Постанова

від 24.02.2014 по справі 913/2732/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014 р. справа №913/2732/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівСгара Е.В. Будко Н.В., Москальової І.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційні скарги не прибув Шатських В.В. - довір. Приватного акціонерного товариства "Доля-Схід", м.Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 24.12.2013р. у справі№ 913/2732/13(суддя Семендяєва І.В.) за позовом до відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ Приватного акціонерного товариства "Доля-Схід", м.Луганськ простягнення 41 274, 66 грн. В С Т А Н О В И В:

Луганська міська рада, м. Луганськ звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Доля-Схід", м. Луганськ про стягнення боргу з орендної плати в сумі 48 290,53 грн. та пені в сумі 290,44 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.12.2013р. позовні вимоги Луганської міської ради, м. Луганськ задоволені частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Доля-Схід", м.Луганськ заборгованість з орендної плати за землю в сумі 9488,14 грн., судовий збір в сумі 336,03 грн. В задоволенні вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 31495,78 грн. та пені в сумі 290,44 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Луганська міська рада, м. Луганськ звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Луганської міської ради про стягнення заборгованості з орендної плати та пені задовольнити в повному обсязі.

Позивач вважає, що судом першої інстанції було безпідставно залишено поза увагою клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки в матеріалах справи наявні докази оскарження відповідачем в адміністративному порядку довідок про нормативну грошову оцінку землі.

Крім того, з винесеним рішенням не погодився і відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство "Доля-Схід", який також звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2013р. в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Доля-Схід» на користь Луганської міської ради заборгованості з орендної плати за землю в сумі 9488,44 грн., судового збору в сумі 336,03 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом було зроблено безпідставний висновок про обґрунтованість позовних вимог, які базуються на нових розмірах нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2009 та 2010 роках, оскільки сторонами не вносилось жодних змін до укладеного у 2004 році договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати. При цьому, заявник вважає необґрунтованим посилання суду на правову позицію Верховного суду України, оскільки в даному випадку в договорі оренди не передбачено підстав для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, а також зазначає про наявність протилежної практики Вищого господарського суду України у вирішенні аналогічних спорів.

Позивач у судове засідання 18.01.2014р. не прибув, причини неявки не повідомив, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні 18.01.2014р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у останній та у відзиві на апеляційну скаргу. Заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача по справі.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2013р. по справі №913/2732/13 підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луганської міської ради від 23.04.2004р. №20/103 було вирішено передати Закритому акціонерному товариству "Доля-Схід" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0625 га під будівництво та розміщення прибудови, яка буде використовуватися під розміщення торговельно-побутового комплексу, яка знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Совєтська (на перехресті з вулицею Оборонна).

На виконання вказаного рішення між Луганською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Доля-Схід", яке в подальшому було перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Доля-Схід", було укладено договір оренди землі від 16.06.2004р., державна реєстрація 02.07.2004р. за № 5059.

Згідно п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 370413 грн. 75 коп.

Відповідно до п.9 договору річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки збільшеного на коефіцієнт 2,5 (довідка у вигляді розрахунку про розмір земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки додається до даного договору та є його невід'ємною частиною).

В п.9.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. На момент укладення договору розмір орендної плати складає 9260 грн. 35 коп.

Відповідно до п.10 договору щороку станом на 1 січня поточного року річна орендна плата попереднього року індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджений Кабінетом Міністрів України. Якщо розрахований згідно цього порядку коефіцієнт менше чи дорівнює одиниці, індексація орендної плати не проводиться.

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 14 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,023% несплаченої суми за кожен день прострочення (п.14 договору).

Пунктом 29.1 договору на орендаря покладений обов'язок самостійно обчислювати розмір орендної плати, в тому числі здійснювати індексацію землі.

Посилаючись на те, що відповідач не в повному обсязі виконував свої зобов'язання по договору щодо здійснення орендної плати за землю внаслідок чого утворилась заборгованість з 01.02.2009р. по 31.12.2010р. в розмірі 48290,53 грн., позивач звернувся до суду з позовом стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, а також стягнути пеню в сумі 290,44 грн., яка була нарахована за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подавав до суду заяву, в порядку ст.22 ГПК України, про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 40 984,22 грн. та пеню в сумі 290,44 грн. (а.с.135-136).

В подальшому позивачем були подані заяви про збільшення позовних вимог, якою позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 50198,35 грн. за збільшений період, а саме: з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. та пеню в сумі 242,68 грн. за період з 01.03.2009р. по 31.08.2009р., а також про зменшення позовних вимог, якою позивач просив за збільшений період (з 01.01.2009р. по 31.12.2010р.) стягнути борг в сумі 43504,62грн. та пеню в сумі 242,68 грн. (а.с.142-145).

У клопотанні від 17.12.2013р., у зв'язку із одночасним поданням вищевказаних заяв, позивач зазначив, що остаточними є вимоги, викладені у заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 151).

Зазначені заяви про збільшення та зменшення позовних вимог місцевим господарським судом не було прийнято до розгляду, з посиланням на той факт, що змінивши період виникнення боргу, позивач тим самим змінив предмет позову після початку розгляду справи по суті, що суперечить приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з його висновком про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В період виникнення заборгованості з орендної плати, на стягненні якої наполягає позивач, правовідносини з оренди землі регулювались, зокрема, Земельним кодексом України, Законами України „Про оренду землі", "Про плату за землю", „Про оцінку земель".

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України „Про оренду землі").

Відповідно до статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю". Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. 18 Закону України „Про оцінку земель" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка є складовою земельного податку, який встановлюється у відсотковому відношенні до неї та в розмірі якого визначена орендна плата у договорі, укладеному між сторонами, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір земельного податку.

Статтями 13 - 19 Закону України "Про плату за землю" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Положеннями ст.632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Так, рішенням Луганської міської ради від 18.12.2007р. №28/10, яке опубліковано в газеті «Жизнь Луганска» від 27.02.2008р. № 9(919) та від 02.04.2008р. №14(924), була затверджена нормативна грошова оцінка земель м.Луганська. На підставі вказаного рішення відповідачу були видані довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 рік (а.с.19) та на 2010 рік (а.с.20), якими встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням функціонального коефіцієнту 2,5 у розмірах 17202798 грн. 73 коп. р./га та 18217763 грн. 85 коп. р/га відповідно.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до умов договору на орендаря покладений обов'язок самостійно обчислювати розмір орендної плати, в тому числі здійснювати індексацію землі (п.29.1 договору).

Обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

З аналізу норм вищезазначеного законодавства, а також враховуючи умови спірного договору оренди земелі в частині покладення на орендаря обов'язку самостійно обчислювати розмір орендної плати та здійснювати індексацію землі, судова колегія дійшла висновку, що зі зміною, у визначеном законом порядку, нормативної грошової оцінки землі (яка є складовою земельного податку) у відповідача виник обов'язок розраховувати та здійснювати орендні платежі за землю із застосуванням нової грошової оцінки землі.

Дана правова позиція викладена в постановах Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі №3-21гс13, від 03.12.2013р. у справі № 3-34гс13 і відповідно до приписів ст.111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи наведене вище, з огляду на методику розрахунку річної орендної плати за землю та наявні в матеріалах справи довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 та 2010 роки, розмір річної орендної плати за спірну земельну ділянку у 2009 році складає 26879,37грн. (17202798,73*2,5*0,0625*1%) та у 2010 році - 28465,26грн. (18217763,85*2,5*0,0625*1%).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати за землю виконав частково, у зв'язку з чим у нього виник борг за період з 01.02.2009р. по 31.08.2010р. в сумі 40984 грн. 22 коп., який позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 290,44 грн. пені за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності та залишення без задоволення клопотання позивача про відновлення цього строку з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно п.12 договору оренди землі від 16.06.2004р. сторони передбачили, що орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу строку позовної давності, зокрема, ч.3 та ч.4 визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того, частиною 1 ст.266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки тощо).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на дату звернення до суду із позовною заявою - 10.10.2013р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2009р. по 01.09.2010р. в сумі 31495 грн. 78 коп. та пені за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р. в повному обсязі сумі 290 грн. 44 коп., у зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами та щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати за землю за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 9488,44грн.

Частиною 5 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абзацу 4 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Проте, в даному випадку позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження обставин, які б унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ним позову, а звернення відповідача до Ленінського районного суду з адміністративним позовом у справі № 2а-95/13/1213 не позбавляло позивача права і ніяким чином не перешкоджало поданню позову про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 16.06.2004р., про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

Доводи скаржників про неповне з'ясування обставин, що мали значення під час прийняття оскаржуваного рішення, а також про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2013р. по справі №913/2732/13 є законним, обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Доля-Схід", м.Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2013р. по справі №913/2732/13 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Е.В.Сгара

Судді: І.В. Москальова

Н.В. Будко