Постанова

від 24.04.2014 по справі 915/862/13

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р.Справа № 915/862/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Ліпчанської Н.В.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови суду від 22.04.2014р. №126)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 24.04.2014р.:

від позивача: Ніколащенко С.О., за довіреністю №124 від 03.01.2014р.;

від відповідача: Шевцова Т.М., за довіреністю №01-02/314 від 23.12.2013р.;

від третьої особи: Слободяник О.П., за довіреністю №365 від 28.12.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 27 лютого 2014 року

по справі № 915/862/13

за позовом Одеської залізниці

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

про стягнення коштів у сумі 60855,60 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 24.04.2014р.

В судовому засіданні 24.04.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014р. по справі №915/862/13 (суддя Васильєва Л.І.) відмовлено в задоволенні позову Одеської залізниці до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення 60855,60 грн.. з посиланням на те, що із матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що відповідач відмовився приймати вагони, а також наявність вини відповідача в простої вагонів, існування причинного зв'язку між затриманням вагонів на станції Горохівка та переробною спроможністю відповідних колій, отже, підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулась Одеська залізниця з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014р. по справі №915/862/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської залізниці у повному обсязі мотивуючи це тим, що рішення по справі прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки позивачем дотримано порядок оформлення факту затримки вагонів, що підтверджується актом про затримку вагонів №16 від 31.12.2012р., вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда 31.12.2012р. о 18:20 год. на підставі повідомлення про затримку вагонів №10 від 31.12.2012р., крім того скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та не прийнято до уваги акту загальної форми № 370 від 31.12.2012р., з якого вбачається, що на станції призначення Миколаїв-Вантажний вже знаходилося 54 вагони з вантажем, який прийшов на адресу відповідача.

04.04.2014р. від ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

10.04.2014р. від ТОВ сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким третя особа не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської залізниці, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.08.2012р. між Одеською залізницею (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське МППЗТ" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ДН-4/100, за умовами якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці, яка обслуговується локомотивом власника колії (п.1 договору).

За умовами п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції.

Згідно з п. 7 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", становить 20 вагонів, 80 осей, вагою 1700 тон.

Положеннями п.11 договору, зокрема, передбачено, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню на колії 8 - зерно 32 вагона на добу.

Пунктом 14 договору визначено перелік організацій, у тому числі філія ПАТ Судновласна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", які виконують операції на під'їзній колії відповідно до договорів, письмових прохань з дозволу керівництва власника колії та начальника станції Миколаїв-Вантажний.

Згідно з п. 16 підприємство сплачує позивачу плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.

Пунктом 21 договору сторони погодили, що цей договір укладається терміном на 5 років з 02.10.2012р. до 01.10.2017р. включно.

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2012р. на адресу ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" надійшли вагони з вантажем, які були затримані на станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, згідно наказу № 117 від 31.12.2012р. старшого диспетчера служби перевезень Одеської залізниці ОСОБА_5, про що станцією Горохівка Одеської залізниці було складено акт про затримку вагонів №16 від 31.12.2012р. Відповідно до наказу та акту підстава для затримання - неприйняття вагонів вантажовласником - ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Матеріали справи свідчать, що на підставі повідомлення про затримку вагонів №10 від 31.12.2012р., відповідача було повідомлено про затримку поїзда № 1605 31.12.2012р.. о 18:20 год., що підтверджується відміткою відповідача на копії повідомлення (т. 1, а. с. 26).

03.01.2013р. станцією Горохівка Одеської залізниці складено акт загальної форми №1, яким зазначено, що вагони простоювали на шляхах станції в період з 15:59 год. 31.12.2012р. по 16:52 год. 03.01.2013р. на підставі наказу №117 від 31.12.2012р. на затримку поїзду №1605 індекс 3232-021-4153 та відповідно до ст.46 Статуту залізниць України відповідальність за зберігання вантажу в вагонах покладається на вантажоодержувача - ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт".

14.02.2013р. станцією Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було складено накопичувальну картку №14020268, яка підписана працівником вантажовласника (порту) з зауваженням, яким зазначено, що порт не погоджується з виставленою сумою та погоджується сплатити суму за час користування вагонами, які знаходилися на під'їзній колії Миколаївського річпорту.

Як наслідок наведених подій, Одеська залізниця нарахувала відповідачу плату за зберігання вантажу у вагонах у затриманому поїзді №1605 індекс 3232-021-4153 на станції Горохівка в грудні 2012р. - січні 2013р. в сумі 60855,60 грн.

Приймаючи до уваги те, що ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" відмовилася добровільно сплатити збір за зберігання вантажу у вагонах у затриманому поїзді, Одеська залізниця звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" про стягнення 60855,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст. 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас, відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів у пункті 5 встановлюють, що у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Винятком з цього правила може бути прострочення та доставка залізницею вантажу до порту призначення після закінчення навігації. У такому випадку згідно зі статтею 88 Статуту відповідальне зберігання в порту здійснюється за рахунок залізниці.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення (пункт 4 Правил видачі вантажів).

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458 про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника, також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається те, що при видачі наказу №117 від 31.12.2012 року (т.1, а. с. 21) Одеська залізниця зазначила в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником (відповідачем), проте, позивач не надав жодного доказу того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.

Не обґрунтованим є посилання позивача на зайняту під'їзду колію вагонами з кукурудзою у кількості 54 шт., які надійшли 31.12.2012р.

Відповідно до п. 6 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку Миколаїв-Вантажний(п. 14. договору).

Пунктом 11 договору ДН-4/100 від 24.08.2012р сторони передбачили, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню: на колії 8 - зерно 32 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0,7 год.); колія 3а, 4а - зернові 20 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг, одночасне вивантаження 2 ваг. за 0,7 год.).

Станом на час надходження (13:20 год. 31.12.2012р.) на станцію Миколаїв-Вантажний першої партії вагонів із кукурудзою (54 вагони) на станції були відсутні вагони, що призначені для подання до річкового порту.

Відповідачем правомірно зазначено, що станом на 8 годину ранку 01.01.2013р. (тобто менше ніж через добу від моменту надходження вагонів) на станції не залишалося вантажу із категорії "зерно", яке направлялося на адресу річкового порту ( відомості подачі та прибирання вагонів № 219, 24, 218), що додатково підтверджується відсутністю акту загальної форми, складеного у відповідності із п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами відносно факту затримки вагонів на станції Миколаїв-Вантажний.

Надана позивачем довідка(т.2 а.с.126) свідчить, що ці вагони подавались на під'їзду колію 31.12.2012р. та 01.1.2013р.(останній о 5год.30 хв. 01.01.2013р). Тобто, технічна можливість доставки вантажу у поїзді № 1605 на станцію Миколаїв-Вантажний у позивача була.

З 01.01.2013 року до вивантаження подавались вагони, які надійшли на станцію Миколаїв-Вантажний 01.01. - 02.01.2013р., при цьому, затриманий 31.12.2013р. на станції Горохівка потяг № 1605 індекс 3232-021-4153 продовжував там знаходитись до 16 год. 52 хв. 03.01.2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з наданої позивачем довідки про переробну спроможність (т.1, а. с. 19), 31.12.2012р. станом на 17:00 на під'їзних коліях відповідача знаходилось 54 вагони при максимальній переробній спроможності 32 вагона, що відповідно до п. б статті 121 Статуту залізниць України є підставою для звільнення від плати за користування вагонами та контейнерами.

Більш того, слід зазначити, що вимогами п.8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, відповідно до п.3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту підприємства.

Апеляційний господарський суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт загальної форми №1 був складений Одеською залізницею лише 03.01.2013р., тобто через 3 дні після дати затримання вагонів відповідно до акту про затримку вагонів №16 від 31.12.2012р., з огляду на що, враховуючи приписи п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, при складанні акту загальної форми №1 Одеською залізницею було порушено порядок складання актів, відповідно до затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р., оскільки вказаний акт загальної форми, відповідно до норм чинного законодавства, мав складатися безпосередньо під час виявлення обставин, що зумовили складання даного акту, для засвідчення цих обставин.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок дій працівників залізниці у разі затримки вагонів на підходах до станцій призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, затвердженого в.о. першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г. 27.08.2010р., якщо у процесі обслуговування під'їзної колії одержувача виникають затримки вивантаження вагонів, які перевищують норми згідно діючих договорів, узгоджених планів або взагалі зупиняється робота одержувача або є обґрунтована інформація щодо відсутності вільних ємностей та площ у одержувача, ДС негайно направляє звернення одержувачу з вимогою прийняти заходи щодо зменшення або припинення відвантаження вантажів на його адресу.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідної вимоги на адресу відповідача.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що відповідач відмовився приймати вагони, а також наявність вини відповідача в простої вагонів, існування причинного зв'язку між затриманням вагонів на станції Горохівка та переробною спроможністю відповідних колій, отже, підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014р. по справі №915/862/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014р. по справі №915/862/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 24.04.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Ліпчанська Н.В.