Ухвала

від 25.11.2015 по справі 2а-3981/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/15885/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Шевель І.П.

відповідача Ісаєв С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі№2а-3981/11/2670 за позовомДержавного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» (далі по тексту - позивач, ДП «НЦ Довженка») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 вересня 2010 року №0001042390/0, №0000682320/0, №0000692320/0 та від 01 лютого 2011 року №0000032390/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 6 вересня 2010 року № 0001042390/0 та від 1 лютого 2011 року № 0000032390/0.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0, від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0 та прийнято в цій частині нове рішення.

Адміністративний позов Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» в зазначеній частині задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 06 вересня 2010 року № 0000682320/0 та від 06 вересня 2010 року № 0000692320/0 Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 24 червня 2010 року по 20 серпня 2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «НЦ О. Довженка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки 25 серпня 2010 року складено Акт №754/1-23-20-22928085, в якому, зокрема, встановлено порушення позивачем:

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75206 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2009 року в сумі 34417 грн., листопад 2009 року в сумі 12261 грн., січень 2010 року в сумі 28528 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення (ряд. 26 Декларації) з ПДВ за січень 2010 в сумі 782807 грн., в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, ряд. 25.2 Декларації з ПДВ за березень 2010 в сумі 782807 грн.

- статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку у розмірі 972828,77 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем 06 вересня 2010 року винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000682320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112009 грн., з яких за основним платежем 75206 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37603 грн.;

- №0000692320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9753175,71 грн. на суму 782807,00 грн.;

- № 0001042390/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок» на суму 1459243,15 грн., з яких за основним платежем - 972828,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 486414,38 грн.).

За результатами проведення оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку за рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 592/10/25-114 від 24 січня 2011 року збільшено суми, визначені в податковому повідомленні-рішенні №0001042390/0 від 6 вересня 2010 року, за основним платежем на 517666 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 25883,14 грн.

1 лютого 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000032390/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «земельний податок» на 77649,40 грн., з яких за основним платежем - 51766,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25883,14 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоведено реальне виконання договору, укладеного з ТОВ «ЦЕЗ», за результатами якого позивачем сформовано податковий кредит. При цьому, з огляду на правильність розрахунку земельного податку, проведеного позивачем, відповідні податкові повідомлення - рішення про донарахування зазначеного податку визнані протиправними та скасовані.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, Київський апеляційний адміністративний суд зауважив, що реальність виконання господарських операцій за Договором № 116 від 02 листопада 2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами. Крім того, за результатами оскарження до суду рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - контрагента позивача, визнано недійсним, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені позивачем ТОВ «ЦЕЗ» та зазначені останнім у податкових накладних.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ЦЕЗ» 02 листопада 2009 року було укладено договір №116 про складання проекту та ремонту виробничих приміщень.

Згідно п. 1.1 даного Договору, за результатами тендеру, проведеного відповідно до вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року №921, замовник (позивач) доручає, а підрядник (Учасник - переможець) забезпечує складання проектної документації та ремонт виробничих приміщень та внутрішніх інженерних мереж: систем водопроводу, каналізації, опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, протипожежних систем, систем електропостачання.

На підтвердження реального виконання названого договору та правомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, на які контрагентом позивача виписано податкові накладні, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість в касаційній скарзі податковий орган, так само як і в акті перевірки, в обґрунтування правомірності висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, посилається на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - контрагента позивача на час складання податкових накладних, наданих позивачем на обґрунтування правомірності формування податкового кредиту.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року у справі № 2а-3340/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, за позовом ТОВ «ЦЕЗ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним акту про анулювання реєстрації платника ПДВ, позов задоволено частково. Визнано недійсним акт Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 20 липня 2009 року № 1752 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЦЕЗ». Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України відновити чинність свідоцтва № 38304706 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЦЕЗ».

Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, якими відповідачем визначено грошове зобов'язання з податку на землю.

Як вірно встановлено судами під час проведення розрахунку земельного податку, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва застосувало інші коефіцієнти, ані ж ті, що зазначені у листі Головного управління земельних ресурсів від 16 липня 2010 року № 07-387/21492.

Будь-яких нормативних обґрунтувань правомірності такого розрахунку відповідачем в касаційній скарзі не наведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень - рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №2а-3981/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна