Рішення

від 24.02.2014 по справі 914/4757/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2014 р. Справа № 914/4757/13

За позовом: Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит», м. Львів

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівського коледжу Державного університету телекомунікацій, м. Львів

про: стягнення 112 119,22 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.

За участю представників:

прокуратури: Лука Г.В. - посвідчення №020328 видане 06.09.2013 р. дійсне до 06.09.2018 р.- прокурор прокуратури м. Львова,

позивача: Долішній І.І. - дов. №18-11-00021 від 09.01.2014,

відповідача: Шатула О.Г. - дов. №б/н від 07.02.2012 р.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит про стягнення 112 119,22 грн. Ухвалою від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних матеріалах справи ухвалах суду.

Ухвалою від 04.02.2014 р . залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору балансоутримувача - Львівський Коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 12 ЄДРПОУ 01180100).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.02.2014 р. судом проведено заміну третьої особи, яка не заявлено самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в зв'язку з реорганізацією із Львівського Коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій на Львівський коледж Державного університету телекомунікацій (79053, м. Львів, вул. В.Великого, ЄДРПОУ 38898314, в зв'язку з правонаступництвом (докази правонаступництва містяться в матеріалах справи) та за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду даної справи з 21.02.2014 р. на 15 календарних днів.

В судове засідання 24.02.2014 р. прокурор з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог на 1 копійку, і в якій просить стягнути з відповідача 112 119,21 грн. неустойки, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав і просить задоволити позов повністю, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.02.2014 р. Вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник відповідача з'явився, позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позов, вимоги ухвали суду виконав.

У відповідності до ст.29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Заява прокурора про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 24.02.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши оригінали документів, судом встановлено таке.

19 березня 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області (далі - орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма «Композит» (далі - орендар) уклали договір оренди індивідуально визначено нерухомого майна, що належить до державної власності №50 (надалі - Договір), за умовами якого, орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 м.кв., які знаходяться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій, за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 33 (далі - Майно), що перебуває на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (надалі Балансоутримувач).

22.07.2013 р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №914/2108/13, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю комерційну науково-інженерну фірму «Композит» звільнити орендоване державне майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 кв.м., які знаходяться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, вартістю 716 600,00 грн. та повернути вказане майно балансоутримувачу, про що скласти відповідний акт.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. у справі №914/2108/13, рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2013 р. залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями суддів, відповідачем було подано касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого господарського суду від 23.12.2013 р. касаційну скаргу повернуто без розгляду. Слід зазначити, що під час судового розгляду справи №914/2108/13 судом досліджувалось питання припинення договірних відносин між сторонами щодо оренди нежитлових приміщень. Так, зокрема, у постанові Львівського апеляційного господарського суду судом встановлено факт, що договір оренди №50 від 19.03.2010 р. припинив свою дію 18.02.2013 р.

А тому, посилання відповідача на ті обставини що про припинення договору останній дізнався пізніше, не заслуговують на увагу.

Що ж стосується оплати орендних платежів балансоутримувачу після припинення договору оренди, то слід зазначити наступне.Згідно із п.п. 1.1., 3.6., 5.3. і 5.13. Договору оренди №50 від 19.03.2010 р. року, - користування орендованим майном є платним, орендар зобов'язаний своєчасно (не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним) та в повному обсязі (50% до державного бюджету і 50% на рахунок Балансоутримувача) сплачувати орендну плату.

Зобов'язання відповідача перед балансоутримувачем були предметом регулювання в судовому порядку. Так, рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. у справі№914/2853/13 стягнуто із відповідача на користь балансоутримувача 27 123,33 грн. орендних платежів та витрати, пов'язані із утриманням приміщення (комунальні послуги). Проте, слід зазначити, що у даній справі судом також констатовано факт припинення дії договору оренди №50 саме 18.02.2013 р. і що такий, згідно заяви регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 07.03.2013 р. №11-03-01500 не підлягає пролонгації.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області скерувало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит» - заяву №11-03-01500 від 07.03.2013 р. про припинення договору оренди індивідуально визначеного нерухомого державного майна, що належить до державної власності №50 від 19.03.2010 р.

Відповідно до п.10.8. Договору, у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Згідно п. 10.9. Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2013 р. між Орендарем та Балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі (повернення) орендованого нерухомого майна.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма «Композит» не повернуло Майно у встановлений Договором термін, то йому орендодавцем нараховано неустойку в порядку, визначеному ст.785 ЦК України, розмір якої, із врахування проведеної відповідачем сплати відповідно до розрахунку що є у справі, становить 112 119,21 грн. за період з 22.02.2013 р. по 11.09.2013 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно положень ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 10.10. Договору також передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Таким чином, право на стягнення неустойки належить орендодавцю, в даному випадку РВ ФДМ України по Львівській області.

А кошти, які, як стверджує відповідач, сплачено на рахунок балансоутримувача після припинення договору у розмірі 50% орендної плати, жодним чином не слід відносити чи зараховувати, як сплату неустойки.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. Постанови №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею).

А тому, застосування загальних правид строку стягнення неустойки за 6 місяців від дня коли зобовязання мало бути виконанню, не підлягає. Крім цього, ч. 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається відповідач зазначено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку і законом 9ч.2 ст. 785 ЦК України) і договором (п.10.10) передбачено нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Що стосується виставлення вимоги на стягнення неустойки то в даному випадку, норми 530 ЦК України на дані правовідносини теж не поширюється, з урахуванням уже вищенаведеного.

Крім цього, слід зазначити, що неустойка, передбачена нормою ст.785 ЦК України, є засобом забезпечення виконання зобов'язань, метою якого являється захист інтересів орендодавця в разі неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання, розмір якої ставиться в залежність від строку такого безпідставного користування майном.

Враховуючи зазначене, суд відмічає, що оскільки неустойка, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою приписами ст.549 ЦК України.

Таким чином суд констатує, , що так як орендовані приміщення, не були відповідачем у встановленому в Договорі порядку і строки повернуті позивачу (орендодавцю) після припинення дії договору індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №50 від 19.03.2010 р., останній вправі просити стягнути з відповідача неустойку за таке неповернення за період з 22.02.2013 р. по 11.09.2013 р., тобто по час повернення орендованого майна по акту приймання - передачі орендодавцю.

Із розрахунку заборгованості по неустойці до Державного бюджету, доданого дот позовної заяви вбачається, що станом на 12.03.2013 р. основна заборгованість по орендній платі відповідача перед Державним бюджетом становила 7 967,12 грн. Відповідачем проведено фактичну сплату коштів за оренду приміщення: а саме: 04.04.2013 р. - 4554,59 грн. за оренду приміщення за січень 2013 р.; 26.04.2012 р. - 1200,00 грн. за оренду приміщення за лютий 2013 р.; 30.04.2013 р. - 3354,59 грн. за оренду приміщення за лютий 2013 р.; 28.05.2013 р. - 900 грн. за оренду приміщення за березень 2013 р.; 12.06.2013 р. - 2500 грн. за оренду приміщення за березень 2013 р., що складає в загальному 16 134,41 грн. (в.т.ч. 3625,23 грн. завдаток).

Як письмово пояснив представник позивача (вх.. №7540/14 від 24.02.2014 р.), то 3625,23 грн. завдатку та частину орендної плати в сумі 4341,89 грн., сплаченої відповідачем платіжним дорученням №70 від 04.04.2013 р., позивач зарахував на погашення заборгованості 7 967,12 грн., що існувала по договору, а решта суму 8 167,29 грн. сплачених коштів платіжним дорученням від 04.04.2013 р. (частково - суму 212,70 грн.), від 26.04.2013 р. 1200,00 грн., 30.04.2013 р. - 3354,59 грн., 28.05.2013 р. - 900,00 грн. та 12.06.2013 р. 2500,00 грн., позивач зарахував в рахунок погашення суми неустойки.

Перевіривши наявний в матеріалах розрахунок неустойки за період з 22.02.2013 р. по 11.09.2013 р., суд відмічає, що цей розрахунок проведений правильно, а відтак, заявлена неустойка у розмірі 112 119,21 грн. підлягає до стягнення у повному обсязі з врахуванням заяви прокурора про зменшення позовних вимог від 24.02.2014 р.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, суд відмічає наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор зазначив, що держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Суд погоджується з доводами прокурора, що недоотримання позивачем (який являється центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна та ін. відповідно до ст. 1 ЗУ "Про Фонд державного майна України") грошових коштів, зазначених у позовній заяві, призвело до зменшення дохідної частини бюджету, чим порушено інтерес держави в даному випадку.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положення ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Оскільки Прокуратура м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, то судові витрати стягуються з останнього в доход Державного бюджету України.

Відтак, судовий збір у розмірі 2 242,38 грн. слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,12,29,33,35,34,43,49,82- 85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит» (адреса: 79060, м. Львів, вул. В.Великого, 33, код ЄДРПОУ 13810924) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3,код ЄДРПОУ 20823070) на спеціальний рахунок Держбюджету м. Львова (код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок №31114092702002, код рахунку 22080200) 112 119,21 грн. неустойки.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит» (адреса: 79060, м. Львів, вул. В.Великого, 33, код ЄДРПОУ 13810924) у доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 2242,38 грн.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2014 р.

Суддя Долінська О.З.