Рішення

від 27.02.2014 по справі 915/862/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 915/862/13

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Одеської залізниці, 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19,

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія

"Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства

"Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт",

54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон",

54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б,

про стягнення коштів у сумі 60 855 грн. 60 коп.

за участю представників сторін

від позивача Ніколащенко С.О., дов. від 03.01.2014р.;

від відповідача Шевцова Т.М., дов. від 23.12.2013р. № 01-02/314;

від третьої особи Слободяник О.П., дов. від 28.12.2011р., № 365.

Одеська залізниця звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення заборгованості в сумі 60 855, 60 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах у затриманому поїзді по станції Горохівка у грудні 2012 року та січні 2013 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.07.2013 року, залишеним без змін Постаново Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року в позові було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 року рішення господарського суду Миколаївської області від 16.07.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2014 року справу було прийнято до свого провадження суддею Васильєвою Л.І. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.02.2014 року.

У судовому засіданні 04.02.2014 року було оголошено перерву до 17.02.2014 року.

У судовому засіданні 17.02.2014 року було оголошено перерву до 27.02.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

24.08.2012 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське МППЗТ" укладено Договір ДН-4/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

В грудні 2012 року на адресу відповідача надійшли вагони з вантажем, які були затримані на станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, згідно наказу № 117 від 31.12.2012 року старшого диспетчера служби перевезень Одеської залізниці Кочу Г.А., у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем. Відповідно до довідки про переробну спроможність Ольшанської філії ПрАТ «КДМППЗТ» вантаж - зерно, вантажовласник Філія ПАТ СК «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» 30.12.2012 року, 31.12.2012 року та 01.01.2013 року переробна спроможність не виконувалась.

Факт затримки вагонів підтверджується актом № 16 від 31.12.2012 року, про затримку вагонів на станції Горохівка Одеської залізниці, вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда № 1605 інд. 3232-21-4153, 12.12.2012 року о 18.20 год. На підставі повідомлення про затримку вагонів № 10 від 31.12.2012 року. Крім цього по станції Горохівка було складено акт загальної форми № 1 від 03.01.2013 року про відношення відповідальності за зберігання вантажу у вагонах на відповідача.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України по накопичувальній картці № 14020268 за зберігання вантажу у вагонах у затриманому поїзді нараховано 50 713, 00 грн., а також ПДВ 20% - 10 142, 60 грн., всього 60 855, 60 грн.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на п. 46 Статуту залізниць України, п. 8 Правил зберігання вантажів позивач провив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 60 855, 60 грн. - збору за зберігання вантажу у вагонах у затриманому поїзді по станції Горохівка у грудні 2012 року та січні 2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2014 року проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити. Відповідачем було подано суду письмові відзиви на позовну заяв, а саме відзив від 11.06.2013 року (том І, арк. справи 46-49), від 05.07.2013 року (том І, арк. справи 93-95) а також пояснення від 31.01.2014 року (том ІІ, арк. справи 93-95).

У поданих суду поясненнях та відзивах відповідач зазначив наступне.

31.12.2012 року о 13.20 Філія «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (далі - порт) отримала повідомлення про наявність на станції Миколаїв-Вантажний 54 вагонів кукурудзи, що були направлені на адресу порту.

Вагони у кількості 8 штук, були надані для розвантаження 31.12.2012 року о 14.00 у відповідності до п. 11 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» дільниця № 3 Миколаївського виробничого району Ольшанської філії ДН-4/100 від 24.08.2012 року, згідно якого максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції для вантажу із категорії «зерно» 32 ваг/добу, при цьому одночасна подача становить 8 вагонів (при одночасному вивантаженню 1 ваг. за 0,7 год., тобто 42 хвилини).

Паралельно до цього на адресу Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» надходить ще 53 вагони, які відповідно до наказу ДГПС Кочу Г.А. № 117 від 31.12.2012 року, що був складений на підставі акту загальної форми № 16 від 31.12.2012 року, були затримані по станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ «Порядок визначення плати» за користування вагонами і контейнерами» Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

При цьому акт загальної форми № 1 від 03.01.2013 року не містить підпису уповноваженого представника філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що є прямим порушенням вимог щодо оформлення первинних документів та не може вважатись доказом по справі.

Також відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 6 Договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку Миколаїв-Вантажний. Саме за умовами цього договору вагони подаються Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (п. 14. договору).

Разом з тим, вагони направлені на адресу філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» при зазначенні станції призначення «Миколаїв-Вантажний» були не на підходах до станції, як те зазначено в п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами, а на зовсім іншій станції Горохівка, з якою у Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» відсутні будь-які правовідносини.

Відповідач також зазначив, що відповідно до Інструкції про порядок дій працівників залізниці у разі затримки вагонів на підходах до станцій призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, затвердженого в.о. першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г. 27.08.2010 року (надалі Інструкція від 27.08.2010р.) якщо в у процесі обслуговування під'їзної колії одержувача виникають затримки вивантаження вагонів, які перевищують норми згідно діючих договорів, узгоджених планів або взагалі зупиняється робота одержувача або є обґрунтована інформація щодо відсутності вільних ємностей та площ у одержувача, ДС негайно направляє звернення одержувачу з вимогою прийняти заходи щодо зменшення або припинення відвантаження вантажів на його адресу.

Жодної вимоги на адресу порту не надходило. Більш того, ніяка затримка у вивантажені вагонів не спостерігалась.

Станом на час надходження (13:20 год. 31.12.2012 року) на станцію «Миколаїв-Вантажний» першої партії вагонів із кукурудзою (54 вагони) на станції були відсутні вагони, що призначені для подання до річкового порту.

Також відповідач зазначає, що станом на 8 годину ранку 01.01.2013 року (тобто менше ніж через добу від моменту надходження вагонів) на станції не залишалося вантажу із категорії «зерно», яке направлялося в адресу річкового порту (підтверджується відомостями подачі та прибирання вагонів № 219, 24, 218).

На підставі вищезазначеного відповідач робить висновок про відсутність вини вантажоодержувача у затримці вагонів на станції Горохівка.

Неможливість прийняття вагонів станцією призначення виникла з причин , які ніяким чином не залежать від відповідача, адже вагони, що надходили на адресу Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» забиралися вчасно з дотриманням встановлених строків.

Станція «Миколаїв-Вантажний» мала можливість та повинна була прийняти вагони, що направлялися на адресу порту, згідно договірних відносин, що склалися між сторонами. Підстава для відмови від їх прийняття була надуманою та такою, що не відповідає об'єктивній ситуації.

54 вагони із кукурудзою, які надійшли раніше були вчасно направлені в річковий порт та жодної затримки не було, що додатково підтверджується відсутністю акту загальної форми, складеною у відповідності із п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами відносно факту затримки вагонів на станції Миколаїв-Вантажний.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було невірно розраховано вартість зберігання вантажу кукурудзи на станції Горохівка.

Відповідно до акту про затримку вагонів № 16 від 31.12.2012 року затримка вагонів становила 3 календарні дні (наказ про затримку поїзда № 117 від 31.12.2012 року підписаний о 15:59 год., наказ на підйом поїзда № 15 від 03.01.2013 року підписаний о 16:52 год.). Збір за зберігання вантажу відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, нарахований на повні 3 календарні дні.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 46 Статуту залізниць вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Враховуючи зауваження Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 10.12.2013 року, додатково до всіх раніше поданих Портом доводів відповідачем було подано суду додаткові пояснення (том ІІ, арк. справи 93-95):

В постанові від 10.12.2013 року вказано: «... помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на те, що вантаж надійшов на станцію Горохівка Одеської залізниці, оскільки ця станція є проміжною...».

Відповідно до п. 1.10 Загальних положень про залізничну станцію, затверджених Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №1041-ЦЗ від 30.12.2004 року проміжні (у т. ч. роз'їзди та обгінні пункти) станції, основним призначенням яких є приймання, відправлення, обгін, схрещення і пропуск вантажник і пасажирських поїздів.

Згідно п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік таких затриманих вагонів здійснюється на підставі акту про затримку вагонів (п. 10 Правил користування вагонів і контейнерів).

Чинним законодавством України та договірними відносинами, які склалися між сторонами, не передбачена можливість залізниці затримувати вагони на проміжних станціях з покладанням на вантажоотримувача відповідальності за зберігання вантажу на таких станціях.

В постанові від 10.12.2013 року вказано: «... для розгляду даного спору по суті судам необхідно було надати оцінку змісту акта № 16 від 31.12.2012р., та врахувати правове становище комерційних агентів у даному випадку (ст. 295 Господарського кодексу України)...».

Відповідно до ч. 2 ст. 295 ГК України комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

АСК «Укррічфлот» не укладав жодних договорів та не надавав повноважень С.В. Хлопчек (особа вказана в акті № 16 від 31.12.2012 року) щодо вчинення дій чи/та підписання документів від імені компанії. Дана особа є посадовою особою ДП «Одеська залізниця».

В постанові від 10.12.2013 року вказано: «... необхідно мати на увазі, що

плата за користування вагонами та за зберігання вантажу не є мірою

відповідальності, яка застосовується лише за наявності вини сторони...».

Втім, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами).

При цьому наявність вини вантажовласника є обов'язковою умовою для нарахування плати.

Акти про затримку вагонів у розумінні п. 10 Правил користування вагонамі контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 3 Правил складання актів підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути лише акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в судовому засіданні 27.02.2014 року проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити з наступних підстав (том ІІ, арк. справи 23-25).

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір ДН-4/100 від 24.08.2012 про експлуатацію залізничної колії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» дільниця №3 Миколаївського виробничого району Ольшанської філії (далі -Договір).

Відповідно до умов договору Одеська залізниця в грудні 2012 року на адресу відповідача повинна була подати вагони з вантажем кукурудзи.

Однак, зазначені вагони відповідно до наказу №117 від 31.12.2012 були затримані на станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з підстав неприйняття вагонів Відповідачем.

Втім, позивачем не надано до суду жодного документу, який би підтверджував, що відповідач не приймає або відмовляється від прийому вагонів.

Так, впродовж всього часу, коли виникли та тривали спірні правовідносини, відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність, наданої позивачем до позовної заяви.

Підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем.

Позивачем не надано до суду жодних належних доказів, які б доводили, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів, що змогло б надати змогу позивачу нарахувати відповідачу плату за зберігання вантажу у вагонах згідно статті 46 Статуту залізниць України, проте позивачем, було видано наказ № 117 від 31.12.2012 року про затримку вагонів з причини неприйняття вантажу вантажовласником.

Що стосується посилань позивача на акт загальної форми №370 від 31.12.2012 року, то в даному випадку він не може бути підставою для матеріальної відповідальності, оскільки складався відносно інших вагонів ніж ті, які були зазначені у наказі № 117 від 31.12.2012 року про затримку вагонів з зерном кукурудзи.

Крім того, згідно наданої позивачем довідки про переробну спроможність 31.12.2012 року станом на 17-00 на під'їзних коліях відповідача знаходилося 35 вагонів при максимальній переробній спроможності 32 вагони, що відповідно до п. б ст. 121 Статуту залізниць України є підставою для звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами.

У зв'язку з викладеним ТОВ СП «НІБУЛОН» вважає, що у позивача взагалі не було достатніх правових підстав для затримки вагонів та нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах згідно статті 46 Статуту залізниць.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Також відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Враховуючи вище викладенні норми та виходячи зі змісту статті 46 Статуту залізниць України, нарахування збору за зберігання вантажів повинно здійснюватися лише за умови його зберігання на станції призначення, оскільки цією статтею на одержувача покладено зобов'язання прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Стаття Статуту не встановлює право залізниці нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах на підходах до станції призначення. Вантаж, який перебуває на станціях підходу, не є таким, що прибув на адресу вантажоодержувача.

Крім того, пункт 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зазначає, що збір за зберігання вантажів у вагонах повинен нараховуватись лише за час їх знаходження на станції призначення, оскільки тільки за умови прибуття на станцію призначення він вважається таким, що прибув на адресу вантажоодержувача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

На на станції Горохівка Одеської залізниці були затримані вагони, що прямували на станцію Миколаїв-Вантажний через неприйняття вагонів вантажовласником - філією Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" , про що було видано наказ № 117 (т.1, а.с. 21).

За цим фактом станцією затримки Горохівка Одеської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 16 від 31.12.2012 року (т.1, а.с. 24).

Позивачем було нараховано відповідачу плату за зберігання вантажу з урахуванням часу затримки потягу на станції Горохівка Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами накопичувальної картки № 14020268 від 14.02.2013 року у сумі 60 855,60 грн. у т.ч. ПДВ (т.1, а.с. 30), яку відповідач підписав із запереченнями та не оплатив, що стало підставою позовних вимог.

Суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з нарахуванням плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах, та регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, умовами Договору №УП-647/1 від 01.09.2006р.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст. 307 ГК України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів.

Стаття 93 Статуту залізниць України встановила, що порти зобов'язані приймати усі вагони, що надходять для перевалки. При цьому плата за користування нараховується також за вагони, які надійшли понад узгоджені обсяги розвантаження, а також за вагони, затримані на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі через неприйняття їх портом.

Як свідчать матеріали справи, 24.08.2012р. між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське МППЗТ" укладено договір ДН-4/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" дільниця № 3 Миколаївського виробничого району Ольшанської філії, відповідно до умов якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці і яка обслуговується локомотивом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Відповідно до пунктів 5, 6 Договору ДН-4/100 від 24.08.2012 повідомлення про подачу вагонів передаються: по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний.

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції.

Здавання вагонів провадиться: на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний.

Подальший рух вагонів виконується локомотивом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Згідно з п. 7 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", становить 20 вагонів, 80 осей, вагою 1700 тн.

Відповідно до п. 11 Договору ДН-4/100 від 24.08.2012 максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню: на колії 8 - зерно 32 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0,7 год.); колія 3а, 4а - зернові 20 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг, одночасне вивантаження 2 ваг. за 0,7 год.).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів позивачем ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до моменту закінчення цих операцій при поверненні, позивачу. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" або його контрагентів складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з вини ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.

За умовами Договору ДН-4/100 від 24.08.2012 (п. 14) вагони подаються Філіяї ПАТ Судноплавна компанія "Укррічфлот "Миколаївський річковий порт" та іншим організаціям і підприємствам, які виконують операції на під'їзній колії відповідно до договорів, письмових прохань з дозволу керівництва ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та начальника станції Миколаїв-Вантажний.

Згідно з п. 16 підприємство сплачує позивачу плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.

Судом також враховано наступне.

Згідно наказу № 117 від 31.12.2012 року вагони з кукурудзою були затримані на станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці (том І, арк. справи 21). В цьому наказі підставою затримки вагонів зазначено їх неприйняття вантажовласником - відповідачем.

31.12.2012 року о 18 годин 20 хвилин вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда № 1605 індекс 3232-021-4153 на підставі повідомлення про затримку вагонів № 10 від 31.12.2012 року (том І, арк. справи 25-26).

Факт затримки вагонів на станції Горохівка підтверджений Актом про затримку вагонів № 16 від 31.01.2012р. та Актом загальної форми №1 від 03.01.2013 року.

При цьому, як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2013 року у даній справі Акт загальної форми №1 від 03.01.2013 року складений відповідно до вимог пункту 8 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року. Він дійсно не містить підпису уповноваженого представника відповідача, але це не є порушенням вказаних Правил враховуючі той факт, що він складений на проміжній станції Горохівка, тобто на підході до станції призначення з приводу зберігання вантажів.

Судом досліджено правове положення агента комерційного С.В.Хлопчек, яким підписано вказані вище Акти від 31.12.2012 р. та 03.01.2013р. Як вбачається з поданої суду копії наказу № 361/ОС(розпорядження) від 26.12.2011 року (том ІІ, арк. справи 116) Хлопчек С.В. було переведено на роботу з 26.12.2011 року на посади «Касир товарний 1 категорії» та «Агент комерційний без категорії» на підрозділі станція Горохівка, тобто ця особа не є комерційним агентом в розумінні ч. 1, 2 ст. 295 ГК України, а є штатним працівником позивача.

Пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом № 113 Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника, також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається те, що при видачі наказу №117 від 31.12.2012 року (том І, арк. справи 21) Одеська залізниця зазначила в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником (відповідачем), проте, позивач не надав жодного доказу того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.

Не обґрунтованим є посилання позивача на зайняту під'їзду колію вагонами з кукурудзою у кількості 54, які надійшли 31.12.2012р.

Відповідно до п. 6 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку Миколаїв-Вантажний (п. 14. договору).

У п. 11 Договору ДН-4/100 від 24.08.2012р сторони передбачили, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню: на колії 8 - зерно 32 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0,7 год.); колія 3а, 4а - зернові 20 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг, одночасне вивантаження 2 ваг. за 0,7 год.).

Станом на час надходження (13:20 год. 31.12.2012 року) на станцію «Миколаїв-Вантажний» першої партії вагонів із кукурудзою (54 вагони) на станції були відсутні вагони, що призначені для подання до річкового порту.

Також відповідач правомірно зазначає, що станом на 8 годину ранку 01.01.2013 року (тобто менше ніж через добу від моменту надходження вагонів) на станції не залишалося вантажу із категорії «зерно», яке направлялося на адресу річкового порту ( відомості подачі та прибирання вагонів № 219, 24, 218), що додатково підтверджується відсутністю акту загальної форми, складеного у відповідності із п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами відносно факту затримки вагонів на станції Миколаїв-Вантажний.

Надана позивачем довідка(т.2 а.с.126) свідчить, що ці вагони подавались на під'їзду колію 31.12.2012р. та 01.1.2013р.(останній о 5год.30 хв. 01.01.2013р). Тобто, технічна можливість доставки вантажу у поїзді № 1605 на станцію Миколаїв Вантажний у позивача була.

З 01.01.2013 року до вивантаження подавались вагони, які надійшли на станцію Миколаїв-Вантажний 01.01. - 02.01.2013 року . При цьому, затриманий 31.12.2013 року на станції Горохівка потяг № 1605 індекс 3232-021-4153 продовжував там знаходитись до 16 год. 52 хв. 03.01.2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з наданої позивачем довідки про переробну спроможність (том І, арк. справи 19), 31.12.2012 року станом на 17-00 на під'їзних коліях відповідача знаходилось 54 вагони при максимальній переробній спроможності 32 вагона, що відповідно до п. б статті 121 Статуту залізниць України є підставою для звільнення від плати за користування вагонами та контейнерами.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що відповідач відмовився приймати вагони, а також наявність вини відповідача в простої вагонів, існування причинного зв'язку між затриманням вагонів на станції Горохівка та переробною спроможністю відповідних колій. Отже, підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

повний текст рішення складено та підписано 28.02.2014р.