Ухвала

від 15.07.2014 по справі 810/550/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/550/14-а (12 т.) Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Губської О.А. та Федотова І.В.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2014 року № 0000032201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.01.2014 № 0000032201.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, операції здійснені ТОВ «Стела» за березень - жовтень 2010 року та березень 2011 року -лютий 2012 року не мали реального товарного характеру, що свідчить про те, що позивач не здійснював операцій з придбання послуг у вищезазначеного контрагента.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.09.2013 по 02.10.2013 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 26.09.2013 № 234, повідомлення про початок проведення перевірки від 26.09.2013 № 2824/10/22-0319, посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Київобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стела» (код за ЄДРПОУ 30765630) за періоди з березня 2010 року по жовтень 2010 року та з березня 2011 року по лютий 2012 року.

За результатами перевірки, складено акт від 9 жовтня 2013 року № 188/22-03/23243188 (т. І а.с. 47-54).

Як вбачається з Акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статі 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68266,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3480,00 грн., за квітень 2010 року на суму 612,00 грн., за травень 2010 року на суму 5598,00 грн., за липень 2010 року на суму 7688,00 грн., за серпень 2010 року на суму 3673,00 грн., за вересень 2010 року на суму 2052,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 3642,00 грн., за березень 2011 року на суму 3340,00 грн., за травень 2011 року на суму 6263,00 грн., за червень 2011 року на суму 1493,00 грн., за липень 2011 року на суму 3199,00 грн., за вересень 2011 року на суму 6092,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 2712,00 грн., за листопад 2011 року на суму 4216,00 грн., за грудень 2011 року на суму 4594,00 грн., за січень 2012 року на суму 2252,00 грн., за лютий 2012 року на суму 5778,00 грн. та за березень 2012 року на суму 1582,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000032201 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53 681 грн., з них 45 163 грн. за основним платежем та 8 518 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 73).

За результатами перевірки та на підставі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.07.2013 № 372/26-55-22-08/30765630 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стела» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за періоди з 01.03.2010 по 31.10.2010 та з 01.03.2011 по 28.02.2012», яким встановлено безтоварність господарських операцій ТОВ «Стела» по взаємовідносинах з платниками податків за вказані періоди, податковий орган дійшов до висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Стела» мають ознаки нереальності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між покупцем - ПАТ «Київобленерго» та постачальником - ТОВ «Стела» укладено два договори поставки від 18.02.2008 № 72 (том І а.с.95-100) та від 11.05.2010 № 4600003386/245 (том І а.с.117-123), відповідно до яких постачальник поставляє, а покупець купує товар відповідно до специфікацій, які є додатками до договорів поставки (пункт 1 договору)(т. І а.с. 101, 124).

На підтвердження поставки товарів позивачем надано податкові накладні (т. І а.с. 158-189). Розрахунки між позивачем та ТОВ «Стела» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (том І а.с. 190-222). Також, на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Стела» , позивачем надано накладні (том І а.с. 128-157, том ХІІ а.с. 18-83) та акти використання матеріалів (том ІІ а.с. 17-250, том ІІІ а.с. 1-250, том ІV а.с. 1-250, том V а.с. 1-250, том VІ а.с. 1-250, том VІІ а.с. 1-250, том VІІІ а.с. 1-250, том ІХ а.с. 1-250, том Х а.с. 1-223), накладні вимоги на відпуск матеріалів (том Х а.с. 224-250, том ХІ а.с. 1-199), замовлення на поставку (том ХІІ а.с. 112-165).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за усною домовленістю укладеною між позивачем та його контрагентами , оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції встановлено, що момент укладання усної домовленості контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на податковому обліку в органі податкової служби, як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось податковим органом (том ХІІ а.с. 12-14).

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року (том ХІІ а.с. 84-97), що залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду (том ХІІ а.с. 98-111) скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному ГУ Мін доходів у Рівненській області від 22.10.2013 №0004762342 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38 824, 52 грн., від 22.10.2013 № 0004752342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 24 927,25 грн. та від 22.10.2013 № 0004752342 про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 13 481,00 грн. по взаємовідносинах ПАТ «Рівнеобленерго» з контрагенстами ТОВ «Стела» та ТОВ «Український професійний кур'єр».

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в ході розгляду справи підтверджено реальність здійснення господарської операцій позивача з контрагентом, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2014 року № 0000032201 підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 липня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: О.А. Губська

І.В. Федотов

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Губська О.А.

Федотов І.В.