Ухвала

від 18.02.2014 по справі 826/16149/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16149/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріон», товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп» про визнання недійсним правочину та стягнення коштів в сумі 1852758,93 грн.,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2013 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріон», товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп» про визнання недійсним правочину та стягнення коштів в сумі 1852758,93 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 липня 2013 року по 30 липня 2013 року ДПІ Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2013 року №309/26-54-22-02-10/35847749, в якому встановлено порушення ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 749175,00 грн., у тому числі за 1-й квартал 2010 року - суму грошових зобов'язань платника податків не визначалась відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, за 1-й квартал 2011 року - 199248,30 грн., за 2-й квартал 2011 року - 549926,50 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 448316,00 грн., у тому числі за лютий січень-лютий 2010 року - сума грошових зобов'язань платника податків не визначалась відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, за березень 2011 року - 43694,00 грн., квітень 2011 року - 85824,00 грн., травень 2011 року - 159339,00 грн., червень 2011 року - 159399,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації) на 189280,00 грн., у тому числі за березень 2011 року - 115705,00 грн., квітень 2011 року - 73575,00 грн.

На підставі акту перевірки №309/26-54-22-02-10/35847749 від 06 серпня 2013 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2013 року №0007592220, згідно якого ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 448317,00 грн., у тому числі 448316,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0007582220, яким ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 749176,00 грн., у тому числі 749175,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0007602220, яким ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 189280,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві були визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2013 року по справі №826/14880/13-а за позовом ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, яка на час розгляду справи в суді не набрала законної сили, тобто визначені суми грошових зобов'язань вважаються неузгодженими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявність сукупності обставин та підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного договору недійсним, оскільки, обставини, на які посилається позивач, не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним та застосування санкцій, передбачених ст.208 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Частиною 1 ст.204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При цьому у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету (умисел) відповідної посадової особи підприємства - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети (умислу), зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність, встановлену відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року між ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» (замовник) та ТОВ «Альтаріон» (виконавець) був укладений договір №01/03/11-002, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт з технічного обслуговування та післягарантійного ремонту кондиціонерів за адресою: Київ, вул.Пимоненка, 13. Тип та моделі кондиціонерів, підлягаючих технічному обслуговуванню та післягарантійному ремонту, вказуються в додатках, що додаються до договору і є невід'ємною частиною даного договору. До обслуговування приймаються кондиціонери, що знаходяться в експлуатації у справному стані. Технічний стан кондиціонерів визначається представником виконавця у присутності замовника. Замовник зобов'язаний виконувати всі вказівники фахівця виконавця з правильної експлуатації та збереження кондиціонерів. Персонал замовника, що експлуатує машини, зобов'язаний також виконувати правила експлуатації запропоновані заводом-виробником. У випадку порушення цього пункту даного договору виконавець не несе відповідальності за роботу кондиціонерів.

На підтвердження виконання умов за вищевказаним договором ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» надано акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 31 березня 2011 року №31/03/11-2, від 30 квітня 2011 року № 30/04/11-2, від 31 травня 2011 року № 31/05/11-2, від 30 червня 2011 року №30/06/11-2, податкові накладні від 31 березня 2011 року №310331, від 30 квітня 2011 року №300405, від 31 травня 2011 року №310550, від 30 червня 2011 року №300623, виписки з поточного рахунку ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» щодо підтвердження оплати за надані послуги на користь ТОВ «Альтаріон»; а також договір оренди від 05 серпня 2008 року, укладений між АТВТ «Славутич» (орендодавцем) і ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» (орендарем) щодо платного строкового користування (оперативна оренда) нежитловими будівлями та приміщеннями, розташованими за адресою: м.Київ, вул.Миколи Пимоненка, 13, сертифікат відповідності КВ 000285 закінченого будівництвом об'єкта (будівництво та реконструкція торгівельно-готельного офісного комплексу по вул.Пимоненка, 13 у Шевченківському районі м.Києва, загальна площа 28726,8 м 2 ), виданий 30 липня 2010 року АТВТ «Славутич» (замовник будівництва).

З матеріалів справи вбачається, що висновки позивача ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №4379/22-4/37194316 від 16 жовтня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаріон», з якого вбачається, що ТОВ «Альтаріон» за податковою адресою не знаходиться, про що складений акт №1080/23-7/37194316 від 01 березня 2012 року щодо незнаходження платника податків; правочини між ТОВ «Альтаріон» та відображеними ним у додатках 5 до податкових декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період лютий-травень 2011 року контрагентами-покупцями робіт (послуг), не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, висновки позивача ґрунтуються на вироку Печерського районного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року по кримінальній справі №1-610/12, в якому зазначено, що ОСОБА_2 (який протягом періоду з 06 грудня 2010 року по 11 серпня 2011 року значився як єдиний засновник і керівник ТОВ «Альтаріон») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. В ході судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_2 підтвердив, що ТОВ «Альтаріон» він зареєстрував на себе на прохання маловідомої особи за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності; про місцезнаходження офісного приміщення ТОВ «Альтаріон» йому не відомо; первинних бухгалтерських документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альтаріон» він не підписував та нікого на це не уповноважував.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, однак, наданий позивачем вирок Печерського районного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року в кримінальній справі №1-610/12 стосується ОСОБА_2 щодо створення ТОВ «Альтаріон» без мети здійснення господарської діяльності, обставини щодо виконання спірних господарських операцій між відповідачами не досліджувалися у кримінальній справі №1-610/12 за обвинуваченням ОСОБА_2, а тому створення названого підприємства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва ОСОБА_2 в цьому підприємстві, встановлена у вищезазначеній кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно зазначається позивачем як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для відповідача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» та ТОВ «Альтаріон» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними. Укладений між відповідачами договір виконаний сторонами та є дійсним.

Крім того, до моменту втрати правоздатності, а також з метою оподаткування податком на додану вартість, до моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, особа має право вчиняти господарські операції, видавати податкові накладні та складати інші первинні документи, а тому фіктивність суб'єкта господарювання не може бути достатньою самостійною підставою для неврахування в податковому обліку складених цим суб'єктом податкових накладних, якщо на час вчинення господарської операції відповідний суб'єкт мав статус платника податку та інформація про якого була наявна в Єдиному державному реєстрі. Таким чином, платник податків, що отримав документи, складені від імені фіктивної, але наявної в Єдиному державному реєстрі особи, вправі посилатися на відомості Єдиного державного реєстру в обґрунтування своєї непричетності до протиправної діяльності недобросовісного контрагента.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в порушення ч.1 ст.71 КАС України не доведено наявність сукупності обставин та підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного договору недійсним, оскільки обставини, на які посилається позивач, зокрема, вирок Печерського районного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року в кримінальній справі №1-610/12, не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним, що свідчить про відсутність підстав для застосування санкцій, встановлених ст.208 Господарського кодексу України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.