Постанова

від 13.05.2014 по справі 910/10868/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 910/10868/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М.-головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон", м. Київ (далі - ТОВ "Естрагон"),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014

зі справи № 910/10868/13

за позовом ТОВ "Естрагон"

до приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ (далі - ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав"),

про стягнення 16 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Естрагон" - Бригинця С.М.,

ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" - Хлєбнікова С.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Естрагон" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" 16 000 грн. Позовні вимоги з посилання на положення частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що зазначена сума безпідставно набута відповідачем як роялті за підписаним сторонами договором від 01.07.2011 № КБР-70-70/07/11 (далі - Договір), оскільки цей правочин є неукладеним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 (суддя Блажівська О.Є.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сотніков С.В. - головуючий, судді Доманська М.Л., Копитова О.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ "Естрагон" просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі внаслідок порушення апеляційним господарським судом положень статей 33, 34, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статей 203, 215, 440, 441, 509, 530, 1109 Цивільного кодексу України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на момент укладення Договору не мала права надавати дозвіл на використання необмеженого переліку творів, оскільки в ліцензійному договорі мають бути зазначені об'єкти авторського та суміжних прав щодо використання яких укладено правочин.

У відзиві на касаційну скаргу ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" просить залишити касаційну скаргу без задоволення з мотивів, наведених у даному відзиві.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що згідно з умовами Договору ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", зокрема, як організація колективного управління майновими права суб'єктів авторського права передала ТОВ "Естрагон" за встановлену Договором винагороду (роялті) невиключне право використовувати в комерційній діяльності цього товариства музичні твори, фонограми яких використовувалися в мережах радіостанцій. ТОВ "Естрагон" сплатило за Договором роялті у сумі 16 000 грн.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Частинами п'ятою та шостою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що:

на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Використання відповідачем музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань у діяльності ресторану не оспорюється.

Відповідно до статей 638, 1109 Цивільного кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

У прийнятті постанови апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що на підставі наведених норм ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" мала право укласти з суб'єктом господарювання, що здійснює публічне виконання музичних творів, договір про використання у відповідний спосіб музичних творів, перелік яких є необмеженим. Відтак відсутні підстави вважати Договір неукладеним, а також вважати, що відповідачеві було сплачено роялті у сумі 16 000 грн. без достатньої правової підстави.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Підстави для скасування оскаржуваного судового акта відсутні.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 зі справи № 910/10868/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко