Ухвала

від 25.02.2014 по справі 820/11323/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 820/11323/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11323/13-а

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Підприємство об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000612201 від 30.08.2013 року та № 0001752210 від 22.05.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року адміністративний позов Підприємства об єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000612201 від 30.08.2013 року та №0001752210 від 22.05.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (вул. Бакуліна, 11, кімн.5-9, Харків, 61166, код 33119696) витрати зі сплати судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ, п. 197.6 ст. 197, ст.ст. 44, 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПОГ "Всесвіт-2" зареєстровано належним чином в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.08.2004 року та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. З копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість встановлено, що ПОГ "Всесвіт-2" зареєстровано платником податку на додану вартість.

У період з 08.02.2013 року по 13.02.2013 року та з 10.04.2013 року по 10.04.2013 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на підставі направлень від 07.02.2013 року №296, 297 виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 07.02.2013 року №262, наказу про поновлення терміну проведення документальної виїзної позапланової перевірки ПОГ "Всесвіт-2" від 09.04.2013 № 715 та відповідно до постанови слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Бєлової С.В., на підставі ст.78.1.11, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ПОГ "Всесвіт-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 4/2210/33119696 від 17.04.2013 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем за період з 01.01.2010 року по 30.11.2012 року п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.п.198.1, п.п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми від'ємного значення у листопаді 2011 року та у листопаді 2012 року.

До такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з ненаданням підприємством первинних бухгалтерських документів на підтвердження формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки № 4/2210/33119696 від 17.04.2013 року, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001762210 та № 0001752210 від 22.05.2013 року, якими визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

ПОГ "Всесвіт-2", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1203 від 19.11.2012 року, звернулось до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення. За наслідками оскарження, рішенням №1428/10/20-40-10-04 -17 від 15.08.2013 року Головне управління Міндоходів у Харківській області скасувало податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.05.2013 року №0001762210 в частині зменшення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 253454, 00 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення - рішення від 22.05.2013 року №0001752210 було залишено без змін, скаргу в цій частині без задоволення.

За наслідками повторної скарги, 30.10.2013 року ПОГ "Всесвіт-2" отримало з Міністерства доходів і зборів України рішення про результати розгляду скарги №14020/6/99-99-10-01-15 від 25.10.2013 року, відповідно до якого Міністерством доходів і зборів України залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 22.05.2013 року №0001762210, №0001752210, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

На підставі вказаного рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000612201 від 30.08.2013 року.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000612201 від 30.08.2013 року та № 0001752210 від 22.05.2013 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства, що стало підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки № 4/2210/33119696 від 17.04.2013 року, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000612201 від 30.08.2013 року та № 0001752210 від 22.05.2013 року стало ненадання ПОГ "Всесвіт-2" до перевірки первинних документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про завищення задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту за вказаний період та, як наслідок, завищено суми від'ємного значення у листопаді 2011 року на суму 1595975 грн. та у листопаді 2012 року на суму 690592 грн.

Відповідно до п.п. 20.1.6., п.п. 20.1.8. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (п.78.7 ст. 78 ПК України).

Так, згідно з пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно п. 85.6 ст. 85 ПКУ у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 121.1 ст.121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, з метою отримання первинних документів для проведення позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на адресу позивача було надано письмовий запит від 09.04.2012 року №5983/10/22.1-22.

ПОГ "Всесвіт-2" відповідно до вимог чинного законодавства було надано письмову відповідь листом від 10.04.2013 року №32-13 (вх. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.04.2013 р. №12578/10) на вищевказаний запит ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно якого було повідомлено про неможливість надання до перевірки первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих фінансово - господарську діяльність підприємства у зв'язку з їх вилученням разом з електронними носіями 5 листопада 2012 року СУ ГУМВС України в Харківській області та надано копію протоколу обшуку від 05.11.2012 р. з переліком первинних документів, які були вилучені.

Зі змісту акта перевірки №4/2210/33119696 від 17.04.2013 року вбачається, що на повторне звернення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була отримана відповідь від слідчого Головного Управління МВС України в Харківській області від 11.04.2013 року №47/6851, наявна в матеріалах справи (т.2 а.с.46), відповідно до якої під час проведення обшуку за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16 - за місцем фактичного знаходження ПОГ "Всесвіт-Буд" (код 37765684) первинні документи фінансово-господарської діяльності ПОГ "Всесвіт-2" (код 33119696) не вилучались.

При цьому, у вказаному акті перевірки не зазначено зміст відповіді від слідчого Головного Управління МВС України в Харківській області від 11.04.2013 року №47/6851 в повному обсязі. У вказаному листі, зокрема вказано, що під час проведення обшуку було вилучено документацію щодо взаємовідносин з ПОГ "Всесвіт-2" та ПОГ "Всесвіт-Буд".

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу обшуку від 05.11.2012 року (т.2 а.с.37-43), обшук та вилучення документації проводилось саме за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24.

Згідно договорів оренди № 50 від 04.05.2011 року, договору суборенди, акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.05.2011 року та додаткової угоди від 29.12.2011 року (т.2 а.с.66-76), за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, на час проведення обшуку, орендувало вказане приміщення саме ПОГ "Всесвіт-2" та вилучення документації проводилось саме за адресою місцезнаходження позивача.

Окрім цього, з пояснень представників позивача судом встановлено, що листом прокуратури Харківської області №0415-239-12 від 26.04.2013 року було повідомлено, що вилучені у ході обшуку документи направлені до ДПС в Харківській області для використання при проведенні позапланової документальної перевірки ПОГ "Всесвіт-2", після проведення якої буде вирішено питання щодо визнання їх речовими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем факту вилучення документації та факту, що на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ "Всесвіт-2", у підприємства були вилучені первинні документи, а не відсутні, як вказано в акті перевірки від 17.04.2013 року №4/2210/33119696, а отже висновки податкового органу про відсутність первинної документації у позивача не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з цим, слід зазначити, що, як вбачається з акту перевірки №4/2210/33119696 від 17.04.2013 року (стор. 2), із первинними документами ПОГ "Всесвіт-2" по взаємовідносинам з ПОГ "Всесвіт-2" фахівці ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ознайомились в приміщенні СУ ГУМВС України в Харківській області. Однак, з акту перевірки не вбачається з якими саме первинними документами позивача ознайомились фахівці податкового органу та за який період, жодних посилань на будь-які первинні документи - акт перевірки не містить.

Пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Однак, матеріали справи не містять доказів вжиття податковим органом заходів щодо отримання доступу до вилучених у позивача документів та не переніс термін перевірки до отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посадові особи, які проводили перевірку, в порушення пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, не маючи жодного первинного документу, підтверджуючого здійснення господарських операцій, в Акті перевірки безпідставно встановили, що підприємство не мало можливості виконувати операції з придбання, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт.

Враховуючи вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, та враховуючи те, що встановлення обставини реальності господарських операцій здійснюється на підставі аналізу первинних документів - проведення перевірки без первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, і в кінцевому результаті формування висновків без документів, що вилучені правоохоронними органами, як і донарахування на підставі таких висновків податкових зобов'язань, - не є такими, що відповідають критеріям, що визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України для рішень, дій суб'єктів владних повноважень.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки № 4/2210/33119696 від 17.04.2013 року, при її проведенні фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ретельно було вивчено лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, податкову звітність позивача та попередні акти перевірок позивача, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки не досліджувались.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11323/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.