договору від 16.06.2010 року № 26-10.

Відповідно до умов даного договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти обладнання - пристрій читання-запису смарт-карт "Uniflex 2.1", сервісну документацію та інструкцію з експлуатації, пластикові картки згідно Специфікації на умовах , які вказані у Додатку 1 до Договору. Вартість Товару становить 49 141,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 9 828,20 грн.

Покупцями паливно-мастильних матеріалів (бензину та дизельного палива) у ТОВ «Енергоінвест» (Продавець) з використанням смарт-карт на АЗС в перевіряємому періоді були: ТОВ «Южспецконструкция», фізична особа-підприємець ОСОБА_6, ТОВ «АВМ-Консалт», ТОВ «Гірничо-будівельна компанія «Горизонт», фізична особа-підприємець ОСОБА_7; ТОВ «Регіон Трансавто ЛТД»; фізична особа-підприємець ОСОБА_9, ТОВ «ЕраТехФорм-ЛТВ»; ТОВ «Мевіс», ДП «Кюне і Нагель»; ТОВ «Донімпорт», ПП «АБЗ», ТОВ «Трак-Авторитет-Донецьк»; -фізична особа-підприємець ОСОБА_10 та ТОВ «Азовтранссервіс».

Відповідно до умов вищезазначених договорів Продавця зобов'язується передавати у власність Покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується приймати ПММ та оплачувати їх вартість. Покупець купує у Продавця смарт-карти на умовах та по вартості додатково погоджених сторонами в договорі купівлі-продажу смарт-карт. Відпуск ПММ Покупцю (Довіреній особі) здійснюється на підставі пред'явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням POS-терміналу в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на такій смарт-карті. Ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ і інформаційному табло АЗС.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними, актами звірки, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов