Рішення

від 26.02.2014 по справі 919/84/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа № 919/84/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Арбат ЛТД»

(62341, Харківська обл., Дергачівський район,

смт Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 3а, ідентифікаційний код 22700011)

до Державного підприємства «Спеціальна виробничо-технічна база «Полум'я»

(99011, м. Севастополь вул. Терещенка, 11, ідентифікаційний код 14312631)

про стягнення 96000 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ Фірма "Арбат ЛТД") - Коршенко Ю.О., довіреність від 24.01.2014;

Відповідач (ДП "СВТБ "Полум'я") - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Арбат ЛТД» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства «Спеціальна виробничо-технічна база «Полум'я» про стягнення 96000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору позички №01 від 05.01.2009 в частині повернення грошових коштів у обумовлений договором строк.

Ухвалою від 15.01.2014 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 26.02.2014 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99011, м. Севастополь вул. Терещенка, 11) , про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У судовому засіданні 26.02.2014 представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, вказаних в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма «Арбат ЛТД» (позикодавець) та Державним підприємством «Спеціальна виробничо-технічна база «Полум'я» (позичальник) був укладений договір позики №01 (надалі Договір, арк. с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, позикодавець надає у власність позичальника грошові кошти у сумі 150000 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. За користування позичальником грошовими коштами, переданими позикодавцем проценти не нараховуються та не сплачуються.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю отриману суму позики в строк до 31.12.2009. Позичальник має право повернути позикодавцю отриману суму позики достроково (розділ 2 Договору).

Позикодавець вправі вимагати від позичальника повернення переданої суми позики у встановлений договором строк та сумі (п. 3.1).

Відповідно до розділу 4 Договору передача та повернення суми позики здійснюється у безготівковому порядку. Передача суми позики здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника за письмовою заявою позичальника. Факт передачі позикодавцем позичальнику суми позики, а також повернення її підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про проведення платежу. Днем повернення суми позики вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до п. 6.1, Договір набирає сили з моменту передачі грошових коштів позикодавцю позичальнику та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

У виконання умов договору позивачем поетапно було внесено 176000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №272 від 25.09.2009 на суму 25000,00 грн., №237 від 20.08.2009 на суму 25000,00 грн., №138 від 15.05.2009 на суму 6000,00 грн, №110 від 23.04.2009 на суму 25000,00 грн, №81 від 24.03.2009 на суму 35000,00 грн, №55 від 17.02.2009 на суму 25000,00 грн., №30 від 26.01.2009 на суму 10000,00 грн, №28 від 23.01.2009 на суму 25000,00 грн (а.с. 14-27).

Відповідачем умови договору позики були виконані лише частково, повернуто позивачеві суму отриманої позики в розмірі 80000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 25.05.2009 (а.с. 16).

Додатковою угодою №1 від 01.01.2010 до Договору позики №01 від 05.01.2009 сторонами було внесено зміни до п. 2.1 та викладено його в такій редакції: «Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю отриману суму позики в строк до 30.09.2010». Згідно з п.2 Додаткової угоди сторони домовилися вважати Договір позики №01 від 05.01.2009 продовженим до 30.09.2010 (а.с. 8).

04.07.2011 позивач звернувся до відповідача з повідомленням, що станом на 30.06.2011 розмір заборгованості ДП «СВТБ «Полум'я» складає 96000,00 грн (а.с. 11).

Претензією №59 від 23.12.2011 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути 96000 грн - суму заборгованості за договором №01 від 05.01.2009 (а.с. 10).

Актом звіряння взаємних розрахунків за січень 2009 року по червень 2011 року за договором позики №01 від 05.01.2009, узгодженим уповноваженими представниками обох сторін, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 96000,00 грн (а.с. 12).

Несплата заборгованості відповідачем за договором позики стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 96000,00 грн з відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував грошові кошти відповідачеві належним чином, проте, отриману суму відповідач належним чином та в строк, вказаний у договорі в редакції додаткової угоди - не повернув позивачеві.

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості у розмірі 96000 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 96000,00 грн такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Спеціальна виробничо-технічна база «Полум'я»

(99011, м. Севастополь вул. Терещенка, 11, ідентифікаційний код 14312631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Арбат ЛТД» (62341, Харківська обл., Дергачівський район, смт Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 3а, ідентифікаційний код 22700011) суму основного боргу - 96000,00 грн (дев'яносто шість тисяч грн. 00 коп.), а також судовий збір в сумі 1920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять грн. 00 коп .).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2014

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 27.02.2014

919/84/14/4029/14