Постанова

від 10.02.2014 по справі 902/895/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 902/895/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрієць Г.І., Мандзій Н.К.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Зоря" на рішення господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року в справі № 902/895/13 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Фермерського господрства "Березівка Агро"

до відповідача Приватного підприємства "Зоря"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бершадська районна державна адміністрація

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство «Березівка Агро» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 4-5) до Приватного підприємства «Зоря» (надалі - Відповідач), в якій просить зобов'язати Відповідача звільнити земельні ділянки, що за договорами оренди землі № 144/1 від 25 жовтня 2012 року, № 143/1 від 25 жовтня 2012 року, № 140/1 від 25 жовтня 2012 року, № 141/1 від 25 жовтня 2012 року, № 139/1 від 25 жовтня 2012 року (загальною площею 153,05 га.) належать Позивачу, без відшкодування затрат понесених на обробіток грунту для посів сільськогосподарських культур, посіву, комплексу агротехнічних заходів по догляду за сільськогосподарськими культурами та інших витрат, які пов'язані з проведенням даних робіт і були понесені Відповідачем за час незаконного користування даними земельними ділянками загальною площею 153,05 га..

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 2 липня 2013 року (том 1, а.с. 137-138) залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Бершадську районну адміністрацію (надалі - Третя особа).

Позивачем було подано заяву (том 1, а.с. 200-201) про зміну предмету позову, в якій Позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні Позивачем земельними ділянками площею 153,05 га (які включають в себе: земельну ділянку площею 90,40 га (кадастровий номер 0520484400:03:001:0112), земельну ділянку площею 21,50 га (кадастровий номер 0520484400:03:001:0114), земельну ділянку площею 18,40 га (кадастровий номер 0520484400:01:001:0164), земельну ділянку площею 18,00 га (кадастровий номер 0520484400:01:002:0142 га), земельну ділянку площею 4,75 га (кадастровий номер 0520484400:01:001:0162)) шляхом покладання на Відповідача зобов'язання звільнити вищезазначені земельні ділянки .

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року (том 1, а.с. 214-219) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Вирішено усунути перешкоди в користуванні Позивачем земельними ділянками площею 90,40 га (кадастровий № 0520484400:03:001:0112); площею 21,50 га (кадастровий № 0520484400:03:001:0114); площею 18,40 га (кадастровий № 0520484400:01:001:0164); площею 18,00 га (кадастровий № 0520484400:01:002:0142); площею 4,47 га (кадастровий № 0520484400:01:001:0162), які знаходяться на території Серебрійської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом зобов'язання Відповідача звільнити вказані земельні ділянки. Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-5) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року по справі № 902/895/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, дане рішення прийняте за відсутності належних та допустимих доказів факту використання Відповідачем даних земельних ділянок.

Ухвалою суду від 10 грудня 2013 року (том 2, а.с. 1) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 20 січня 2014 року на 14 годину 30 хвилин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 січня 2014 року (том 2, а.с. 25), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 10 лютого 2014 року на 15 год. 10 хв..

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 17-18), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Вінницької області без змін.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року Третя особа подала письмові заперечення на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 21), в котрих, просить залиши рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання від 10 лютого 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач та Третя особа належним чином повідомлені, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 26-27).

Згідно із пункту 3.9.2 Постанови №18 від 26 грудня 2011року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників Відповідача та Третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті, крім того, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги їхня явка не визнавалася обов'язковою.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача та Третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 10 лютого 2014 року представники Позивача заперечили проти апеляційної скарги, вважають доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представників Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 5 березня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до Розпорядження Третьої особи від 25 жовтня 2012 року № 573, між фізичною особою Андрієць Г.І. та Третьою особою було укладено Договори оренди земельних ділянок: № 141 від 25 жовтня 2012 року на земельну ділянку площею 18,00 га за межами населеного пункту Серебрійської сільської ради; № 139 від 25 жовтня 2012 року на земельну ділянку площею 90,40 га за межами населеного пункту Серебрійської сільської ради; № 140 від 25 жовтня 2012 року на земельну ділянку площею 18,40 га за межами населеного пункту Серебрійської сільської ради; № 143 від 25 жовтня 2012 року на земельну ділянку площею 4,75 га за межами населеного пункту Серебрійської сільської ради; № 144 від 25 жовтня 2012 року на земельну ділянку площею 21,50 га за межами населеного пункту Серебрійської сільської ради (надалі - Договір № 141/1; Договір № 139/1; Договір № 140/1; Договір № 143/1; Договір № 144/1; том 1, а.с. 22-63). Відповідно до вищевказаних договорів орендар (Андрієць Г.І) отримав у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 153,5 га для створення фермерського господарства.

Дані Договори № 141/1; № 139/1; № 140/1; № 143/1; № 144/1 були зареєстровані у відділі Держкомзему у Бершадському районі 2 листопада 2012 року.

Після отримання даних земельних ділянок у користування 27 листопада 2012 року було створено Фермерське господарство "Березівка-Агро", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статутом Позивача (том 1, а.с. 7-21).

Однак, використовувати вказані вище земельні ділянки, відповідно до предмету укладених договорів оренди, Позивач не мав можливості, оскільки вони використовуються Відповідачем.

З наявного в матеріалах справи акту перевірки Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області (відносно дотримання вимог земельного законодавства Позивачем від 30 квітня 2013 року; том 1, а.с. 75-79), вбачається, що земельні ділянки загальною площею 211,85 га належать на правах оренди Позивачу, однак фактично використовується лише 58,8 га. Земельні ділянки загальною площею 153,5 га використовуються Відповідачем без правовстановлюючих документів.

Враховуючи дані факти Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом до Відповідача щодо усунунення перешкод у користуванні земельними ділянками загальною площею 153,5 га, шляхом покладення на Відповідача обов'язку щодо їх звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Нормою статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору; у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

У відповідності до статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця , прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегія суддів зауважує, що документами, що посвідчують право на земельну ділянку (зокрема, право власності на земельну ділянку) посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Приписами статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, статтею 391 Цивільного кодексу України презюмовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з нормами діючого законодавства колегія суду акцентує увагу на наступних фактах.

Як встановлено з матеріалів справи, Позивач отримав у користування земельні ділянки на підставі Розпорядження Бершадської РДА № 573 від 25 жовтня 2012 року та Договорів оренди № 141/1; № 139/1; № 140/1; № 143/1; № 144/1 .

Тобто, з наявних у справі доказів вбачається, що Позивач на даний час є належним користувачем (орендарем) земельних ділянок загальною площею 153,5 га.

У свою чергу доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, з приводу того, що він правомірно використовує спірні земельні ділянки (на підставі розпорядження Третьої особи від 15 травня 2004 року № 225 та Договору оренди укладеного між Відповідачем та Третьою особою 25 травня 2004 року (том 1, а.с. 113-114); розпорядження від 6 травня 2011 року № 209 та договору оренди від 6 травня 2011 року (том 1, а.с. 118-120); розпорядження від 8 травня 2012 року № 199 (том 1, а.с. 126) спростовуються наступними доказами.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 802/2782/13-а (за адміністративним позовом Відповідача до Третьої особи, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фермерського господарства "Березівка-Агро"; том 1, а.с. 181-184) скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року про визнання нечинним та скасування Розпорядження.

Підставою скасування постанови стали наступні встановлені факти:

«25 травня 2004 між Третьою особою та Відповідачем укладено договір оренди землі загальною площею 296,47 га строком на 5 років, дані земельні ділянки, що надані в оренду знаходяться на території Серебрійської сільської ради Бершадського району.

Даний договір зареєстрований Вінницькою філією регіонального центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 258 від 27 травня 2005 року. Строк дії договору закінчився 25 травня 2009 року.

Після закінчення дії договору оренди землі від 25 травня 2004 року Відповідач продовжував використовувати земельні ділянки загальною площею 296,47 га до травня 2011 року.

Маючи намір продовжити дію договору оренди землі після його закінчення, Відповідач звернувся до Третьої особи із заявою про його поновлення.

Розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації №209 від 06 травня 2011 року договір оренди землі від 25 травня 2004 року поновлено терміном на один рік.

На виконання цього розпорядження 06 травня 2011 року між Відповідачем та Третьою особою укладено договір оренди земельної ділянки. Даний договір зареєстрований Серебрійською сільською радою, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 984 від 13 травня 2011 року.

Після закінчення терміну дії цього договору Третьою особою 8 травня 2012 року винесено розпорядження № 199, яким поновлено договір оренди земельних ділянок загальною площею 272,3 га терміном на один сільськогосподарський рік.

Однак, на виконання цього розпорядження договір оренди між Третьою особою та Відповідачем не було укладено.

Розпорядженням Третьої особи № 573 від 25 жовтня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 170,35 га громадянину Андрієць Г.І.

Розпорядженням Третьої особи № 199 від 8 травня 2012 року поновлено терміном на 1 (один) сільськогосподарський 2012 рік договір оренди земельних ділянок із земель запасу та резервного фонду на території Серебрійської сільської ради загальною площею 272,3 га (рілля), який був укладений між Відповідачем та Третьою особою на підставі Розпорядження голови від 18 травня 2004 року № 225 зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 258 від 27 травня 2005 року.

Пунктом 3 вказаного розпорядження Відповідача зобов'язано укласти договори оренди земельних ділянок з райдержадміністрацією.

Вінницьким апеляційним адміністративним судом встановлено, що додаткова угода про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2004 року на тих самих умовах сторонами цього договору укладена не була.

Згідно з довідкою відділу Держземагенства у Бершадському районі Вінницької області № 2272 від 1 липня 2013 року земельні ділянки на території Серебрійської сільської ради, надані Андрійцю Геннадію Івановичу, площею 170,35 га на підставі розпорядження Бершадської РДА від 25 жовтня 2012 року № 573, та площею 41,5 га на підставі Розпорядження від 11 жовтня 2012 року № 546, на час прийняття цих розпоряджень зайняті не були та перебували в землях запасу Серебрійської сільської ради.

Згідно зі статтю 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації»

Таким чином, проаналізувавши дану постанову колегія суддів зауважує, що Вінницьким апеляційним адміністративним судом встановлено, що на час прийняття розпорядження Бершадською РДА від 25 жовтня 2012 року № 573 у Відповідача не було правових підстав користування земельними ділянками.

Крім того, наявними у справі доказами спростовуються і доводи Відповідача, висвітлені ним в апеляційній скарзі щодо того, що на день прийняття розпорядження про надання у користування земельних ділянок Позивачу, останні використовувалися Відповідачем саме на підставі договору оренди який закінчив свою дію, з урахуванням продовження на 1 рік, у травні 2011 році, і на підставі Розпорядження Третьої особи від 8 травня 2012 року № 199 був поновлений на 1 сільськогосподарський рік.

Колегія суду констатує, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року по справі № 802/3061/13-а (за позовом Позивача до Третьої особи, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відповідача про визнання незаконним та скасування розпорядження від 8 травня 2012 року № 199; том 2, а.с. 30-33) встановлено наступні факти.

«Відповідно до статті 125 земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтю 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Постановою суду апеляційної інстанції від 18 вересня 2013 року також встановлено, що дії сторін договору оренди земельної ділянки (Відповідача та Третьої особи) щодо поновлення строку його дії узгодженими не були, оскільки наявний лист від 24 травня 2010 року № 01-1-16-1179, згідно з яким Третя особа повідомила Відповідачу про відсутність наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним оскаржуваного розпорядження, суд зважає на те, що визнати нечинним можливо нормативно-правовий акт або його частину, а протиправним - акт індивідуальної дії чи його частину.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Третьої особи № 199 від 8 травня 2012 року»

Згідно пунктів 4-5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору; факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи; таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Судова колегія вважає безсумнівними встановлені даними рішеннями суду факти, при цьому ці факти не можуть ставитися під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення у цій справі та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судом у справах № 802/2782/13-а, № 802/3061/13-а.

З огляду на усе вищезазначене, колегія суду зауважує, що в зв'язку із закінченням строку дії Договору Відповідача та в зв'язку з скасуванням Розпорядження Третьої особи від 8 травня 2012 року № 199 (котрим було поновлено терміном на 1 рік договір оренди (між Відповідачем та Третьою особою) та зобов'язано Відповідача укласти даний договір оренди земельних ділянок з Третьою особою та зареєструвати його у Держкомземі), у Відповідача відсутні будь-які правові підстави для користування даними земельними ділянками надалі. Відповідно, використання таких земельних ділянок для своїх сільськогосподарських потреб опосередковано свідчить про самовільне зайняття земельних ділянок, що знайшло своє відображення у вчиненні Відповідачем дій, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Водночас, самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням: яке підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на усе наведене вище у цій постанові та з огляду на докази наявні у матеріалах справи, рішення суддів, колегія Рівненського апеляційного господарського суду відхиляє заперечення Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

Отже, враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує доведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог щодо неправомірності факту користування Відповідачем спірними земельними ділянками та усунення перешкоди у користуванні Позивачем даними земельними ділянками шляхом звільнення Відповідачем вказаних земельних ділянок та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зоря" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року в справі № 902/895/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5.Справу № 902/895/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.