Постанова

від 27.02.2014 по справі 810/550/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року 810/550/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 №0000032201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стела» (далі - ТОВ «Стела») мали реальний характер - товар від нього поставлено, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Стела», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки ТОВ «Стела» без надання оцінки наданих позивачем первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судове засідання 25.02.2014 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання 25.02.2014 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. Жодних заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак у судове засідання не з`явився та беручи до уваги, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Київобленерго», ідентифікаційний код 23243188, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, зареєстроване як юридична особа 15.08.1995.

Позивач з 10.07.1997 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.05.2013 № 200125665, яке видане ДПІ у Києво-Святошинському районі (том ХІІ а.с.52).

Основними видами діяльності ПАТ «Київобленерго» є передача електроенергії; професійно-технічна освіта; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; розподілення електроенергії; торгівля електроенергією; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

У період з 26.09.2013 по 02.10.2013 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 26.09.2013 № 234, повідомлення про початок проведення перевірки від 26.09.2013 № 2824/10/22-0319, посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Київобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стела» (код за ЄДРПОУ 30765630) за періоди з березня 2010 року по жовтень 2010 року та з березня 2011 року по лютий 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 09.10.2013 № 188/22-03/23243188 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статі 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68266,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3480,00 грн., за квітень 2010 року на суму 612,00 грн., за травень 2010 року на суму 5598,00 грн., за липень 2010 року на суму 7688,00 грн., за серпень 2010 року на суму 3673,00 грн., за вересень 2010 року на суму 2052,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 3642,00 грн., за березень 2011 року на суму 3340,00 грн., за травень 2011 року на суму 6263,00 грн., за червень 2011 року на суму 1493,00 грн., за липень 2011 року на суму 3199,00 грн., за вересень 2011 року на суму 6092,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 2712,00 грн., за листопад 2011 року на суму 4216,00 грн., за грудень 2011 року на суму 4594,00 грн., за січень 2012 року на суму 2252,00 грн., за лютий 2012 року на суму 5778,00 грн. та за березень 2012 року на суму 1582,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Стела», що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «Стела».

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.07.2013 № 372/26-55-22-08/30765630 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стела» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за періоди з 01.03.2010 по 31.10.2010 та з 01.03.2011 по 28.02.2012», яким встановлено безтоварність господарських операцій ТОВ «Стела» по взаємовідносинах з платниками податків за вказані періоди.

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Стела», посадові особи ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Стела» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства.

А відтак, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є факт неможливості проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Стела» та наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Стела» по ланцюгу постачання.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання ТОВ «Стела» із своїми контрагентами, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа ДПІ у Києво-Святошинському районі дійшла висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Стела» включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 28.10.2013 № 4405 до Акта перевірки (том І а.с.55-62).

Як вбачається із змісту даних заперечень та додатків до нього, позивачем були надані разом із запереченнями первинні документи стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Стела», зокрема, договори, накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Із змісту заперечень до Акта перевірки та із самого Акта перевірки вбачається, що перевірка проведена податковим органом без надіслання позивачеві обов'язкового письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження та, як наслідок, проведення перевірки за відсутності відповідних первинних документів, що стосуються предмету перевірки.

Суд звертає увагу, що у ході розгляду справи відповідач не спростував зазначені твердження позивача, жодних документів, які зумовлювали та передували проведенню перевірки, зокрема, письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження суду не надав. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що посадові особи відповідача не вчинили жодних дій, направлених на отримання від позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються предмету перевірки, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001562301, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56246,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 47215,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9031,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ПАТ «Київобленерго» та постачальником - ТОВ «Стела» укладено два договори поставки від 18.02.2008 № 72 (том І а.с.95-100) та від 11.05.2010 № 4600003386/245 (том І а.с.117-123), відповідно до яких постачальник поставляє, а покупець купує товар відповідно до специфікацій, які є додатками до договорів поставки (пункт 1 договору).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Стела», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Стела», наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Стела» позивачем до матеріалів справи надані накладні (том І а.с.127-157).

За результатами господарських операцій ТОВ «Стела» видано на користь ПАТ «Київобленерго» податкові накладні (том І а.с.158-189).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Стела» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том І а.с.190-222).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до заперечень до Акта перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПАТ «Київобленерго» та ТОВ «Стела» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Жодного доказу того, що суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Стела», не включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, не відображені у реєстрі отриманих податкових накладних суду не надано.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 27.01.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про те, чи задекларовані податкові зобов'язання, які виникли у ТОВ «Стела» за результатами господарських відносин з ПАТ «Київобленерго», а також інформацію про наявність у нього основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Стела»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Стела» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся контрагент позивача ТОВ «Стела» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стела».

Разом з цим, жодних доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Стела» за місцезнаходженням суду не надано.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, на підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем надано суду акти на використання матеріалів та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (том ІІ а.с.17-250, том ІІІ - том Х, том ХІ а.с.1-199).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Стела» товару.

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Стела», придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Стела» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Стела» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.01.2014 № 0000032201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 27.02.2014