Постанова

від 25.02.2014 по справі 910/10868/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 910/10868/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Копитової О.С.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від позивача - Дементьєв І.Т. (дов. від 22.01.2014)

від відповідача - Хлєбніков С.Г. (дов. від 01.07.2013),

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013

у справі № 910/10868/13 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТРАГОН"

до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про повернення виконаного у зобов'язанні, ціна позову 16 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про повернення виконаного у зобов'язанні, а саме сплаченого на користь відповідача роялті в сумі 16000,00 грн. за договором № КБР-70-70/07/11 від 01.07.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 у справі № 910/10868/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 16000,00 грн., судовий збір в сумі в сумі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.11.2013 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 розгляд справи № 910/10868/13 було відкладено на 04.02.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням заступника Голови суду від 04.02.2014, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сотнікова С.В. на лікарняному, доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, судді: Доманська М.Л., Копитова О.С.

Ухвалою від 04.02.2014 апеляційну скаргу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.02.2014.

Розпорядженням заступника Голови суду від 24.02.2014 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Доманська М.Л., Копитова О.С.

Ухвалою від 25.02.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав".

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 між позивачем (Користувач) та відповідачем (УЛАСП) було укладено договір № КБР-70-70/07/11 (далі - Договір).

Договір було укладено зі сторони відповідача як організацією колективного управління правами інтелектуальної власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 та Договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав".

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону.

Відповідно до п. 2.3. ліцензійного договору позивач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок відповідача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Згідно додатку № 2 до договору, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 2000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивач протягом строку з серпня 2011 року по травень 2012 року сплатив на користь відповідача роялті в загальному розмірі 16000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 14-20).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Договорі сторони не визначили його предмет, а саме не визначено конкретний перелік творів, права публічного виконання яких передаються Користувачу, у зв'язку з чим Договір є неукладеним, а сплачені за ним платежі підлягають поверненню позивачу як безпідставно отримані кошти згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В заперечення позовних вимог відповідач послався на укладеність договору, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі і його предмету.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договір, який в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторін.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

Отже, за змістом статей 638, 1109 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Неподання відповідачем доказів передачі йому в управління об'єктів авторського права і суміжних прав наведеного не спростовує.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів на підтвердження визнання недійсним договору сторонами не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір є укладеним, недійсним не визнавався, а відповідно у його сторін виникли права та обов'язки за ним, в тому числі і обов'язок позивача сплачувати роялті за користування музичними творами у своїх закладах громадського харчування, враховуючи, що таке використання здійснюється позивачем та не оспорюється сторонами в межах даної справи.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене та враховуючи, що укладений між сторонами договір є чинним, недійсним не визнаний, а отже в силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання, а відтак і відсутність підстав для повернення сплачених сум роялті в сумі 16000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки підстава для отримання відповідачем платежів від позивача існує станом на час розгляду справи в суді.

Місцевий господарський суд наведених вище законодавчих приписів у повному обсязі не врахував та, залишивши поза увагою особливості діяльності як організацій колективного управління, так і суб'єктів комерційного використання об'єктів авторського права і суміжних прав, обмежившись формальною відсутністю в Договорі переліку об'єктів, дозволених для використання позивачу, дійшов помилкового висновку щодо неукладеності Договору, а тому й безпідставно задовольнив позовні вимоги, що свідчить про неправильне застосування ним зазначених норм матеріального права та згідно з частиною першою статті 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення зі справи, з одночасним прийняттям нового про відмову в позові.

Щодо доводів позивача стосовно відсутності у відповідача повноважень як організації колективного управління з надання дозволів на використання об'єктів авторського права (зокрема, музичних творів) необхідно враховувати таке.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього Закону до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Використання позивачем музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань у діяльності закладів громадського харчування не оспорюється.

Разом з тим, позивачем надано лист ТОВ "Індормедіа" до відповідача № 1-04/05/11 від 04.05.2011 про вилучення творів з дозволів організації колективного управління УЛАСП згідно переліку, наведеного у додатку до укладеного ліцензійного договору між ТОВ "Індормедіа" та ТОВ "Чесна музика".

Колегією суддів не приймається до уваги вказаний лист, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права ТОВ "Індормедіа" управляти майновими правами суб'єктів авторського та суміжних прав, а так само і право на їх вилучення з управління організації колективного управління.

Разом з тим, відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління відповідача у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/10868/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТРАГОН" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 4, код 36529919) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8, код 37396233) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судових витрат за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді М.Л. Доманська

О.С. Копитова