Ухвала

від 25.09.2014 по справі 804/14939/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 рокусправа № 804/14939/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №804/14939/13-а за позовом Приватного підприємства "Біовітал" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.11.2013 року № 0005452201, № 0005432201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом було перевищено повноваження при проведенні перевірки та при складанні висновків акту, а також незгодою з висновками перевірки за результатами якої прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014р. позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013 року № 0005452201, № 0005432201. В решті позову відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині у задоволенні позову відмовити. Зокрема скарга обґрунтована відсутністю доказів щодо транспортування проданого товару, використання приміщення за договором зберігання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт № 1318/22-32650671 від 06.11.2013р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем зокрема п.п.135.1, п. п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 14 701 916 грн. у т.ч. по періодах : за 3 квартал 2010 року на суму 1 249 486 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 1 684 170 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 2 123 454 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 1 419 539 грн.; п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 319 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2012 року на суму 1319 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що відсутні документи, що підтверджують факт поставки товарів, а також витрати на оренду складського приміщення не пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки за перевіряє мий період позивачем не здійснювалось збереження в такому ТМЦ.

За результатами перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення № 0005452201 від 20.11.2013 року, яким ПП "Біовітал" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 319 грн. за основним платежем та 329,75 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0005432201 від 20.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 14701916 грн. за основним платежем та 1750747,25 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржених податкових-повідомлень рішень, встановив, що угоди укладені між позивачем з контрагентами виконані, зобов'язання задекларовані, а витрати та податковий кредит сформовані відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган визначив щодо заниження податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Торгсервіс», ТОВ "Компанія Ексімсервіс", ТОВ "Шовковіта", ТОВ "Лігран", ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "НАНТ", ПП "Валдай - Луганск" - відсутності документів продажу (транспортування) таким контрагентам товару, а також завищення витрати на оренду складського приміщення та завищення податкового кредиту (взаємовідносини з ДП «Комбінат «Салют») не пов'язане з веденням господарської діяльності, оскільки за перевіряє мий період позивачем не здійснювалось збереження в такому ТМЦ.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та контрагентами позивача, були укладені договори поставки, а саме: з ТОВ " Торгсервіс" № 30/10-06 від 30.10.2006 року, з ТОВ "Компанія Ексімсервіс" № 114 від 29.08.2011 року та № 115 від 01.09.2011 року, з ТОВ "Шовковіта" № 10-05-1 від 10.05.2012 року, з ТОВ "Лігран" № 24/05-1 від 24.05.2012 року, з ПП "Транс- Атлантіка Сервіс" № 11/06-1 від 11.06.2012 року, з ПП "НАНТ" № 19/04-1 від 19.04.2012 року, з ПП "Валдай - Луганск" 1№ 17/01-1 від 17.01.2012 року. Предметом договорів є поставка продавцем (ПП "Біовітал") продуктів харчування, асортимент, якість та ціна яких визначається накладними.

Відповідно до умов договорів, поставки товарів здійснюються відповідно поданої заявки покупця продавцю. Приймання товару здійснюється за кількістю і якістю відповідно до накладних, що супроводжують товар. Право власності переходить до покупця з моменту отримання товару та підписання накладної директором, завіреної печаткою. Умови поставки - EXW - Дніпропетровськ. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Видаткові накладні, завірені печатками підприємств-контрагентів та підписами директорів цих підприємств, що в даному випадку виключає необхідність оформлення довіреностей на отримання товарів.

Доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, спростовуються нормами Правил Інтеркомс, термін EXW (Франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому встановленому місці без здійснення митного очищення товару для експорту. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, і покупець має нести всі витрати і ризики, що пов'язані з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Представником позивача в суді апеляційної інстанції не спростовувалось подання позивачем декларації на прибуток за перевіряє мий період, декларування позивачем прибутку та сплату податку.

Також слід звернути увагу, що відповідачем проводилась виїзна перевірки, доказів перевірки ТМЦ відповідачем не було надано, що виключає можливості не вибуття ТМЦ у позивача, а тому послання відповідача що кошти отримані за товар позивачем є коштами безповоротної фінансової допомоги є безпідставними.

Стосовно віднесення позивачем до витрат та формування податкового кредиту по взаємовідносинами з ДП «Комбінат «Салют», слід зазначити наступне.

Відповідно матеріалам справи, між позивачем та ДП «Комбінат «Салют» 05.08.2011р. укладено договір №165по зберіганню ТМЦ (до якого укладались додаткові угоди щодо ціни, строку дії договору, тощо) - а.с. 46-58 Т7.

За вказаним договором за перевіряє мий період позивачем до витрат було віднесено 9742грн. та суму 1319грн. до податкового кредиту.

Докази використання таких приміщень (холодильні камери) знаходження (зберігання) на складах товару, позивачем подану суду, (а.с. 39-98 Т7), що свідчить про помилковість висновку податкового органу про невикористання зазначених приміщень в господарській діяльності позивача.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентам зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку частково задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №804/14939/13-а за позовом Приватного підприємства "Біовітал" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак