Постанова

від 24.02.2014 по справі 2а-1670/5043/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5043/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Купріс М.В.,

за участю представників позивача - Озірський С.О., Хричева І.М., Мельніченко Л.Ф.,

представника відповідача - Біленко Н.О.

представника прокуратури - Конарєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція в Полтавській області (далі за текстом - відповідач, податковий орган), за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792, № 0001632301/0/793, № 0001642301/0/56.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково - визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792, № 0001642301/0/56 повністю та податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року № 00016323010/0/793 частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 713389,00 (основна сума - 475592,00 грн., штрафна санкція - 237797,00 грн).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2011 року постанову Господарського суду Полтавської області від 20 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 14 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 408570 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 272380,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 136190,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 04 квітня 2007 року № 0001632301/0/793 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 682729,50 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 455153,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 227576,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі № 2а-1670/5043/11 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001632301/0/792 від 04 квітня 2007 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі за основним платежем 115 377 грн. та штрафними санкціями в сумі 57 689 грн, а всього на суму 173 066 грн.; в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року №0001632301/0/793 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210 087,88 грн. та штрафними санкціями в сумі 105 043,94 грн., а всього на суму 315 131,82 грн. Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі №2а-1670/5043/11 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2013 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

11 січня 2014 року справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до провадження Полтавського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що висновки податкового органа про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, а також про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за квітень 2005 року є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та представник прокуратури проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважають правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2006 року.

За результатами перевірки 26 березня 2007 року складено акт № 180/23-120/13951984 (том І а.с. 14-64), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- вимог статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за ІІІ-IV квартали 2004 року на суму 110655,00 грн., в тому числі за липень на 20494,00 грн., за вересень на 12880,00 грн., за жовтень на 36813,00 грн., за листопад на 16652 грн., за грудень на 23816,00 грн.; за 2005 рік на суму 309913,00 грн., в тому числі: за січень на 17027,00 грн., за лютий на 38078,00 грн., за березень на 28918,00 грн., за квітень на 5740,00 грн., за травень на 11629,00 грн., за червень на 100085,00 грн., за липень на 14307,00 грн., за серпень на 5258,00 грн., за жовтень на 31466,00 грн., за листопад на 16055,00 грн., за грудень на 41350 грн.; за 9 місяців 2006 року на суму 55471,00 грн., в тому числі: за січень на 8466,00 грн., за лютий на 11699,00 грн., за березень на 17433,00 грн., за квітень на 698,00 грн., за травень на 13967,00 грн., за червень на 281,00 грн.; серпень 2006 року на 2927,00 грн.

- вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що стало наслідком завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за квітень 2005 року на 14510,00 грн.

- абзацу "а" підпункту 12.15 пункту 12.1 статті 12, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування ряд. 11 Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяці 2006 року на суму 407818,00 грн., в тому числі за І квартал на 122652,00 грн., за II квартал на 285166,00 грн.

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 65105,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал на 32350,00 грн., ІV квартал на 32755,00 грн.; за 2005 рік на суму 310736,00 грн., в тому числі: за І квартал на 47166,00 грн., за II квартал на 160 109,00 грн., за ІІІ квартал на 29506,00 грн., за ІV квартал на 73955,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 26 березня 2009 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0 (том І а.с. 65), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 375841,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 187921,00 грн. та № 0001632301/0 (том І а.с. 66), яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 476039,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 238020,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 04 квітня 2007 року № 0001642301/0 (том І а.с. 66) про зменшення суми бюджетного відшкодування на 14510,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом до податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0 увійшли встановлені відповідачем порушення податкового законодавства щодо порядку обчислення та сплати податку на прибуток, допущені позивачем за взаємовідносинами з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" та ПП "Дніпросервіс".

Як випливає з матеріалів справи, підприємством позивача до складу валового доходу за ІІ квартал 2005 року включено вартість реалізованого автомобіля КрАЗ-250 в розмірі 41667,00 грн. (видаткова накладна № 1 від 10 серпня 2005 року, покупець ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", податкова накладна від 10 серпня 2005 року № 788). а в ІV кварталі 2005 року - суму реалізованих автомобілів у розмірі 102 917,00 грн.: Автобус ПАЗ 3205 (видаткова накладна № 03 від 24 листопада 2005 року, покупець ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", податкова накладна № 1043 від 24 листопада 2005 року); автомобіль ГАЗ-33021 (видаткова накладна № 02 від 23 листопада 2005 року, покупець гр. ОСОБА_7, податкова накладна № 1041 від 23 листопада 2005 року); автомобіль Nissan Maxima (видаткова накладна № 03 від 20 грудня 2005 року, покупець гр. ОСОБА_8, податкова накладна № 1127 від 20 грудня 2005 року).

Відповідно до підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинному на дату виникнення спірних правовідносин, у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Таким чином, дохід від реалізації основних фондів груп 2, 3, 4 позивачем до складу валового віднесений неправомірно.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками податкового органа про допущення ТОВ "Механічно-ремонтний завод" завищення валового доходу за ІІІ квартал 2005 року на 41667,00 грн. та за IV квартал 2005 року на 102917,00 грн.

При перевірці правильності визначення валових витрат Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що підприємством позивача зайво включено до валових витрат за IV квартал 2005 року собівартість реалізованого автомобіля на суму 62239,00 грн.

Вимогами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем не надано відповідних доказів на спростування вказаного висновку перевірки.

З урахуванням викладеного податковим органом встановлено, а судом підтверджено, неправомірність включення до валових витрат суми в розмірі 62239,00 грн.

Аналізуючи викладене, суд вважає обґрунтованим включення Кременчуцькою ОДПІ суми в розмірі 62239,00 грн. до складу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792.

Разом із тим, в ході проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що у підприємства наявнапрострочена кредиторська заборгованість, яка не погашена у строк відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України в сумі 217926,00 грн., а саме: ЗАТ "Літтех", за металопрокат в сумі 69755,00 грн., яка виникла 01 червня 2003 року відповідно до договору № 30-1/07/1 від 01 липня 2002 року та ТОВ "Валант" за послуги по виготовленню техдокументації в сумі 148171,00 грн., яка виникла 01 квітня 2003 року відповідно до договору № 1210/1-Док від 24 грудня 2002 року. Вищевказані суми кредиторської заборгованості станом на 01 квітня 2006 року позивачем не погашені, що стало наслідком для висновків податкового органа щодо порушення вимог абзацу "а" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження скоригованого валового доходу за І півріччя 2006 року в сумі 217946,01 грн.

Матеріалами справи, зокрема Детальним розрахунком сум, що вказані у спірному податковому повідомленні-рішенні від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792 (том ІІ а.с. 137), підтверджено, що вищеописане порушення не вплинуло на склад податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0, а відтак суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку вищеописаним правовідносинам.

Також, податковим органом встановлено, що у період з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року послуги з виконання робіт та з термообробки позивачу надавало ПП "Дніпросервіс" (м. Дніпропетровськ) за відповідними договорами (том І а.с. 68, 71, 75, 80, 84, 88, 92, 96, 102, 106, 120, 124, 133, 137, 141, 145) та додатковими угодами (том І а.с. 147, 148, 149, 150).

В ході перевірки встановлено, що суми за вказані послуги віднесені позивачем до складу валових витрат за податковими накладними, що наявні в матеріалах справи (а.с. 74, 78, 83, 87, 91, 95, 100, 101, 105, 109, 129, 128, 132, 136, 140, 144, 152, 154).

Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки встановлено, що вищевказані договори та акти виконаних робіт скріплені факсимільним підписом директора ПП "Дніпросервіс" Старикова В. В., що на думку податкового органа є неправомірним. Зазначені обставини стали підставою для направлення відповідачем запиту до ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська з метою підтвердження обґрунтованості віднесення вказаних сум до податкового кредиту та валових витрат позивача. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при складенні висновків акта перевірки податковим органом взято до уваги відомості, надані ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо невідповідності статутної діяльності ПП "Дніпросервіс" фактичній, той факт, що виробничі потужності та трудові ресурси у вказаного підприємства відсутні, а також наявність факсимільного підпису вказаного суб'єкта господарювання у договорах та первинних документах, укладених із позивачем, що на думку податкового органа є протиправним.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що підтвердити факт виконання послуг, а звідси і факт отримання послуг ТОВ "Мехремзавод" - неможливо, та встановив наявність порушень пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат за ІІІ-IV квартал 2004 року на суму 260421,00 грн., в тому числі за III квартал - 129400,00 грн., IV квартал - 131021,00 грн., за 2005 рік на суму 1387529,00 грн., в тому числі за І квартал - 188666,00 грн., II квартал - 640436,00 грн., ІІІ квартал -159690, грн., IV квартал - 398737,00 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що у 2006 році наданням аналогічних послуг позивачу значився ФОП ОСОБА_10, видами діяльності якого є оптова торгівля та переробка і заготівля очерету. ФОП ОСОБА_10 за період, що охоплювався перевіркою, основних засобів для здійснення термообробки не мав, трудових ресурсів не залучав.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що підтвердити факт виконання послуг, а звідси і факт отримання послуг ТОВ "Мехремзавод" неможливо та визнав за позивачем наявність порушень пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат за 9 місяців 2006 року на суму 189892,00 грн., в тому числі за І квартал - 122652,00 грн., за II квартал - 67240,00 грн.

Детальним розрахунком сум, що вказані у спірному податковому повідомленні-рішенні від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792 (том ІІ а.с. 137), яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції підтверджено та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що порушення, встановлені в ході перевірки до вказаного податкового повідомлення-рішення не увійшли, а отже в суду відсутній обов'язок надавати правову оцінку господарським правовідносинам, що склались між ФОП ОСОБА_10, ПП "Дніпросервіс" та ТОВ "Мехремзавод" у 2006 році.

Надаючи оцінку господарсько-правовим відносинам, що склались між ПП "Дніпросервіс" та ТОВ "Мехремзавод" у періоді з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року, суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що у вищевказаному періоді позивачем порушено вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні господарських операцій з придбання робіт та послуг з термообробки у ПП "Дніпросервіс".

Аналіз доказів, що наявні в матеріалах справи, дає підстави стверджувати, що віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за придбання робіт у ПП "Дніпросервіс", в період з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року є правомірним, виходячи з наступного.

Згідно з пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вимогами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що підставою для виключення витрат із складу валових є відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Судом досліджені документи бухгалтерської та фінансової звітності щодо придбання позивачем робіт у ПП "Дніпросервіс" у період з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року, а саме:

договір про виконання робіт механічної обробки стержнів балок від 29 вересня 2004 року № 29/10 (том І а.с. 20), договір про виконання робіт з установки панцирної сітки на металоконструкції та футеровці металоконструкцій від 05 травня 2005 року № 05/05 (том І а.с. 110), договір про виконання робіт з гибки труб від 02 червня 2005 року (том І а.с. 116), договір про виконання робіт з рихтування від 01 вересня 2005 року № 01/09 (том І а.с.129);

протоколи погодження договірної ціни за вищевказаними договорами (том І а.с. 81, 111, 117, 130)

акти виконаних робіт до вказаних договорів (том І а.с. 82, 112, 114, 115, 118, 131)

податкові накладні (том І а.с. 83, 113, 115, 119, 132)

платіжні доручення (том І а.с. 84, .181, 198).

Зазначені документи досліджувались і при документальній перевірці позивача.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Наявні у справі документи договори та первинні документи, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, - є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є чинними, містять усі передбачені законодавством реквізити та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів, які б доводили протилежне, суду не представив.

Отже, висновок відповідача про те, що ТОВ "Механічно-ремонтний завод" включило до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості робіт з порушенням вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону.

Суд вважає необґрунтованим припущенням відповідача висновки про відсутність у контрагента позивача власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності та як наслідок - відхиляються з мотивів безпідставності та недоведеності.

Поряд із тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сум за договорами щодо придбання послуг з термообробки у ПП "Дніпросервіс" у період з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року з таких підстав.

Як встановлено судом, протягом вказаного періоду позивач відповідно до договорів про виконання робіт оплачував послуги ПП "Дніпросервіс" з термообробки .

В межах розгляду справи судом досліджені документи бухгалтерської та фінансової звітності щодо придбання позивачем послуг з термообробки у ПП "Дніпросервіс" у період з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року, а саме: договори (том І а.с. 68,71, 75, 84, 88, 92, 96, 102, 106, 120, 124,133, 137, 141, 145), додаткові угоди (том І а.с. 147, 148, 149, 150), протоколи погодження договірної ціни за вищевказаними договорами (том І а.с. 69, 72, 76, 85, 89, 93, 97, 103, 107, 121, 126, 134, 138, 147, 146), акти виконаних робіт до вказаних договорів, податкові накладні та платіжні доручення.

Наявні у справі документи - договори та первинні документи, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, містять усі передбачені законодавством, проте суд не визнає їх такими, що відповідають вимогам встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" оскільки постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 січня 2010 року про закриття провадження у справі № 1-п-178/2010 у зв'язку зі смертю обвинуваченого встановлено факт фіктивності угод між позивачем та ПП "Дніпросервіс" щодо надання послуг термообробки, їх економічну та технологічну недоцільність, а також вину обвинуваченого в порушенні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині умисного ухилення від сплати податку на прибуток на загальну суму 197127,50 грн. (том ІІ а.с. 153-155).

Також, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 січня 2010 року про у справі № 1-п-178/2010 р. по обвинуваченню Хричева В.П. (директора ТОВ "Механічно-ремонтний завод") у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України, про закриття провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого (том ІІІ а.с. 218-219) встановлено факт фіктивності угод між позивачем та ПП "Дніпросервіс" щодо надання послуг з термообробки, їх економічну та технологічну недоцільність, а також вину обвинуваченого в порушенні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині умисного ухилення від сплати податку на прибуток на загальну суму 197127,50 грн.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає відсутність факту надання ПП "Дніпросервіс" послуг з термообробки в період з ІІІ кварталу 2004 року по IV квартал 2005 року позивачу встановленим.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

З огляду на викладене, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, документи, складені на виконання договорів між ТОВ "Механічно-ремонтний завод" та ПП "Дніпросервіс" про надання послуг з термообробки протягом періоду з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року, не відображають фактичних обставин та оцінюються судом критично, оскільки господарські операції між вказаними юридичними особами не носять реального характеру.

Отже, висновок відповідача про те, що ТОВ "Механічно-ремонтний завод" включило до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості послуг з термообробки з порушенням вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд бере до уваги розрахунок Кременчуцької ОДПІ, що наявний в матеріалах справи (том ІІ а.с. 137) та скасовує податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 253504,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 157003,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78501,00 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/793, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку (том ІІ а.с. 116) штрафних санкцій за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2006 року до податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0 увійшли встановлені відповідачем порушення податкового законодавства, допущені позивачем за господарськими операціями з ПП "Дніпросервіс" щодо придбання робіт та послуг з термообробки, ПП "Плотина" щодо придбання металопродукції, ТОВ "Укргазгеологія" щодо придбання природного газу, а також внаслідок повторного включення суми податку на додану вартість за податковою накладною, яка в попередньому періоді вже включалась до складу податкового кредиту позивача.

Проведеною перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - підприємством включено до книги придбання (том ІІ а.с. 108-110) в липні 2004 року податкову накладну № Кр-0000889 від 22 липня 2003 року (том ІІ а.с. 111), складену ВДСО при УМВС України в Полтавській області, на загальну суму 2682,07 грн., в тому числі податок на додану вартість 447,01 грн., яка вже включалась до бухгалтерського обліку позивача в липні 2003 року.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, податковим органом встановлено, а позивачем не спростовано, що внаслідок вказаного порушення ТОВ "Механічно-ремонтний завод" занижено податок на додану вартість за липень 2004 року на суму 447,00 грн.

З урахуванням викладеного, визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 447,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 223,50 грн. суд вважає правомірним.

При проведенні перевірки дотримання формування податкового кредиту при здійсненні операцій отримання газу природного від постачальника ТОВ "Укргазгеологія" Кременчуцькою ОДПІ встановлено наступне.

Постачальником газу для ТОВ "Механічно-ремонтний завод" у періоді, що перевірявся, згідно Договору на постачання природного газу від 21 грудня 2004 року № 44/21/12-г (том ІІ а.с. 48-49) та додаткових угод до нього від 22 грудня 2004 року № 1, від 26 жовтня 2005 року № 2, від 30 листопада 2005 року № 3, від 19 грудня 2005 року № 4, від 28 грудня 2005 року № 4, від 02 лютого 2006 року № 5, від 20 лютого 2006 року № 6, від 01 березня 2006 року № 7, від 01 квітня 2006 року № 8, від 01 травня 2006 року № 9, від 01 червня 2006 року № 10 (том ІІ а.с. 50-60) було ТОВ "Укргазгеологія" (м. Київ).

Законами України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та "Про Державний бюджет на 2006 рік" передбачено, що у 2005-2006 роках операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що в період 2005-2006 роки НАК "Нафтогаз України" природний газ українського видобутку не реалізовувало ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та трейдерам.

Суд відзначає, що посилання податкового органа в акті перевірки на той факт, що трейдери придбавали у ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природний газ, придбаний НАК "Нафтогаз України" на підставі міжурядових угод України з Туркменією та Російською Федерацією, природний газ ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" реалізовувався трейдерам з дотриманням вимог чинного законодавства України, тобто із застосуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою та із зазначенням належності газу у документації, узгоджується правовою позицією ВАС України, що викладена в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

У подальшому, трейдери реалізовували природний газ споживачам та посередникам із порушенням Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року: в угодах щодо купівлі-продажу газу та в актах приймання-передачі газу не вказувалась країна походження газу; у податкових накладних належним чином не вказувалась номенклатура (опис) товару; в податкових накладних безпідставно вказувалась сума податку на додану вартість за ставкою 20%.

Згідно пункту 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Платники податку повинні вести окремий облік з поставки та придбання щодо:

операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування;

операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

Поряд із тим, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності:

договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ;

договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість;

вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Оскільки вищевказані норми носять імперативний характер, то чинним ( на момент виникнення спірних правовідносин) законодавством встановлено обов'язок продавця у податкових накладних зазначати країну походження природного газу, а за покупцем визнано у разі порушення продавцем порядку оформлення податкової накладної право звертатися з відповідною заявою до органу державної податкової служби.

Судом досліджено податкові накладні, оформлені ТОВ "Укргазгеологія" на виконання Договору з поставки природного газу від 21 грудня 2004 року № 44/21/12-г (том ІІ а.с. 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83), акти прийому-передачі до зазначеного договору, що підтверджують факт отримання позивачем природного газу від ТОВ "Укргазгеологія" (том ІІ а.с. 61,64, 67, 70, 73, 76, 79, 82), а також платіжні доручення на підтвердження оплати природного газу позивачем (том ІІ а.с. 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84) та встановлено, що у вищевказаних податкових накладних у графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" міститься найменування товару без посилання на його походження, що є порушенням податкового законодавства.

Таким чином, встановлене відповідачем порушення виникло внаслідок неналежного оформлення податкових накладних ТОВ "Укргазгеологія", складених на виконання Договору з поставки природного газу на постачання природного газу від 21 грудня 2004 року № 44/21/12-г, у частині зазначення опису (номенклатуру) товару, що поставляється: не вказано його походження і належність. Така обставина унеможливлює встановлення правомірності оподаткування такого товару за ставкою податку на додану вартість 20% та визнання вказаних податкових накладних такими, що оформлені відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, наявні в матеріалах справи податкові накладні ТОВ "Укргазгеологія" не можуть вважатись належною підставою для нарахування податкового кредиту за операціями з придбання природного газу в сумі 20439,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Плотина" (м. Дніпропетровськ). Надаючи правову оцінку вказаному висновку Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

08 січня 2004 року між ТОВ "Механічно-ремонтний завод" (покупець) та ПП "Плотина" (продавець) укладено договір № 28/01 купівлі-продажу металопродукції (том ІІ а.с. 1) та додаткову угоду до нього від 02 серпня 2004 року (том ІІ а.с. 2).

Згідно умов вказаного договору продавець зобов'язується продати та відвантажити металопродукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов Договору купівлі-продажу від 08 січня 2004 року № 28/01 продавцем оформлено накладні (том ІІ а.с. 3, 6, 9, 14, 17, 20, 23, 25, 29, 32, 35, 38, 41) та податкові накладні (том ІІ а.с. 5, 7, 10, 11, 15, 19, 21, 26, 28, 31, 34, 37, 40, 42, 43, 44,). Платіжними дорученнями (том ІІ а.с. 4, 8, 12, 13, 16, 18, 22, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 45,46, 47) підтверджено факт оплати придбаної металопродукції.

В ході перевірки встановлено, що суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту за податковими накладними у відповідних податкових періодах.

Кременчуцькою ОДПІ також встановлено, що вищевказані податкові накладні скріплені факсимільним підписом директора ПП "Плотина", що на думку податкового органа є неправомірним.

Зазначені обставини стали підставою для направлення відповідачем запиту до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська з метою підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту позивача.

Судом встановлено, що при складенні висновків акта перевірки податковим органом взято до уваги відомості, надані ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про те, що ПП "Плотина" ухвалою Господарського суду в Дніпропетровській області від 14 листопада 2006 року визнано банкрутом, 14 листопада 2006 року контрагенту позивача анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, 20 грудня 2006 року останнього знято з обліку та скасовано державну реєстрацію, а також наявність факсимільного підпису вказаного суб'єкта господарювання у первинних документах бухгалтерської та податкової звітності, що на думку податкового органа є протиправним.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що підтвердити факт виконання робіт контрагентом позивача, а звідси і факт отримання послуг ТОВ "Мехремзавод" - неможливо, та визнав за позивачем наявність порушень підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Аналіз доказів, що наявні в матеріалах справи дає підстави стверджувати, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених за придбання робіт у ПП "Плотина" є правомірним з наступних міркувань.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

З урахуванням вимог пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року № 168/704, пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суд дійшов висновку, що висновок відповідача про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з оплатою вартості металопрокату, придбаного у ПП "Плотина", є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону.

Позиція суду щодо наявності факсимільного підпису первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності викладена вище.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду в Дніпропетровській області від 14 листопада 2006 року ПП "Плотина" визнано банкрутом, цього ж дня анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, 20 грудня 2006 року знято з обліку та скасовано державну реєстрацію.

Враховуючи той факт, що правовідносини із ПП "Плотина", правомірність яких доводиться позивачем в межах даної адміністративної справи, виникли у період з січня 2004 року по серпень 2005 року, суд приходить до висновку, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Плотина" у листопаді 2006 року не вплинуло на правомірність формування податкового кредиту ТОВ "Механічно-ремонтний завод" за операціями з даним підприємством, проведеними у 2004-2005 роках.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган безпідставно та протиправно ставить під сумнів розмір податкового кредиту, визначений позивачем за господарськими взаємовідносинами з ПП "Плотина".

Перевіркою правильності формування податкового кредиту позивачем встановлено, що ПП "Дніпросервіс" в періоді, обмеженому перевіркою, надавало послуги з термообробки та виконання робіт ТОВ "Механічно-ремонтний завод".

Вищевказаним правочинам за період з ІІІ кварталу 2004 року по ІV квартал 2005 року судом надавалась детальна правова оцінка в межах дослідження правомірності формування позивачем валових витрат та сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств - суд спростував висновок відповідача щодо фіктивності та безтоварності правочинів, укладених між ТОВ "Механічно-ремонтний завод" та ПП "Дніпросервіс" про виконання робіт останнім, визнано його таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними.

Також, висновки Кременчуцької ОДПІ щодо фіктивного характеру правочинів з термообробки між позивачем та ПП "Дніпросервіс" у вказаний період проаналізовані судом вище - суд погодився з твердженнями Кременчуцької ОДПІ відносно неправомірності угод, укладених між вищевказаними суб'єктами господарювання з приводу надання послуг з термообробки - їх визнано судом такими, що не підтверджені документально та не мали місця у господарській діяльності позивача.

Судом також встановлено, що у 2006 році ПП "Дніпросервіс" виконувало посередницькі функції в межах договорів про надання послуг з термообробки з позивачем. При цьому фактичним постачальником вказаних послуг значився ФОП ОСОБА_10, який діяв на підставі договору з ПП "Дніпросервіс" (Замовник) № 01/04У від 01 квітня 2004 року.

Податковим органом встановлено, що основними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_10 є оптова торгівля, збір та переробка очерету. Відповідно до відомостей наданих Дніпропетровської МДПІ на запит відповідача, найманих працівників ФОП ОСОБА_10 не залучав. Крім того, підприємець є платником єдиного податку, тобто податок на додану вартість вказаний суб'єкт господарювання не нараховував та до бюджету не сплачував.

На підставі вищевикладеного Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про неможливість підтвердити факт виконання таких послуг та факт отримання послуг з термообробки позивачем у 2006 році, що стало причиною для виключення сум за вказаними договорами зі складу податкового кредиту останнього.

Суд, не погоджуючись із таким висновком податкового органа, зазначає, що у матеріалах справи наявна Довідка ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20 березня 2007 року про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Дніпросервіс" з питань правових відносин з ТОВ "Механічно-ремонтний завод" за період січень-березень, травень-липень 2006 року (том ІІ а.с. 97-102). Висновками зазначеного документа підтверджена правомірність господарських операцій з виконання робіт, поставки товару та надання послуг з термообробки, визначеного договорами між позивачем та його контрагентом, та договором між ПП "Дніпросервіс" та ФОП ОСОБА_10, а також встановлено відсутність порушень податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з доводами Кременчуцької ОДПІ щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум за договорами щодо виконання послуг з термообробки у 2006 році.

У зв'язку з відсутністю порушень податкового законодавства з боку позивача щодо формування податкового кредиту за господарсько-правовими відносинами в частині придбання послуг з термообробки у ПП "Дніпросервіс" у 2006 році, відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до останнього за вказані правочини та у зазначений період.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе при скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року № 0001632301/0/793 в частині визначення податкових зобов'язань за основним платежем на суму 455153,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 227576,50 грн. брати до уваги розрахунки Кременчуцької ОДПІ, що наявні в матеріалах справи (том ІІ а.с. 116, том 3 а.с. 220-223).

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 04 квітня 2007 року № 0001642301/0/56, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14510,00 грн. суд виходить з наступного.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства щодо визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування за квітень 2005 року, що виникло наступним чином.

Згідно уточнюючого розрахунку № 58028 від 11 липня 2006 року підприємством задекларовано від'ємне значення в сумі 2927,00 грн. згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року задекларовано від'ємне значення в сумі 15698,00 грн., але враховуюче те, що воно переноситься до декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 2927,00 грн., та в жовтні 2005 року в сумі 15698,00 грн., то за відповідні періоди донараховується податок на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 2927,00 грн. та жовтень 2005 року на суму 15698,00 грн.

Таким чином, від'ємне значення з податку на додану вартість у квітні 2005 року в сумі 14510,00 грн. виникло в зв'язку із перевищенням обсягів витрат над обсягами реалізації та є наслідком того, що підприємство позивача віднесло до податкового кредиту податкові накладні за лютий, березень 2005 року на загальну суму 32632,20 грн., в тому числі ПДВ - 5438,70 грн., які отримані від ЗАТ "Содружество" (141210121036, м. Херсон), ТОВ "Інфоком" (324304104687), Четвертої міської лікарні (012041216358, м. Кременчук), що не були належним чином відображені в податковому кредиті у лютому, березні 2005 року.

Доказів у спростування зазначеного факту позивачем не надано.

Таким чином, податковим органом правомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 14510,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 квітня 2007 року № 0001642301/0/56.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792, № 00016323010/793 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 253504,00 грн, в тому числі: за основним платежем в розмірі 157003,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78501,00 грн. та № 00016323010/793 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 367597,68 грн, в тому числі: за основним платежем в розмірі 242065,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 122532,56 грн.

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області від 04 квітня 2007 року № 0001622301/0/792 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 253504 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 157003 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78501 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області від 04 квітня 2007 року № 0001632301/0/793 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 367597,68 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 242065,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 122532,56 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" (ЄДРПОУ 13951984) витрати зі сплати судового збору в розмірі 01 (одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко