Постанова

від 02.07.2014 по справі 913/2732/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 913/2732/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі Господарського суду№ 913/2732/13 Луганської області за позовомЛуганської міської ради доПриватного акціонерного товариства "Доля-Схід" простягнення 41 274,66 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Луганська міська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.12.2013 р. (а.с. 135-136), просила стягнути на її користь з Приватного акціонерного товариства "Доля-Схід" (далі - Товариство) 41 274,62 грн. заборгованості, яка складається з: заборгованості по орендній платі за землю за період з 01.02.2009 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 40 984,22 грн. та пені за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. у розмірі 290,44 грн.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовувала тим, що Товариство неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору оренди землі від 16.06.2004 р. в частині сплати орендних платежів. Зокрема, у вказаному договорі сторони передбачили, що орендна плата обчислюється орендарем самостійно з урахуванням індексу інфляції та змін розміру земельного податку, що відбувається протягом терміну дії договору, однак Товариством не було враховано зміни складових земельного податку, неправильно розраховувалась та сплачувалась орендна плата, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка з урахуванням пені підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.12.2013 р. (суддя Семендяєва І.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Ради 9 488,44 грн. заборгованості по орендній платі за землю. У задоволенні решти позовних вимог Ради відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. (колегія суддів: Сгара Е.В., Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення Господарського суду Луганської області від 24.12.2013 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за землю за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Радою у позовній заяві. В частині відмови у стягненні заборгованості за період з 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р. та пені у повному обсязі, судові рішення мотивовано пропуском Радою строків позовної давності, про застосування яких було заявлено відповідачем, що у відповідності до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. і рішення Господарського суду Луганської області від 24.12.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, зазначаючи про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині застосування за заявою відповідача наслідків спливу строків позовної давності щодо частини вимог без врахування поважності причин їх пропуску Радою.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Ради від 23.04.2004 р. № 20/103 було вирішено передати Закритому акціонерному товариству "Доля-Схід" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0625 га, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська (на перетині з вулицею Оборонна) для будівництва та розміщення прибудови, яка буде використовуватись під розміщення торговельно-побутового комплексу;

- на підставі вказаного рішення між Радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Доля-Схід", перейменованим в подальшому на Товариство (орендар), 16.06.2004 р. було укладено договір оренди землі (далі - Договір). Державну реєстрацію Договору проведено 02.07.2004 за № 5059;

- відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 370 413 грн. 75 коп.;

- згідно з п. 4.1. Договору річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки збільшеного на коефіцієнт 2,5 (довідка у вигляді розрахунку про розмір земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки додається до даного договору та є його невід'ємною частиною);

- за приписами п. 9.1 Договору на момент укладення договору розмір орендної плати складає 9 260 грн. 35 коп.;

- у п. 10 Договору сторони погодили, що щороку станом на 1 січня поточного року річна орендна плата попереднього року індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджений Кабінетом Міністрів України. Якщо розрахований згідно цього порядку коефіцієнт менше чи дорівнює одиниці, індексація орендної плати не проводиться;

- орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.12 Договору);

- пунктом 29.1 Договору на орендаря покладений обов'язок самостійно обчислювати розмір орендної плати, в тому числі здійснювати індексацію землі;

- рішенням Ради від 18.12.2007 р. № 28/10, опублікованим в газеті "Жизнь Луганска" від 27.02.2008 р. № 9 (919) та від 02.04.2008 р. №14 (924), було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Луганська. На підставі вказаного рішення Товариству були видані довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 рік (а.с. 19) та на 2010 рік (а.с. 20), якими встановлена нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки з урахуванням функціонального коефіцієнту 2,5 у розмірах 17 202 798,73 грн. та 18 217 763,85 грн. відповідно;

- з огляду на погоджену сторонами у Договорі методику розрахунку річної орендної плати за землю та наявні в матеріалах справи довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 та 2010 роки, розмір річної орендної плати за спірну земельну ділянку у 2009 році складав 26 879,37 грн., а у 2010 році - 28 465,26 грн.;

- Товариство свої зобов'язання за Договором щодо внесення орендної плати за землю виконало частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.02.2009 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 40 984,22 грн., яка є предметом позову у даній справі. Крім того, за неналежне виконання умов Договору Рада просить стягнути 290,44 грн. пені за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

За таких обставин, виходячи зі змісту наведених норм та враховуючи наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості Товариства перед Радою з орендної плати за землю за період з 01.02.2009 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 40 984,22 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується зі правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог Ради в цій частині.

Окрім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій у п. 14 Договору сторони додатково погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,023% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 290,44 грн. за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. судами перевірено та визнано арифметично вірним, тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також із висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог Ради і в цій частині.

Між тим, у заяві про застосування строку позовної давності від 23.10.2013 р. № 02-10/13 (а.с. 23-24) Товариством було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України та з цих підстав відмови у позові.

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.02.2009 р. по 31.12.2010 р. та пені за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. Рада звернулась до суду лише 10.10.2013 р., тобто, враховуючи встановлені п. 12 Договору терміни внесення орендних платежів та приписи ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України - з пропуском строку позовної давності в частині стягнення основної заборгованості за період з 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р. у розмірі 31 495,78 грн. та пені за весь заявлений до стягнення період.

Частиною четвертою ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Ради лише в частині стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 9 488,44 грн. правомірним та обґрунтованим, а відмову у задоволення решти позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності - законною.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску позовної давності поважними, оскільки оскарження Товариством у 2009 - 2010 роках у Ленінському районному суді довідок про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 та 2010 роки законодавчо не обмежувало права Ради на звернення до суду з даним позовом у межах строку позовної давності і жодним чином не перешкоджало у його реалізації.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги Ради не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 913/2732/13 є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луганської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 913/2732/13 Господарського суду Луганської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський