Ухвала

від 25.02.2014 по справі 823/2961/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2961/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 25 квітня 2013 року №731 та направлення від 25 квітня 2013 року №204/22-0, на підставі п. п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Колос - Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «НК «Петрол-Україна», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» та покупцями товарів (робіт послуг).

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Черкасах складено акт від 16 травня 2013 року № 198/22-14/36785139, яким встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

На підставі складеного акту перевірки, 29 травня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000289230, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 129 768 грн., із яких 103 815 грн. основний платіж, а 25 953 грн. штрафні (фінансові) санкції та №000288230, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 136 258 грн., із яких 109 006 грн. основний платіж, а 27 252 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «НК «Петрол-Україна», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо», що підтверджується укладеними і вокананими господарськими договорами.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом прешої інстанції, ТОВ «Колос-Авто» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 13 жовтня 2009 року за №10261020000010277, ідентифікаційний код 36785139, станом на дату складання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у м. Черкасах з 14 жовтня 2009 року за №23315, у період, за який проводилася перевірка, було платником податків на додану вартість, згідно свідоцтва від 09 листопада 2009 року №100253743 за видами діяльності: «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами», «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів», «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», «Неспеціалізована оптова торгівля», «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо отримання товарів (послуг) позивачем надано договір: ТОВ «Колос-Авто» (замовник) з ТОВ «НК «Петрол-Україна» (виконавець) № 25 від 01 листопада 2012 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги, а саме надання фізичним та юридичним особам (клієнтам) консультаційних послуг щодо умов отримання, продажу, trade-in автомобілів марки форд, Фіат, Мазда на підприємстві ТОВ «Колос-Авто», оформлення та супроводження договорів купівлі-продажу цих автомобілів, договір №30 від 02 квітня 2012 року, укладеного між ТОВ «Колос-Авто» (замовник) з ТОВ «Весна» (виконавець), договір №АВТО-27/12 від 25 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ «Колос-Авто» (замовник) з ТОВ «Вендо» (виконавець), отримання послуг (товару) підтверджується актами наданих послуг, податковими накладними, видатковими накладними. Право позивача на податковий кредит також підтверджується податковими накладними, витягами з Журналу і Відомості по рахунку 281 Товари на складі.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Однак, необхідно зазначити, що всі документи, які свідчать про господарські операції позивача із ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо», ТОВ «Нафтова компанія «Петрол Україна» були викрадені. За фактом крадіжки, 30.04.2013р. Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області порушено кримінальне провадження.

Відповідно до п.44.5 статті 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Листами від 29 квітня 2013 року №550 та №551 позивач повідомляв ДПІ у м. Черкасах про втрату документів та зобов'язувався протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Постановою Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області 07 травня 2013 року закрито кримінальне провадження в зв'язку з відсутністю в події ознак кримінального провадження.

Проте, суду були надані належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень, копії актів приймання - передачі документів, витяг з штатного розпису ТОВ «Колос-Авто», копії платіжних доручень на оплату послуг, наданих ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо», ТОВ «Нафтова компанія «Петрол Україна».

Отже, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.