Постанова

від 30.01.2014 по справі 2а-3981/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3981/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва та Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", особи, яка приєдналася до апеляційної скарги - ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва, за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва про визнання недійсними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва, за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва про визнання недійсними та скасування рішень Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0001042390/0, від 01 лютого 2011 року № 0000032390/0, від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0 та від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0001042390/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01 лютого 2011 року № 0000032390/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

ОСОБА_4 приєдналася до апеляційної скарги Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

Також, відповідач - Державна податкова інспекція в Голосіївському районі міста Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги - ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 25 серпня 2010 року № 754/1-23-20-22928085.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 206,00 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2009 року в сумі 34417,00 грн., листопад 2009 року в сумі 12261,00 грн., січень 2010 року в сумі 28528,00 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення (ряд. 26 Декларації) з ПДВ за січень 2010 в сумі 782 807,00 грн., в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, ряд. 25.2 Декларації з ПДВ за березень 2010 в сумі 782807,00 грн.; статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку на загальну суму 972 828,77 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем було винесено: - податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 112009,00 грн. (за основним платежем 75206,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37603,00 грн.); - податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9753175,71 грн. на суму 782 807,00 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0001042390/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «земельний податок» на суму 1459 243,15 грн. (за основним платежем 972828,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 486414,38 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 24 січня 2011 року № 592/10/25-114, скаргу ДП «Національний центр Олександра Довженка» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0, № 0000692320/0, № 0001042390/0 без змін; збільшено суму основного платежу на 517666,00 грн. та суму штрафних санкцій на 25883,14 грн., визначених в податковому повідомленні-рішенні № 0001042390/0 від 06 вересня 2010 року.

Крім того, 01 лютого 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032390/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «земельний податок» на 77 649,40 грн. (за основним платежем 51766,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25883,14 грн.).

Вважаючи протиправними вказані рішення, якими до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" застосовано штрафні (фінансові) санкції, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом а ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Статтею 5 вищевказаного Закону визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Із системного аналізу Закону України «Про плату за землю» слідує, що законодавець розмежовує два методи розрахунку земельного податку, зокрема: для земельних ділянок, грошову оцінку яких встановлено та для земельних ділянок, грошову оцінку яких не встановлено.

Згідно статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Так, порядок справляння плати за землі, що перебувають у межах населених пунктів, визначено статтею 7 Закону України «Про плату за землю».

Згідно ч. 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження суб'єкта господарювання ДП «Національний центр Олександра Довженка» - м. Київ, вул. Васильківська, 1.

В ході перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було встановлено порушення позивачем статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку на загальну суму 972 828,77 грн.

Так, з акту перевірки слідує, що розрахунок земельного податку ДП «Національний центр Олександра Довженка» відповідачем було проведено як «для земельних ділянок населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено».

Відповідно до Листа Головного управління земельних ресурсів від 16 липня 2010 року № 07-387/21492, згідно з рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення», земельна ділянка на вул. Васильківській, 1 з кадастровим номером 8000000000:79:293:0001 відноситься до економіко-планувальної зони № 157, де базова вартість 1 кв. м. землі 825,61 грн., узагальнюючий локальний коефіцієнт 1,66.

Судом встановлено, що розрахунок орендної плати за земельну ділянку обраховувався ДП «Національний центр Олександра Довженка» у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про плату за землю», тобто, виходячи з вартості за 1 кв. м. землі 825,61 грн.

Разом з тим, зі змісту Акту перевірки вбачається, що відповідачем було проведено розрахунок земельного податку позивача із застосуванням інших коефіцієнтів.

Водночас, незважаючи на те, що в Акті перевірки відповідач посилається на вищевказаний Лист Головного управління земельних ресурсів від 16 липня 2010 року № 07-387/21492, підстав невикористання наведених в даному листі інформаційних даних (зокрема, єдиного локального коефіцієнту) у вказаному Акті не зазначено.

Таким чином, належні докази на підтвердження факту необхідності застосування при розрахунку земельного податку позивача різних коефіцієнтів, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок, за яким позивачем сплачувався земельний податок, є вірним та таким, що відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що згідно зі статтею 18 Закону України «Про плату за землю», платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

З наведеного вбачається, що законодавство обмежує період часу, за який можливе стягнення земельного податку у випадку несвоєчасного залучення платника до його сплати, неправильного нарахування тощо, строком у 2 роки.

Таким чином, навіть у випадку встановлення факту невірного нарахування позивачем земельного податку, відповідач повинен був нарахувати недосплачену суму такого земельного податку не більше, ніж за 2 попередні роки.

Водночас, відповідачем було розраховано суму земельного податку не за період з серпня 2008 року по серпень 2010 року (тобто, як це передбачено статтею 18 Закону України «Про плату за землю»), а за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, що прямо суперечить статті 18 даного Закону.

Щодо посилань відповідача та прокуратури на факт порушення кримінальної справи відносно колишнього генерального директора ДП «Національний центр Олександра Довженка» ОСОБА_7 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4, а також на висновок судово-економічної експертизи № 0028 за кримінальною справою № 51-3306 від 29 квітня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року у кримінальній справі № 11/2690/2366/2012 за апеляцією засудженої ОСОБА_4 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року, апеляцію засудженої ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Таким чином, оскільки відсутній вирок суду щодо ОСОБА_4, (який набрав законної сили), або постанова про закриття кримінальної справи, факт порушення кримінальної справи та висновок судово-економічної експертизи, проведений в рамках даної справи, не є належними доказами на підтвердження вини осіб у вчиненні злочину (недоплати земельного податку).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0001042390/0 та від 01 лютого 2011 року № 0000032390/0 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем вірно, тобто у відповідності до статті 7 Закону України «Про плату за землю», обраховано земельний податок у спірному періоді.

Так, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не знайшов підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0, № 0000692320/0, оскільки позивачем не доведено факту реальності господарської операції за договором, укладеним між ДП «Національний центр Олександра Довженка» та ТОВ «ЦЕЗ».

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент спірних правовідносин), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2009 року між Державним підприємством «Національний центр Олександра Довженка» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ» (Підрядник) було укладено Договір про складання проекту та ремонту виробничих приміщень № 116.

Згідно п. 1.1 даного Договору, за результатами тендеру, проведеного відповідно до вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 № 921, Замовник доручає, а Підрядник (Учасник-переможець) забезпечує складання проектної документації та ремонт виробничих приміщень та внутрішніх інженерних мереж: систем водопроводу, каналізації, опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, протипожежних систем, систем електропостачання.

Обсяг та загальна вартість виконаних робіт, що підлягала оплаті підтверджується виписаними податковими накладними від 06 листопада 2009 року № 13, від 06 листопада 2009 року № 14, від 16 листопада 2009 року № 15, від 28 грудня 2009 року № 17, від 29 січня 2010 року № 2, від 29 січня 2010 року № 3 та від 25 березня 2010 року № 9. (а.с. 145-151, т. 1).

На виконання умов вказаного Договору, сторонами було складено відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт: за грудень 2009 року на загальну суму 172230,00 грн. (в тому числі ПДВ 28705,00 грн.); за грудень 2009 року на загальну суму 172674,00 грн. (в тому числі ПДВ 28779,00 грн.); за січень 2010 року на загальну суму 104535,60 грн. (в тому числі ПДВ 17422,60 грн.); за січень 2010 року на загальну суму 254473,20 грн. (в тому числі ПДВь 42412,20 грн.) (а.с. 48-52, 53-58, 60-64, 65-71, т. 2).

Також, в матеріалах справи міститься Акт здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції № 1 від 06 листопада 2009 року, згідно якого, проектна документація, стадія «Р» «Капітальний ремонт приміщень та внутрішніх інженерних мереж Національного центра Олександра Довженка», виконана в обсязі 89,83 % від загального обсягу робіт. Вартість проектних робіт становить 598367,00 грн., в тому числі ПДВ - 110840,86 грн. (а.с. 59, т. 2).

Згідно Акту здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції № 2 від 29 січня 2010 року, вартість проектних робіт становить 66633 грн., в тому числі ПДВ - 11105,50 грн. (а.с. 72, т. 2).

Крім того, згідно Акту звірки розрахунків від 24 лютого 2010 року, розрахунки між Державним підприємством «Національний центр Олександра Довженка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ» за договором № 116 від 02 листопада 2009 року - співпадають.

Також, в матеріалах справи містяться Акти приймання виконаних будівельних робіт: за лютий 2010 року на загальну суму 488860,80 грн. (в тому числі ПДВ 81476,80 грн.); за квітень 2010 року на загальну суму 71168,40 грн. (в тому числі ПДВ 11861,40 грн.); за квітень 2010 року на загальну суму 26805,60 грн. (в тому числі ПДВ 4467,60 грн.); за квітень 2010 року на загальну суму 177735,60 грн. (в тому числі ПДВ 29622,60 грн.); за квітень 2010 року на загальну суму 236899,85 грн. (в тому числі ПДВ 35331,20 грн.); за квітень 2010 року на загальну суму 275768,40 грн. (в тому числі ПДВ 45961,40 грн.). (а.с. 73 - 139, т. 2).

Вищевказані Акти свідчать про те, що господарська операція відбулась і її наслідки використовуються у власній господарській діяльності, відповідно до потреб підприємства.

Судом встановлено, що Замовник (Позивач), виконуючи свої договірні зобов'язання на підставі виставлених Підрядником (ТОВ «ЦЕЗ») податкових накладних, перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ЦЕЗ» кошти на загальну суму 5646765,60 грн.

Так, сплата коштів за вказаними правовідносинами позивача з ТОВ «ЦЕЗ» підтверджується відповідними квитанціями, що наявні в матеріалах справи (а.с. 140-147, т. 2).

Таким чином, реальність виконання господарських операцій за Договором № 116 від 02 листопада 2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції, актом звірки розрахунків, квитанціями про сплату коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що укладений між Державним підприємством «Національний центр Олександра Довженка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ» Договір про складання проекту та ремонту виробничих приміщень від 02 листопада 2009 року № 116 спрямований на настання реальних наслідків.

Крім того, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року по справі № 2а-3340/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, за позовом ТОВ «ЦЕЗ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним акту про анулювання реєстрації платника ПДВ, позов задоволено частково. Визнано недійсним акт Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 20 липня 2009 року № 1752 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЦЕЗ». Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України відновити чинність свідоцтва № 38304706 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЦЕЗ».

Таким чином, під час укладення та виконання договору № 116 від 02 листопада 2009 року, ТОВ «ЦЕЗ» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним висновок відповідача про те, що сума податку на додану вартість, яка врахована Державним підприємством "Національний центр Олександра Довженка" у складі податкового кредиту з ПДВ за період з 17 липня 2009 року по 31 березня 2010 року не задекларована ТОВ «ЦЕЗ» у складі податкових зобов'язань за вказаний період.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем надано всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а тому, рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0 та від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0 Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги - ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0 та прийняти в цій частині нове рішення.

Адміністративний позов Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" в зазначеній частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0 Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 05.02.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.