Ухвала

від 28.01.2014 по справі 816/5953/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 816/5953/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача - Петрук С.О.

представника відповідача - Павленка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі № 816/5953/13-а

за позовом Приватної агрофірми "Мир"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна агрофірма "Мир" звернулася до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому

(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення №0004931602/97 від 25 липня 2013 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. задоволено позовні вимоги.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Земельного кодексу України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до довідки Полтавського обласного управління статистики №19/1746 про включення до ЄДРПОУ (том 1 а.с. 110) видами діяльності ПАФ "Мир" за КВЕД є: 01.11.0 вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; 01.21.0 розведення великої рогатої худоби; 15.41.0 виробництво неочищеної олії та жирів; 15.61.2 виробництво круп.

У період 19 березня 2013 р. по 08 квітня 2013 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАФ "Мир" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 р. по 31 грудня 2012 р., за результатами якої складено акт №7/16.2-08/05524802 від 15 квітня 2013 р, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 14 Конституції України, статей 3, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 210, 640 Цивільного кодексу України, статей 3, 302 Податкового кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", пункту 2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в результаті чого занижено податок на додану вартість в декларації по розрахунках з бюджетом в сумі 1 614 977,00 грн, в тому числі: січень 2010 року - 63957,00 грн; березень 2010 року - 51883,00 грн; червень 2010 року - 21150,00 грн; вересень 2010 року - 61050,00 грн; жовтень 2010 року - 197 780,00 грн, грудень 2010 року - 80713,00 грн; січень 2011 року - 16538,00 грн; лютий 2011 року - 171 288,00 грн; жовтень 2011 року - 22900,00 грн; листопад 2011 року - 296 132,00 грн; грудень 2011 року - 82753,00 грн; серпень 2012 року - 41650,00 грн; вересень 2012 року - 93674,00 грн; жовтень 2012 року - 146 605,00 грн; листопад 2012 року - 127 312,00 грн; грудень 2012 року - 139 591,00 грн (том 1 а.с. 9-65).

Позивачем направлено заперечення на вказаний акт б/н від 19 квітня 2013 р. (том 1 а.с. 66-67), за результатами розгляду якого Кременчуцька ОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення ПАФ "Мир" вимог законодавства України (лист-відповідь від 26 квітня 2013 р. №972/10/116.1-15 /том 1 а.с. 68/).

На підставі висновків даного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2013 р. №0002991602/866, яким ПАФ "Мир" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 3138275,50 грн, в тому числі 1499136,00 грн - за основним платежем та 1639139,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 69-70).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області, рішенням останнього №472/10/16-31-10-03-06 від 19 липня 2013 р. "Про результати розгляду скарги" податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 07 травня 2013 р. №0002991602/866 скасовано в частині 1051849,00 грн основного платежу та 1109622,50 грн штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ПАФ "Мир" - без задоволення (том 1 а.с. 72-82).

При прийнятті вказаного рішення Головне управління Міндоходів у Полтавській області виходило з того, що Кременчуцькою ОДПІ в загальну площу орендованих ПАФ "Мир" земельних ділянок, що не зареєстровані в Держкомземі, безпідставно включено земельні ділянки, договори по яких укладені у 2003 році. Так, в акті перевірки при розрахунку суми незареєстрованих договорів враховано земельні ділянки, які не були зареєстровані в Держкомземі Кобеляцького району, без дослідження реєстрації договорів оренди на земельні ділянки, укладених в 2003 році, виконавчим комітетом сільської, селищної ради, та врахування того, що порядок реєстрації договорів оренди земельної ділянки у 2003 році передбачав реєстрацію таких договорів виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки і не зобов'язував реєструвати такі договори в Держкомземі.

Під час розгляду скарги зроблено перерахунок земельних ділянок, що не зареєстровані в Держкомземі (виключено договори по оренді земельних ділянок укладені в 2003 році). В зв'язку з цим встановлено, що ПАФ "Мир" у 2010, 2011, 2012 роках вирощувало та реалізовувало сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках загальною площею 1760 га, 1768 га, 1739 га, згідно договорів оренди, із них на земельних ділянках, які були не зареєстровані в Держкомземі Кобеляцькому району відповідно 470,12 га, 516,17 га, 533,36 га, що становить: 2010 - 26,71%, 2011 - 29,20%, 2012 - 30,67%.

За результатами розгляду якого встановлено, що в порушення статті 14 Конституції України, статей 3, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 210, 640 Цивільного Кодексу України, статей 3, 302 Податкового кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", пункту 2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підприємством занижено податок на додану вартість в декларації по розрахунках з бюджетом (ряд. 27 Декларації) за 2010-2012 роки в сумі 480281,00 грн.

У зв'язку з перерахунком податкових зобов'язань та пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету становить 447287,00 грн (480281,00 грн - 18710,00 грн (січень 2010 р.) - 14284,00 грн (березень 2010 р.). Сума штрафної фінансової санкції з врахуванням пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України повинна становити 529517,00 грн, а саме, 105904,00 грн (1,00 грн за період січень-червень 2011р. + 105 903,00 грн. за 2010 р., 2011 р., 2012 р. згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України) та 423613,00 грн (згідно пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

На підставі акта перевірки №7/16.2-08/05524802 від 15 квітня 2013 р. та рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області №472/10/16-31-10-03-06 від 19 липня 2013 р. "Про результати розгляду скарги", Кременчуцькою ОДПІ (Кобеляцьке відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2013 р. № 0004931602/97, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 976804,00 грн, в тому числі 447287,00 грн - за основним платежем та 529517,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 83).

За наслідками оскарження податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2013 р. № 0002991602/866 та результатів розгляду первинної скарги платника податків (рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області №472/10/16-31-10-03-06 від 19 липня 2013 р. "Про результати розгляду скарги", податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2013 р. № 0004931602/97) в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, скарга ПАФ "Мир" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2013 р. № 0002991602/866 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, - без змін (том 1 а.с. 91-96).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняте з порушенням діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 209.1 статті 209 ПК України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.2 цієї ж статті Кодексу згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з підпунктом 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України, діяльність у сфері сільського господарства: а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 209 ПК України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, надання сільськогосподарських послуг.

Як вбачається з акту перевірки №7/16.2-08/05524802 від 15 квітня 2013 р., з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області №472/10/16-31-10-03-06 від 19 січня 2013 р. "Про результати розгляду скарги", підставою для визначення ПАФ "Мир" спірної суми податку на додану вартість стало неправомірне, на думку контролюючого органу, відображення позивачем податкових зобов'язань з цього податку у спеціальних деклараціях з ПДВ (скорочених). В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилався на те, що під спеціальний режим оподаткування підпадають операції з реалізації лише тієї продукції, що вирощена підприємством на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках, тоді як відсутність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок виключає можливість поширення пільгового режиму оподаткування на продаж сільськогосподарської продукції, виробленої на таких ділянках.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у 2010 - 2012 роках займався вирощуванням та реалізацією сільськогосподарську продукції на земельних ділянках загальною площею 1760 га, 1768 га, 1739 га. При цьому, для здійснення господарської діяльності ПАФ "Мир" використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації. Площа земельних ділянок, орендованих згідно договорів, які не пройшли державну реєстрацію у 2010 році становила 1607 га (91,31 % від загальної кількості), у 2011 році - 1615 га (91,35% від загальної кількості), у 2012 році - 1584 га (91,06% від загальної кількості).

Під час розгляду первинної скарги платника податків зроблено перерахунок земельних ділянок, що не зареєстровані в Держкомземі (виключено договори по оренді земельних ділянок, які були укладені в 2003 році). В зв'язку з цим встановлено, що ПАФ "Мир" у 2010, 2011, 2012 роках вирощувало та реалізовувало сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках загальною площею 1760 га, 1768 га, 1739 га згідно договорів оренди, із них на земельних ділянках, які були не зареєстровані в Держкомземі Кобеляцькому району відповідно 470,12 га, 516,17 га, 533,36 га, що становить: 2010 - 26,71%, 2011 - 29,20%, 2012 - 30,67%.

На підставі вищевикладеного контролюючим органом зроблено висновок, що згідно законодавства договори оренди земельних ділянок складені між орендодавцем і орендарем, які не були зареєстровані в державному земельному кадастрі, є не укладеними і вони не набрали чинності, у звзяку з чим, у такого орендаря - сільськогосподарського товаровиробника не виникає право оренди вказаних земельних ділянок та він не може віднести вказані земельні ділянки до категорії орендованих земель, тобто до орендованих виробничих потужностей.

У перевіряємий періоду підприємство не мало права відображати нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації продукції, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках у деклараціях з ПДВ (скорочених), а зобов'язано було відносити їх до податкових зобов'язань загальних декларацій з ПДВ (бюджетних) та суми податкового зобов'язання сплачувати до бюджету, а не перераховувати на спеціальний рахунок.

Спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення були передані позивачеві в строкове платне користування за договорами оренди землі, укладеними з фізичними особами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що пункт 209.6 статті 209 ПК України не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. А відтак будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Крім того, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Колегія суддів зазначає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування вимог до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги законодавства податкового. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Податковим законодавством не передбачена методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку часткової відсутності реєстрації договорів оренди земельних ділянок, і його визначення шляхом співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до площі земельних ділянок, що не пройшли реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі № 816/5953/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р.