Ухвала

від 27.02.2014 по справі 522/19718/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/1960/14

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Горновій А.О.,

за участю: представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, - ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_4, - ОСОБА_6, та представника відповідача ОСОБА_7, - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_9, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Одеське міське управління ГУМВС України в Одеській області, про звільнення майна з під арешту,

в с т а н о в и л а:

05 серпня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі договорів купівлі-продажу їм належить нерухоме майно: приміщення магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_2, майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой», за адресою: АДРЕСА_3, в частині 40%, що належить ОСОБА_3, майно підприємства «Орловський завод» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, за адресою: АДРЕСА_4, в частині 30%, що належить ОСОБА_3, приміщення квартири АДРЕСА_1, за місцем реєстрації ОСОБА_3, майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой», за адресою: АДРЕСА_3, в частині 60%, що належить ОСОБА_4, майно підприємства «Орловський завод» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, за адресою: АДРЕСА_4, в частині 45 %, що належить ОСОБА_4 13.04.2012 року постановою заступника прокурора Приморського району м. Одеси Коджебаш Ю.С. за зверненням відповідача ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу за фактом вимоги передачі майна з погрозою насильства над потерпілим, його близькими родичами за попередньою змовою групою осіб - вимагання, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України. Справі присвоєно реєстраційний номер № 058201200057 та направлено до СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. 21.05.2012 року слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Токмаковим В.М. в інтересах ОСОБА_7 було винесено низку постанов та накладено арешт на вказане майно. В зазначеній кримінальній справі вони не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та навіть не допитувалися в якості свідків. Кримінальна справа порушена за фактом вчинення злочину, а не щодо конкретних осіб, тобто особи, причетні до вчинення злочину, слідством не встановлені. Майно, на яке було накладено арешт немає відношення до ОСОБА_7, окрім приміщення магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке було придбано у нього ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2009 року. 19.04.2012 року ОСОБА_7 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.2009 року. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.11.2012 року ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позову. Арешт накладений на їх майно перешкоджає їм вільно володіти та розпоряджатися ним. Зазначений арешт не відповідає вимогам закону та обмежує їх права, тому вони вважають свої вимоги обґрунтованими.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, позивачі просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 та третьої особи ОСОБА_9 - ОСОБА_8 проти позову заперечував й в своїх поясненнях зазначав, що кримінальна справа була порушена у зв'язку з протиправним викраденням відповідача ОСОБА_7, який був вимушений укласти ці угоди по відчуженню вказаного майна, грошові кошти за договорами він не отримував, тому слідчим було накладено арешти на майно і скасування арештів позбавить родину ОСОБА_7 можливості захисту своїх порушених прав.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Суд звільнив з під арешту належне позивачці ОСОБА_3 на праві приватної власності на нерухоме майно, обтяжене на підставі постанов від 21.05.2012 року, а саме:

приміщення магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_2, запис реєстратора про обтяження № 12543382 від 25.05.2012 року;

- майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой» (код ЄДРПОУ 33657531, юр. адреса: АДРЕСА_3) в частині 40%, що належить ОСОБА_3, запис реєстратора про обтяження № 12543145 від 25.05.2012 року;

- майно Підприємства «Орловський завод» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 05467062, юр. адреса: АДРЕСА_4) в частині 30%, що належить ОСОБА_3, запис реєстратора про обтяження № 12543572 від 25.05.2012 року;

- квартиру АДРЕСА_1, запис реєстратора про обтяження № 12543508 від 25.05.2012 року.

Звільнив з під арешту належне позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності на нерухоме майно, обтяжене на підставі постанов від 21.05.2012 року, а саме:

- майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой» (код ЄДРПОУ 33657531, юр. адреса: АДРЕСА_3) в частині 60%, що належить ОСОБА_4, запис реєстратора про обтяження № 12667638 від 25.05.2012 року;

- майно Підприємства «Орловський завод» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 05467062, юр. адреса: АДРЕСА_4) в частині 45%, що належить ОСОБА_4, запис реєстратора про обтяження № 12667537 від 25.05.2012 року;

- приміщення квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, запис реєстратора про обтяження № 12543448 від 25.05.2012 року. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року виправлена описка в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, в першому абзаці рішення суду від 20 листопада 2013 року вказано замість фрази "задовольнити, фразу - "задовольнити частково".

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, пояснення на апеляцію представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, - ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_4, - ОСОБА_6, та представника відповідача ОСОБА_7, - ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8, підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 як власників арештованого майна порушені й підлягають захисту шляхом звільнення його з під арешту за позовом в порядку цивільного провадження.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2012 року постановою заступника прокурора Приморського району м. Одеси Коджебаш Ю.С. за зверненням відповідача ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу за фактом вимоги передачі майна з погрозою насильства над потерпілим, його близькими родичами за попередньою змовою групою осіб - вимагання, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, якій присвоєно реєстраційний номер № 058201200057, та направлено кримінальну справу до СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для проведення досудового слідства (а.с.28), відповідач ОСОБА_7 визнаний потерпілим за указаною справою.

В межах вказаної кримінальної справи постановами слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Токмакова В.М. від 25 травня 2012 року було накладено арешт на наступне майно, яке належить позивачам, а саме: на приміщення магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_2, загальною площею 376,8 кв. м., яке належить ОСОБА_3; на майно підприємства «Орловський завод» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 05467062, юр. адреса: АДРЕСА_4), яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4; на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой» (код ЄДРПОУ 33657531, юр. адреса: АДРЕСА_3), яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 (а.с.29-35).

Накладення на зазначене майно арешту підтверджується також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 38259450 від 12.10.2012 року (а.с.36-42).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року, викладених у пп. 2, 3 постанови, № 3, цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108- 114 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У частинах 1 та 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Порядок скасування арешту, накладеного в рамках кримінального провадження, визначений статтею 174 КПК України.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення положень цивільного процесуального законодавства та роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України при відкритті провадження у справі не з'ясував питання юрисдикції спору.

Отже, вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення майна з під арешту, накладеного слідчим при проведенні досудового слідства, у даному випадку підлягають розгляду в порядку, передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 - закриттю.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. 15 ЦПК України, ст. ст. 2, 170, 174 КПК України, у відповідності до ч. 1 ст. 310 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й закриттю провадження у справі.

Скасуванню підлягає й ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року про виправлення описки у судовому рішенні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 4, 310, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, - ОСОБА_8, задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2013 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_9, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Одеське міське управління ГУМВС України в Одеській області, про звільнення майна з під арешту, закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що вимоги про звільнення майна з під арешту підлягають розгляду в порядку, передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік