Постанова

від 12.02.2014 по справі 804/14939/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р. Справа № 804/14939/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача представника відповідача Івлєвої А.М., Дьоміна А.О. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Біовітал" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Біовітал» (далі - ПП «Біовітал») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить (з урахуванням уточнень) визнати протиправними дії податкового органу Лівобережної ОДПІ, вчинені з перевищенням повноважень під час проведення перевірки та оформлення акта; визнати протиправними та скасувати неузгоджені податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013 року № 0005452201, № 0005432201; витрати судового збору майнового характеру у загальній сумі 6 308,50 грн. покласти на відповідача, з рахунку державного бюджету, у зв'язку з завданням шкоди, винесенням протиправних неузгоджених податкових - повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Біовітал» (код ЄДРПОУ 32650671). Податковим органом було перевищено повноваження при проведенні перевірки та при складанні висновків акту. В акті № 1318/22-32650671 від 06.11.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано численні порушення законодавства та на підставі акта були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0005432201,0005452201 від 20 листопада 2013 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову Приватного підприємства «Біовітал» відмовити з підстав аналогічних викладеним в запереченні проти адміністративного позову, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Приватне підприємство «Біовітал» (код ЄДРПОУ 32650671) знаходиться на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

26.09.2013 року Лівобережною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі статті 77 Податкового кодексу України у зв'язку з включенням до платну графіку на 4 квартал 2013 року було прийнято наказ №372 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Біовітал» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

На підставі направлень від 10.10.2013 року № 231,233,232,239,240,234, виданих Лівобережною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та згідно із п.77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2013 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Біовітал» з питання дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

23.10.2013 року Лівобережною ОДПІ було прийнято наказ № 447 «про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Біовітал» .

В ході проведення перевірки податковим органом до ПП « Біовітал» було зроблено запити про надання обгрунтованих пояснень та їх документального підтвердження від 14.10.2013 року за № 9496/10/22-1, від 16.10.2013 року за № 9838/10/22-1, від 22.10.2013 року за № 10738/10/22-1, від 24.10.2013 року за № 11024/10/22-1, від 28.10.2013 року № 11265/10/22-1.

16.10.2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 1117/22-1/32650671 «Про ненадання документів». На підставі акту № 117/22-1/32650671 було складено протокол про адміністративні правопорушення за № 138 від 16.10.2013 року.

24.10.2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення - рішення № 0004592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за адміністративним штрафом та інших санкцій у сумі 510,00 грн.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт № 1318/22-32650671 від 06.11.2013 року, яким зафіксовано порушення ПП «Біовітал» п.п.135.1, п. п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 14 701 916 грн. у т.ч. по періодах : за 3 квартал 2010 року на суму 1 249 486 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 1 684 170 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 2 123 454 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 1 419 539 грн.; п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 319 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2012 року на суму 1319 грн.; п. 176.2 ст. 176 ПКУ № 2755-VI та Порядку заповнення та подання податковим агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку що призвело до не повного відображення доходів ФОП та перекручування податкової звітності про суми доходів , нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Останній пункт порушень, зазначених в акті перевірки позивачем не заперечується.

На підставі акту перевірки Лівобережною ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005452201 від 20.11.2013 року, яким ПП «Біовітал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 319 грн. за основним платежем та 329,75 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0005432201 від 20.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 14701916 грн. за основним платежем та 1750747,25 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган зокрема визначив завищенням суми податкового кредиту за послугами, які не використано у господарській діяльності та не підтвердженість господарських операцій з ТОВ « Торгсервіс»(код ЄДРПОУ 32903590), ТОВ «Компанія Ексімсервіс»(код ЄДРПОУ 19428396), ТОВ «Шовковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), ПП «Транс- Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), ПП «НАНТ» (код ЄДРПОУ 23532811), ПП «Валдай - Луганск» (код ЄДРПОУ 34642374) щодо виконання умов договорів, отримання грошових коштів поза договірними відносинами, які підлягають віднесенню до складу іншого доходу, як суми безповоротної фінансової допомоги.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно абзацу першого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел , у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, вартості товарів (робіт/послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI/.

Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 а у статті 139 ПК України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

В період з 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ПП «Біовітал» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ « Торгсервіс», ТОВ «Компанія Ексімсервіс», ТОВ «Шовковіта», ТОВ «Лігран», ПП «Транс- Атлантіка Сервіс», ПП «НАНТ», ПП «Валдай - Луганск».

Так між ПП «Біовітал» були укладені наступні договори: з ТОВ « Торгсервіс» № 30/10-06 від 30.10.2006 року, з ТОВ «Компанія Ексімсервіс» № 114 від 29.08.2011 року та № 115 від 01.09.2011 року, з ТОВ «Шовковіта» № 10-05-1 від 10.05.2012 року, з ТОВ «Лігран» № 24/05-1 від 24.05.2012 року, з ПП «Транс- Атлантіка Сервіс» № 11/06-1 від 11.06.2012 року, з ПП «НАНТ» № 19/04-1 від 19.04.2012 року, з ПП «Валдай - Луганск» 1№ 17/01-1 від 17.01.2012 року.

Всі зазначені договори, укладені ПП «Біовітал», є типової форми та аналогічного змісту.

Так, предметом договорів є поставка продавцем (ПП «Біовітал») продуктів харчування, асортимент, якість та ціна яких визначається накладними.

Відповідно до умов договорів, поставки товарів здійснюються відповідно поданої заявки покупця продавцю. Приймання товару здійснюється за кількістю і якістю відповідно до накладних, що супроводжують товар. Право власності переходить до покупця з моменту отримання товару та підписання накладної директором, завіреної печаткою. Умови поставки - EXW - Дніпропетровськ.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Як в процесі розгляду справи так і до перевірки, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність яких зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні, видаткові накладні, виписки по особовому рахунку.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Щодо доводів податкового органу під час розгляду даної справи про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які мають бути складені під час перевезення придбаного у нього контрагентами товару, то суд вважає, що відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відповідно до Правил Інтеркомс, термін EXW (Франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому встановленому місці без здійснення митного очищення товару для експорту. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, і покупець має нести всі витрати і ризики, що пов'язані з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Таким чином, враховуючи особливості умов поставки товарів ПП «Біовітал», суд вважає, що позивач, в даному випадку, не повинен був мати екземпляр товарно-транспортних накладних, відсутність яких в свою чергу не може бути розцінена як доказ відсутності транспортування та, відповідно нереальності господарських операцій в цілому.

Щодо відсутності у позивача довіреностей на отримання товарів, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні були зокрема досліджені всі видаткові накладні, які надавались також до перевірки та описані актом. Ці накладні завірені печатками підприємств-контрагентів та підписами директорів цих підприємств, що в даному випадку виключає необхідність оформлення довіреностей на отримання товарів, оскільки відповідно до Закону України «Про господарські товариства» генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між Позивачем та ТОВ « Торгсервіс»(код ЄДРПОУ 32903590), ТОВ «Компанія Ексімсервіс»(код ЄДРПОУ 19428396), ТОВ «Шовковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), ПП «Транс- Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), ПП «НАНТ» (код ЄДРПОУ 23532811), ПП «Валдай - Луганск» (код ЄДРПОУ 34642374) є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Отже, в судовому розгляді не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на те, що грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок ПП «Біовітал» від контрагентів були отримані поза договірними відносинами, та є безповоротною фінансовою допомогою, що в свою чергу вказує на правомірність не віднесення зазначених коштів до інших доходів підприємства та помилковість висновків податкового органу про заниження сум задекларованого іншого доходу та відповідно заниження податку на прибуток.

Стосовно встановленого податковим органом порушення п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 319 грн. в тому числі по періодам: за листопад 2012 року на суму 1 319,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що серпні 2011 року між позивачем та ДП «Комбінат «Салют» було укладено договір № 165 «Про надання платних послуг по зберіганню ТМЦ у м. Дніпропетровськ» від 05.08.2011 року.

Предметом договору є платні послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей в спеціалізованих для цього приміщеннях за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7.

Перевіркою було встановлено, що позивач у перевіряємому періоді не зберігав отриманий товар за зазначеною адресою, внаслідок чого податковий орган дійшов висновку про протиправне віднесення витрат з отриманих послуг та завищення податкового кредиту.

При цьому в судовому засіданні позивачем були надані докази знаходження (зберігання) на складах товару, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про невикористання зазначених приміщень в господарській діяльності позивача та відповідно про протиправне віднесення витрат з отриманих послуг та завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підлягають задоволенню, оскільки не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Приватного підприємства «Біовітал» в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу Лівобережної ОДПІ, що вчинені з перевищенням повноважень під час проведення перевірки та оформлення акта, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню та зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 77 цього Кодексу визначено порядок проведення документальних планових перевірок. Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 86.1 та 86.10 статті 86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Відповідно до частини 3 розділу 1 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, зазначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 26.09.2013 року Лівобережною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі статті 77 Податкового кодексу України у зв'язку з включенням до платну графіку на 4 квартал 2013 року було прийнято наказ №372 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Біовітал» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, направлення на проведення перевірки були пред'явлені під розписку головному бухгалтеру ПП «Біовітал» Івлєвій А.М., ПП «Біовітал» проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 26.09.2013 року. Перевірку проведено з відома директора позивача та в присутності головного бухгалтера та представника.

Протиправність дій відповідача, позивач вбачає виключно в висновках, викладених в акті перевірки, будь яких порушень порядку проведення перевірки позивачем не зазначено та в судовому засіданні не встановлено.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач, здійснюючи перевірку та складаючи акт за її результатами, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.

Окремо суд зазначає, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню за її результатами акту, направлені на реалізацію повноважень, наданих податковим органам чинним законодавством України, не порушують права, свободи та інтереси позивача та направлені на виконання положень податкового законодавства з метою подальшого забезпечення контролю за реалізацією наданих прав і покладених обов'язків платника податків.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу-відповідно до тієї частини вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 6354,38 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Біовітал" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013 року № 0005452201, № 0005432201.

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Біовітал" 6354,38 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2014 року

Суддя С.І. Озерянська