Постанова

від 15.07.2014 по справі 915/862/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 915/862/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаНіколащенко С.О. дов. від 03.01.2014 року відповідачаКосинського В.М. дов. від 23.12.2013 року третьої особиСлободяника О.П. дов. від 28.12.2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" на постановувід 24.04.2014 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/862/13 господарського суду Миколаївської області за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот "Миколаївський річковий порт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" простягнення 60855,60 грн. ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" про стягнення 60 855,60 грн. плати за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.07.2013 року (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року (головуючий суддя Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Лисенко В.А.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 року вказані судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи господарський суд Миколаївської області рішенням від 27.02.2014 року (суддя Васильєва Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.), у задоволенні позову відмовив.

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами статті 46 Статуту залізниць України, пункту 8 Правил зберігання вантажів та пунктів 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.08.2012 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське МППЗТ" укладено договір ДН-4/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" дільниця № 3 Миколаївського виробничого району Ольшанської філії (т.1, а.с.10-11).

За умовами цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці і яка обслуговується локомотивом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Відповідно до пунктів 5, 6 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року повідомлення про подачу вагонів передаються: по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний.

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції.

Здавання вагонів провадиться: на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний.

Подальший рух вагонів виконується локомотивом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Згідно пункту 7 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", становить 20 вагонів, 80 осей, вагою 1700 тон.

Відповідно до пункту 11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню: на колії 8 - зерно 32 ваг/добу (одночасна подача 8 вагонів, одночасне вивантаження 1 вагон за 0,7 год.); колія 3а, 4а - зернові 20 ваг/добу (одночасна подача 8 вагонів, одночасне вивантаження 2 вагони за 0,7 год.).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів позивачем ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до моменту закінчення цих операцій при поверненні, позивачу.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" або його контрагентів складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з вини ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.

За умовами пункту 14 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року вагони подаються Філії ПАТ Судноплавна компанія "Укррічфлот "Миколаївський річковий порт" та іншим організаціям і підприємствам, які виконують операції на під'їзній колії відповідно до договорів, письмових прохань з дозволу керівництва ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та начальника станції Миколаїв-Вантажний.

Згідно пункту 16 підприємство сплачує позивачу плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.

Судами встановлено, що згідно з наказом № 117 від 31.12.2012 року 31.12.2012 о 15 год. 59 хв. на станції Горохівка Одеської залізниці були затримані вагони з вантажем зерна кукурудзи у складі потягу № 1605 індекс 3232-21-4153, що прямували на станцію Миколаїв-Вантажний, про що станцією Горохівка Одеської залізниці складено акт про затримку вагонів № 16 від 31.12.2012 року (а.с.23).

Відповідно до наказу №117 та актів, підставою для затримання стало неприйняття вантажу вантажовласником - Філією Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" з причини зайнятості фронтів вивантаження та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції Миколаїв-Вантажний (перевалка) - (експорт) (річковий).

Вантажоодержувача (одержувача) було повідомлено про затримку потягу № 1605 31.12.2012 року о 18 год. 20 хв., про що свідчать повідомлення про затримку вагонів № 10 від 31.12.2012 року та відмітка про повідомлення відповідача на його копії (а.с.25, 26).

Позивачем було нараховано відповідачу плату за зберігання вантажу з урахуванням часу затримки потягів на станції Горохівка Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами накопичувальної картки № 14020268 від 14.02.2013 у сумі 60855,60 грн., яку відповідач підписав із запереченнями та не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що при видачі наказу № 117 від 31.12.2012 року Одеська залізниця вказала в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником - Філією Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", при цьому позивач не надав суду належних доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів, а згідно довідки про переробну спроможність Ольшанської філії ПрАТ "КДМППЗТ" не вбачається, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно пункту 5 Правил зберігання вантажів у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Винятком з цього правила може бути прострочення та доставка залізницею вантажу до порту призначення після закінчення навігації. У такому випадку згідно зі статтею 88 Статуту відповідальне зберігання в порту здійснюється за рахунок залізниці.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення (пункт 4 Правил видачі вантажів).

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Пунктами 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до пункту 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника, також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що при видачі наказу №117 від 31.12.2012 року (т.1, а. с. 21) Одеська залізниця зазначила в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником (відповідачем), проте не надав жодного доказу з приводу не прийняття або відмови від прийому вагонів відповідачем.

Також суди визнали необґрунтованим посилання позивача на зайняту під'їзну колію вагонами з кукурудзою у кількості 54 шт., які надійшли 31.12.2012 року, оскільки згідно пункту 6 договору ДН-4/100 від 24.08.2012 року вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку Миколаїв-Вантажний(п. 14. договору).

Пунктом 11 вказаного договору сторони передбачили, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню: на колії 8 - зерно 32 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0,7 год.); колія 3а, 4а - зернові 20 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг, одночасне вивантаження 2 ваг. за 0,7 год.).

Станом на час надходження (13 год. 20 хв. 31.12.2012 року) на станцію Миколаїв-Вантажний першої партії вагонів із кукурудзою (54 вагони) на станції були відсутні вагони, що призначені для подання до річкового порту.

Також судами зазначено, що станом на 8 годину ранку 01.01.2013 року (менше ніж через добу від моменту надходження вагонів) на станції не залишалося вантажу із категорії "зерно", яке направлялося на адресу річкового порту ( відомості подачі та прибирання вагонів № 219, 24, 218), що додатково підтверджується відсутністю акта загальної форми, складеного у відповідності із пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами відносно факту затримки вагонів на станції Миколаїв-Вантажний.

Згідно наданої позивачем довідки (т.2, а.с.126) суди дійшли висновку, що вагони подавались на під'їзду колію 31.12.2012 року та 01.01.2013 року (останній о 5 год. 30 хв. 01.01.2013 року), тобто технічна можливість доставки вантажу у поїзді № 1605 на станцію Миколаїв-Вантажний у позивача була.

З 01.01.2013 року до вивантаження подавались вагони, які надійшли на станцію Миколаїв-Вантажний 01.01.2013 року - 02.01.2013 року, при цьому, затриманий 31.12.2013 року на станції Горохівка потяг № 1605 індекс 3232-021-4153 продовжував там знаходитись до 16 год. 52 хв. 03.01.2013 року.

Згідно пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Аналогічні вимоги містять Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, відповідно до пункту 3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту підприємства.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що наявний в матеріалах справи акт загальної форми №1 був складений Одеською залізницею лише 03.01.2013 року тобто через 3 дні після дати затримання вагонів відповідно до акта про затримку вагонів №16 від 31.12.2012 року, а відтак, виходячи із приписів пункту 3 Правил складання актів при складанні акта загальної форми №1 Одеською залізницею було порушено порядок складання актів, оскільки вказаний акт загальної форми повинен був складатися безпосередньо під час виявлення обставин, що зумовили складання даного акта, для засвідчення цих обставин.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок дій працівників залізниці у разі затримки вагонів на підходах до станцій призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, затвердженого в.о. першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г. 27.08.2010 року якщо у процесі обслуговування під'їзної колії одержувача виникають затримки вивантаження вагонів, які перевищують норми згідно діючих договорів, узгоджених планів або взагалі зупиняється робота одержувача або є обґрунтована інформація щодо відсутності вільних ємностей та площ у одержувача, ДС негайно направляє звернення одержувачу з вимогою прийняти заходи щодо зменшення або припинення відвантаження вантажів на його адресу.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідної вимоги на адресу відповідача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року у справі № 915/862/13 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач