Ухвала

від 11.04.2017 по справі 804/14939/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року К/800/52834/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року

у справі № 804/14939/13-а

за позовом Приватного підприємства "Біовітал"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Біовітал" (далі - позивач, ПП "Біовітал") звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 20 листопада 2013 року № 0005452201 та № 0005432201. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Лівобережною ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП "Біовітал" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 листопада 2013 року № 1318/22-32650671.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп. 135.1 , пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 14 701 916,00 грн. у тому числі по періодах: за 3 квартал 2010 року на суму 1 249 486,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 1 684 170,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 2 123 454, 00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 1 419 539 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 319,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом 20 листопада 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000545220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 319,00 грн. за основним платежем та в розмірі 329,75 грн. за штрафними санкціями і № 0005432201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 14701916,00 грн. за основним платежем та в розмірі 1750747,25 грн. за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 ПК України , відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу .

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП Біовітал були укладені наступні договори: з ТОВ Торгсервіс № 30/10-06 від 30 жовтня 2006 року; з ТОВ Компанія Ексімсервіс № 114 від 29 серпня 2011 року та № 115 від 01 вересня 2011 року; з ТОВ Шовковіта № 10-05-1 від 10 травня 2012 року; з ТОВ Лігран № 24/05-1 від 24 травня 2012 року; з ПП Транс- Атлантіка Сервіс № 11/06-1 від 11 червня 2012 року; з ПП НАНТ № 19/04-1 від 19 квітня 2012 року та з ПП Валдай - Луганск № 17/01-1 від 17 січня 2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що усі зазначені договори є типової форми та аналогічного змісту, а їх предметом є поставка продавцем (ПП Біовітал ) продуктів харчування, асортимент, якість та ціна яких визначається накладними.

За умовами договорів поставка товарів здійснюються відповідно поданої заявки покупця продавцю. Приймання товару здійснюється за кількістю і якістю відповідно до накладних, що супроводжують товар. Право власності переходить до покупця з моменту отримання товару та підписання накладної директором, завіреної печаткою. Умови поставки - EXW - Дніпропетровськ.

Крім того, в серпні 2011 року між ПП Біовітал та ДП Комбінат Салют було укладено договір № 165 від 05 серпня 2011 року про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей у м. Дніпропетровськ.

Предметом договору є платні послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей в спеціалізованих для цього приміщеннях за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7.

Фактичний рух активів позивача за господарськими операціями із ТОВ "Торгсервіс , ТОВ "Компанія Ексімсервіс", ТОВ "Шовковіта", ТОВ "Лігран", ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "НАНТ", ПП "Валдай - Луганск" та ДП Комбінат Салют , з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, виписками по особовому рахунку тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

В частині відмови в задоволенні позову ПП "Біовітал" сторонами рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун