Ухвала

від 28.07.2015 по справі 810/550/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/43118/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко .В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014

у справі № 810/550/14-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.01.2014 № 0000032201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стела» за періоди з березня 2010 року по жовтень 2010 року та з березня 2011 року по лютий 2012 року, складено акт від 09.10.2013 № 188/22-03/23243188, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 4.1 ст. 4 , пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п. п. 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. п. 200.1 , 200.2 статті 200 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 68 266,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 13.01.2014 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №000003220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53 681,00 грн., з яких 45 163,00 грн. за основним платежем та 8 518,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між покупцем - ПАТ «Київобленерго» та постачальником - ТОВ «Стела» укладено два договори поставки від 18.02.2008 № 72 та від 11.05.2010 № 4600003386/245, відповідно до яких постачальник поставляє, а покупець купує товар відповідно до специфікацій, які є додатками до договорів поставки.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Стела», на виконання умов договорів поставки товару, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: податковими накладними, платіжними дорученнями, замовленнями на поставку, актами використання матеріалів, накладними вимогами на відпуск матеріалів.

Також, встановлено, що на момент укладання спірних договорів, контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на податковому обліку в органі податкової служби як платник податку на додану вартість

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Стела», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль