Постанова

від 26.02.2014 по справі 925/1212/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 925/1212/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргуЧеркаської громадської організації "Центр медіаініціатив" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 25.09.2013 у справі№925/1212/13 господарського суду Черкаської області за позовомДепартаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради доЧеркаської громадської організації "Центр медіаініціатив" простягнення 17 384,88 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 26.02.2014 №02-05/62 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Барицька Т.Л (доповідач), судді: Губенко Н.М., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.09.2013 у справі №925/1212/13 (суддя Боровик С.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 (судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М., Іоннікова І.А.), задоволений позов Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (надалі позивач) до Черкаської громадської організації "Центр медіаініціатив" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 1 550,06 грн. заборгованості по орендній платі, 15 834,82 грн. неустойки за неповернення приміщення.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову в частині стягнення з відповідача 15 834,82 грн. неустойки скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 1 550,06 грн. та 15 834,82 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення предмету оренди після розірвання договору оренди.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №662 в частині сплати орендної плати до 12.07.2012 та щодо виконання обов'язку про звільнення та повернення орендованого майна після розірвання у судовому порядку вказаного договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.07.2000 між Управлінням комунального майна м. Черкаси (орендодавець) та Черкаською громадською організацією "Центр медіаініціатив" (відповідач/орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, що є власністю міської ради №662, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, що розташоване за адресою; м. Черкаси, б-р Шевченка 220, загальною площею 190,00 кв.м.

Рішенням від 11.08.2011 №3-4 Черкаської міської ради "Про структури, загальну чисельність апарату Черкаської міської ради та її виконавчих органів" було припинено юридичну особу Управління комунального майна м. Черкаси шляхом приєднання до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (позивач у даній справі) і який (департамент) уповноважено управляти майном комунальної власності міста.

Відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 у справі №18/5026/1467/2011, договір оренди №622 було розірвано; вказане рішення набрало законної сили 12.07.2012.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.11.2012 у справі №13/5026/1299/2012, зобов'язано відповідача повернути позивачу орендоване майно.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ); об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судовими інстанціями встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що п. б) ч. 5 договору оренди, на орендаря покладений обов'язок своєчасно вносити орендну плату щомісячно до 10 числа місяця, за який проводиться розрахунок (п. 3.5. договору).

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши вищенаведені обставини справи (умови договору), перевіривши представлений розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати до розірвання у судовому порядку договору оренди №622, прийшли до правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати (у вказаних частинах судові рішення у даній справі не оскаржуються).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Подібні приписи містяться і в ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом г) ч. 5 договору оренди також встановлений обов'язок орендаря (відповідача) повернути по акту приймання-передачі орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду в 10-денний термін з моменту припинення або розірвання договору оренди.

Отже, наведені норми та умови договору покладають на орендаря обов'язок з повернення майна орендодавцеві у разі припинення (розірвання) договору оренди.

Як вказувалося вище, рішенням господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 у справі №18/5026/1467/2011, яке набрало законної сили 12.07.2012, договір оренди №622 було розірвано, а відтак, виходячи з умов договору, орендар був зобов'язаний повернути орендоване майно протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили; чого зроблено ним не було.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України унормовано, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст. 795 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду як першої, так і апеляційної інстанції належних доказів, які б свідчили про виконання ним обов'язку по поверненню орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у позивача права вимагати сплати відповідачем неустойки у розмірі подвійної плати у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Стосовно тверджень скаржника про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму ч. 2 ст. 785 ЦК України та не враховано, що на момент пред'явлення даного позову договір оренди №662 є розірваним, а відтак, не може застосовуватися встановлений ним розмір орендної плати; крім того, договором передбачено стягнення з орендаря штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати за неповернення по акту приймання-передачі орендованого майна, а не стягнення неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України та ч. 1 ст. 286 ГК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендна плата за фактичне користування майном після розірвання договору оренди та неустойка за весь час прострочення повернення майна з оренди мають різну правову природу, оскільки передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення (Такої правової позиції дотримується ВСУ у постанові від 20.03.2012 у справі №40/117).

Інших належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаської громадської організації "Центр медіаініціатив" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 та рішення господарського суду Черкаської області від 25.09.2013 у справі №925/1212/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді Н.М. Губенко

О.О. Євсіков