Постанова

від 26.02.2014 по справі 820/1818/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. № 820/1818/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Барбінової Н.М., Ковиріна О.В.,

відповідача - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області від 17.01.2014 року № 0000022228 та № 0000032228.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Позивачем, зокрема, зазначається, що відповідачем незаконно не взято до уваги те, що договори №81/20-12/10-ДК від 20.12.2010 р. на постачання природного газу та №81/20-12/10-ДКп від 20.12.2010 р. про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу, укладені між ТОВ «ЛКХП» та ТОВ «ТРЕЙД-ОРГ» буди укладені сторонами у відповідності до приписів чинного законодавства України та ніким не були оскаржені і не визнані в судовому порядку недійсними, а отже висновки податкового органу щодо неможливості підтвердження правомірності формування витрат та завищення податкового кредиту є безпідставними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки підприємства позивача та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, у зв'язку із чим позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що уповноваженими особами Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну, позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій з ТОВ "Трейд-Орг" за період: грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року березень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки № 396/20-27-22-12/31691649 від 31.12.2013 року, яким були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства (а.с. 11-23).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено, що за період підприємством позивача порушено: п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання податку на прибуток всього у сумі 253334 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 22813 грн., за I квартал 2011 року в сумі 230521 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 202667 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 18250 грн., січень 2011року в сумі 61000 грн., за лютий 2011року в сумі 56167 грн., за березень 2011року в сумі 67250 грн.

За наслідками акту перевірки відповідачем відносно ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000022228 від 17.01.2014 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 253334 грн. за основним платежем та 5704 - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000032228 від 17.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 202667 грн. - за основним платежем та 4564 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25, 27).

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом з'ясовано, що фактичною підставою для висновків ДПІ щодо порушення позивачем порядку формування складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Трейд-Орг" є акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.07.2013 р. №486/22-40/37147114 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Трейд-Орг" щодо підтвердження господарських відносин з його контрагентами", яким була встановлена відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Трейд-Орг".

Відповідачем у акті перевірки та під час судового розгляду справи зазначається, що до ТОВ "Трейд-Орг" (код ЄДРПОУ 37147114) було направлено запит від 02.07.2013 року №1173/10/22.4-29 на юридичну адресу: 04107, м. Київ, пров. Делегатський, 12, який було повернуто з відміткою «не знаходиться за адресою», на підставі чого податковим органом - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 25.07.2013 року № 486/22-40/37147114, в якому, зокрема, відображена неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що ТОВ "Трейд-Орг" не знаходиться за юридичною адресою: 04107, м. Київ, пров. Делегатський, 12.

За таких обставин в подальшому податковим органом робиться висновок про неможливість підтвердження правомірності формування витрат контрагентом позивача, що, на думку податкового органу задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за звітний період: з 01.09.2010 р. по 31.05.2012 р., ТОВ "Трейд-Орг" підлягають зменшенню до 0,00 грн.

Дана обставина була покладена відповідачем в обґрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів", що на думку суду, є безпідставним, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Суд зазначає, що приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді основним постачальником ТОВ «ЛКХП» був ТОВ «Трейд-Орг».

Так, між ТОВ «ЛКХП» та ТОВ «Трейд-Орг» було укладено договори №81/20-12/10-ДК від 20.12.2010 р. на постачання природного газу та №81/20-12/10-ДКп від 20.12.2010 р. про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу, виписані акти прийому передачі вартісних показників та виписані акти прийому передачі вартісних показників природного газу за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року:

Транспортування природного газу здійснювалось через ПАТ «Харківгаз» та «Шебелінкагазвидобування», згідно актів по виконанню робіт по транспортуванню природного газу за відповідні періоди.

Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі через розрахунковий рахунок, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які було надано при проведенні документальної виїзної позапланової перевірки зазначено у розділі Акту "3.1.1. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування"

За матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ЛКХП» продовжував купувати природний газ у ТОВ «Трейд-Орг» у квітні, травні, червні 2011 р., але використовуючи вибірковий підхід податковий орган зазначає, що у цей період платник податків допустив завищення собівартості придбаних та реалізованих товарів, а також завищення податкового кредиту.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаним контрагентом ТОВ "Трейд-Орг" правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд зазначає, що за правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про оплату товару вважаються доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

В ході судового розгляду справи судом було з'ясовано, що відповідачем фактів включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори (а.с. 39-46), суд не вбачає порушень закону в їх укладенні: ці правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами; предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні вищезазначених договорів № 81/20-12/10-ДК від 20.12.2010 між ТОВ "Трейд-Орг" та ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів", та відповідно невикористання позивачем у межах господарської діяльності товарів/робіт/послуг, отриманих від ТОВ "Аркстоун" за вказаним договором, відповідачем до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Зазначені вище господарські операції підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату зазначеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновок про неправомірність наведених позивачем в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання по операціях з ТОВ "Трейд-Орг" у перевіряємому періоді: грудень 2010 року, січень-березень 2011 року, контролюючий орган обґрунтовує тим, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акт від 25.07.2013 р. №486/22-40/37147114, стосовно контрагента позивача, який не може бути взятий судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 т. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відображених в акті перевірки, то вони, на думку суду, спростовуються вищезазначеними обставинами, встановленими при судовому розгляді.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону, яка діяла у періоді, що перевірявся) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Згідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Зазначений висновок викладений у Листі Вищого Адміністративного Суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Натомість, позивачем до матеріалів справи надані відповідні документи щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Трейд-Орг".

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року №0000022228, яким підприємству позивача донарахованій податок на прибуток підприємств у сумі 253334 грн. - за основним платежем та 5704 - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000032228 від 17.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 202667 грн. - за основним платежем та 4564 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.01.2014 року №0000022228 та №0000032228, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2014 року.

Суддя Заічко О.В.