Постанова

від 26.02.2014 по справі 917/2080/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 917/2080/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - арбітражного керуючого Авраменка І.М.

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 05.10.2013р.)

ОСОБА_3 особисто

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (довіреність 4.12.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Техно-комплекс», м. Кременчук в особі ліквідатора арбітражного керуючого Авраменко І.М. (вх. №156 П/2-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2013р по справі № 917/2080/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Авраменко І.М., м. Кременчук

до Приватного підприємства «Техно-Комплектсервіс», м. Кременчук

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

1)ОСОБА_3, 2) КП «Кременчуцьке МБТІ », 3) Реєстраційна служба Кременчуцького міського управління юстиції, 4) ОСОБА_6, 5)ОСОБА_4, 6) ОСОБА_7, 7) ОСОБА_8, 8) ОСОБА_9,

про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс» арбітражний керуючий Авраменко І.М. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про витребування, в порядку статті 388 ЦК України, у Приватного підприємства «Техно-Комплектсервіс» нерухомого майна - приміщення офісу АДРЕСА_1 та визнання на спірне майно право власності за ТОВ «Техно-Комплекс».

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2013 р. у справі №917/2080/13 (суддя Паламарчук В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. апеляційна скарга позивача прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.02.2014р.

КП «Кременчуцьке МБТІ» надало пояснення, в яких просить суд прийняти рішення на власний розсуд, та розглядати справу без участі його представника.

Реєстраційна служба Кременчуцького міського управління юстиції також просить розглянути справу без участі його представника та вирішити справу на власний розсуд.

Відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись при цьому на його законність та обґрунтованість.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. розгляд справи відкладено на 25.02.2014р.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Фоміна В.О., Кравець Т.В., Шутенко І.А.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

На підставі рішення установчих зборів засновників ТОВ «Техно-Комплекс», 30.05.2005р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області зареєстровано ТОВ «Техно-Комплекс». Засновниками ТОВ «Техно-Комплекс» є ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Техно-Комплекс» від 17.01.2007 року до складу Товариства було прийнято нового учасника ОСОБА_9.

ТОВ «Техно-Комплекс», на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_13 28.01.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 768, було набуто у власність нерухоме майно, а саме приміщення офісу АДРЕСА_1, загальною площею 106.9 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1,

22 квітня 2009 року учасниками ТОВ «Техно - Комплекс» проведено загальні збори та прийнято рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства. Внесені та затверджені зміни до установчих документів ТОВ «Техно - Комплекс». Внаслідок виключення ОСОБА_3, проведено перерозподіл часток учасників ТОВ «Техно -Комплекс».

Рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 13/72-16/42 від 26.08.2010 року, яке вступило в законну силу 06.09.2010 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 та визнано недійсним повністю рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Техно-Комплекс» від 22 квітня 2009 року про виключення ОСОБА_3 з Товариства та внесення змін до статуту та затвердження його в новій редакції.

27 квітня 2009 року знову проведено загальні збори та прийнято рішення про продаж належного ТОВ «Техно-Комплекс» нерухомого майна, а саме приміщення офісу АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 18/1084/12 від 21.08.2012 року, яке вступило в законну силу згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Комплекс" (м. Кременчук, вул. Пролетарська, 30, код ЄДРІІОУ 33588827) від 27 квітня 2009 року про продаж належного ТОВ «Техно-Комплекс»нерухомого майна, а саме приміщення офісу АДРЕСА_1.

23.07.2009 р. між ТОВ «Техно-Комплекс» (продавець) та ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (покупці) був укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстровано в реєстрі за № 5617.

23.07.2009р. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спірне майно було відчужене ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстровано в реєстрі за № 5673.

Відповідно до Акту приймання - передачі майна № 3 від 03.08.2009 року спірне майно - приміщення офісу АДРЕСА_1, передане ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до статутного капіталу ПП «Техно-Комплектсервіс» (код ЄДРПОУ 36618406).

Звертаючись до суду з даним позовом, ліквідатор ТОВ «Техно-Комплекс» зазначив, що підставою витребування спірного майна з чужого незаконного володіння є визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Техно-Комплекс», на яких прийнято рішення про відчуження спірного майна. Позивач вважає, що може ставити питання про витребування майна у добросовісного набувача, оскільки особа, яка підписала договір купівлі-продажу від імені ТОВ «Техно-Комплекс» діяла без належних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції зазначив, що в договорі купівлі-продажу приміщення офісу АДРЕСА_1 від 23 липня 2009 року в пункті 4 зазначено, що вартість об'єкта нерухомого майна приміщення офісу що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно витягу з реєстру прав власності, виданого 17.07.2009р. Кременчуцьким МБТІ за №23333920 складає 252172,00 грн.

Як вбачається з фінансового звіту станом на 30.06.2009р. залишкова вартість основних засобів ТОВ "Техно-Комплекс" складає 944,9 тис.грн.

Відповідно до п.п.9.1 Статуту ТОВ "Техно-Комплекс" Вищим органом Товариства є Збори учасників, відповідно п.п.9.2 до виключної компетенції Зборів учасників Товариства належить прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства. Згідно з п.п.10.5 Статуту директор має право вчиняти наступні дії лише за наявності попереднього письмового погодження Голови Товариства, здійсненого в порядку, передбаченому п.11.8 Статуту, яким встановлено, що Голова Товариства (в разі обрання) здійснює погодження дій Директора у формі окремого документу - розпорядження, скріпленого його особистим підписом та печаткою Товариства, або у формі погоджувального візування (підпису), скріпленого печаткою Товариства, на документі, що погоджується.

На протоколі зборів учасників ТОВ «Техно-Комплекс» від 27.04.2009р. міститься посвідчувальний напис голови товариства ТОВ «Техно-Комплекс» скріплений його особистим підписом та печаткою товариства, який свідчить, що він погоджує продаж спірного майна, а саме зазначено: «Погоджую продаж майна що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ціною не нижче балансової з правом підпису директором товариства».

Отже, Директор діяв у межах повноважень, наданих йому Статутом ТОВ «Техно-Комплекс». Як вбачається з вище викладеного договір купівлі-продажу приміщення офісу від 23.07.2009р. укладений відповідно до чинного законодавства, а тому підстав витребувати нерухоме майно у добросовісного набувача - ПП «Техно-Комплектсервіс», на думку господарського суду, у позивача не має.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з'ясувавши фактичні обставини справи, погоджується з висновком господарського суду Полтавської області щодо відмови у задоволенні позовних вимог, але вважає за необхідне зазначити власну правову кваліфікацію спірним відносинам та надати правову оцінку обставинам справи стосовно питання наявності підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

У главі 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами статей 387, 388 цього кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 ЦК України передбачено право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб. Які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

Така вимога може бути додатковою до іншої - зокрема до позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник майна має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передів майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передів майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на наведені правові норми необхідно установити, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій воно було передане власником у користування, через зазначені обставини, а також що набувач придбав це майно за відплатним договором і що він не знав та не міг знати про те, майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання.

Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Статтею 216 ЦК України встановлюються положення про реституцію, яка є способом захисту цивільного права і застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Так частиною 1 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Позивач посилається на порушення під час укладення 23.07.2009р. ТОВ «Техно-Комплекс» договору про відчуження спірного майна, та на цій підставі вважає, що майно відчужене поза волею власника.

Здійснюючи аналіз наведених положень чинного законодавства, можна зробити висновок про те, що повернення майна з чужого незаконного володіння, якщо це майно вибуло від власника на підставі відплатного договору, та набуто добросовісним набувачем, можливе тільки при наявності фактів, закріплених у встановленому законом порядку, щодо недійсності правочину, на підставі якого майно було відчужено іншій особі. Тобто, договір, за яким спірне майно було відчужене від ТОВ «Техно-Комплекс», в разі порушення умов його укладення, повинен бути визнаний недійсним, що було б підставою для витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача, який набув майно по ланцюгу подальших договорів.

А відтак, враховуючи відсутність в матеріалах даної справи доказів встановлення рішеннями судів фактів недійсності правочину, за яким спірне майно було відчужене від ТОВ «Техно-Комплекс», про що також було зазначено ліквідатором ТОВ «Техно-Комплекс» та ОСОБА_3 під час судового засідання суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає даний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння передчасним.

Посилання позивача на недійсність рішення загальних зборів, яким надано право директору ТОВ «Техно-Комплекс» відчужувати спірне майно, як на підставу витребування майна у ПП «Техно-Комплектсервіс», колегія суддів вважає неправомірним, оскільки вказана обставина може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного в наслідок прийняття такого рішення.

Враховуючи норми статті 33 ГПК України та ст. 388 ЦК України, позивач зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання права власності за ним на спірне майно, колегія суддів зазначає, що враховуючи, що вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння не підлягає задоволенню, то і відсутні підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В абзаці 4 пункту 12 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, з урахуванням іншої мотивувальної частини, зазначеної в даній постанові, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2013р. у справі №917/2080/13 без змін, апеляційної скарги позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2013р. залишити без змін.

Повний текст складено 26.02.2014р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя І.А. Шутенко