Постанова

від 25.02.2014 по справі 911/992/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Справа № 911/992/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач) розглянувши матеріали касаційних скарг приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та заступника прокурора Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. у справігосподарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "МІТСУА" доприватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Вишгородська міська рада, 2) Відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області за участю прокуратури Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за участю представників сторін:

позивача: Савицький А.О. (представник за дов. від 21.03.2013р. №03/03-13),

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1-2: не з'явились,

прокуратури: Романов Р.О. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 21.01.2013р. № 014714)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітсуа" звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованої в м. Вишгороді Київської області по вул. Набережній, кадастровий номер 3221810100:01:251:0152, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати та видалити за межі земельної ділянки наступні об'єкти: локомотивне депо літ. "Б"; адміністративно-побутові приміщення літ. "Д"; майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. "Е"; павільйон П-40 літ. "Г"; склад-зарядна; блок-пост літ. "А"; прожекторна вишка; паркан з профнастилу; будівля служби колії літ "В"; естакада розвантажувальна, довжиною 45м; естакада розвантажувальна, довжиною 50 м; естакада розвантажувальна, довжиною 150 м; залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11; стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору №340 від 01.08.2012р., укладеного між позивачем та Вишгородською міською радою. На вказаній земельній ділянці, окрім належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомого майна (павільйони для здійснення комерційної діяльності загальною площею 159,9 кв. м.), знаходяться об'єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі відповідача, право власності на які не оформлене, та які перешкоджають позивачу у користуванні орендованою землею.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №911/992/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", також не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити та визнати Договір оренди земельної ділянки №340 від 15.04.2012р., укладений між Вишгородською міською радою Київської області та ТОВ "Мітсуа" недійсним, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні від ТОВ "Мітсуа" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неотриманням копії касаційної скарги та ухвали про призначення справи до касаційного перегляду, яке задоволенню не підлягає, оскільки копія ухвали суду касаційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена сторонам вчасно, а саме 11.02.2014р., доказів неотримання якої ТОВ "Мітсуа" суду не надано, як не надано і доказів поважності причин неможливості ознайомлення представником з матеріалами справи в суді касаційної інстанції до початку розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити повністю, а касаційну скаргу ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" - частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012р. між позивачем ( орендар) та третьою особою-1 (орендодавець) було укладено договір №340 оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі п.п.2-4 рішення Вишгородської міської ради від 27.06.2012р. №12/27 "Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду", з урахуванням змін, внесених рішенням Вишгородської міської ради від 17.07.2012р. №13/3, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по вул. Набережна в м. Вишгороді Київської області, площею - 15 000 кв. м., з цільовим призначенням - для використання в комерційних цілях (будівництво об'єктів комерційного використання, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, офісних приміщень, готелів, торгово-розважального центру, гостьової автостоянки, комплексу побутового обслуговування населення та об'єктів торгівлі); кадастровий номер - 3221810100012510152. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом №468 від 05.07.2012р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області становить 1 690 206,50 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. На земельній ділянці розміщений належний орендарю об'єкт нерухомого майна - павільйон загальною площею 159,9кв.м. Згідно з п.3.1 Договору оренди останній укладено на 10 років. 10.08.2012р. Договір оренди було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Вишгородському районі Київської області за №322180004000300.

Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що позивач з метою усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме: локомотивне депо літ. "Б"; адміністративно-побутові приміщення літ. "Д"; майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. "Е"; павільйон П-40 літ. "Г"; склад-зарядна; блок-пост літ. "А"; прожекторна вишка; паркан з профнастилу; будівля служби колії літ "В"; естакада розвантажувальна, довжиною 45м; естакада розвантажувальна, довжиною 50 м; естакада розвантажувальна, довжиною 150 м; залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11; стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906, які перебувають на балансі відповідача, звернувся до відповідача з листом вих.№02/03-13 від 20.03.2013р., в якому просив демонтувати та вивезти за межі земельної ділянки відповідні об'єкти нерухомого майна, на що відповідач в листі №1009 від 21.03.2013р. відповів відмовою, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній стверджує про те, що об'єкти відповідача перешкоджають йому у користуванні орендованої ним земельної ділянки та просить усунути ці перешкоди шляхом зобов'язання відповідача демонтувати (знести) та видалити за межі земельної ділянки відповідні об'єкти.

Задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій, враховуючи положення ст. 396 ЦК України, ст. 3, 20, 65, 67, 122, 152 ЗК України, ст. 16, 18, 25, 27 Закону України "Про оренду землі", ст. 11 Закону України "Про транспорт", ст. 10, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", виходив з того, що у відповідача відсутнє зареєстроване право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, яке перебуває на балансі відповідача та знаходиться на наданій в оренду позивачу земельній ділянці без достатніх правових підстав, перешкоджа позивачу використовувати вказану ділянку за цільовим призначенням.

При цьому судом не прийнято до уваги наданий відповідачем на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно Акт передачі нерухомого майна у власність, затверджений Наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р., з посиланням на додаток 1 вищезазначеної Інструкції, де наведено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, у якому відсутній такий правовстановлювальний документ, як Акт передачі нерухомого майна у власність.

Судові рішення мотивовано також недоведеністю відповідачем того, що надана в користування позивачу земельна ділянка, раніше була надана у користування відповідачу, а також недоведеністю того, що уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування приймалось рішення про віднесення спірної земельної ділянки до земель транспорту, яке здійснюється не за фактом розміщення на ній відповідного майна, а на підставі такого рішення, за відсутності якого відповідач не має права використовувати надану в користування позивачу земельну ділянку.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Так судом попередніх інстанцій в обґрунтування оскаржуваного рішення та постанови зазначалось, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у нього зареєстрованого права власності на спірні об'єкти нерухомого майна з посиланням на ст. 182 ЦК України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998р.

При цьому судом не враховано, що до переліку спірного майна, про демонтаж та видалення якого просить позивач, наряду з іншим відносяться і залізничні колії та приналежні до них споруди, обов'язкову реєстрацію права власності на які вказана Інструкція не передбачала.

Також поза увагою суду попередніх інстанцій залишились вимоги Закону України "Про господарські товариства" у редакції на момент складання Акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", затвердженого наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р., а саме те, що згідно ст. 12 названого Закону товариство являється власником майна переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Матеріали справи містять Статут ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", згідно положень якого ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" є новим найменуванням ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (п. 1.2), засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства інфраструктури України (правонаступник Міністерства транспорту України (п. 5.1)), та яке є власником майна переданого йому засновником /акціонерами (п. 4.7).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже така неповнота судового слідства свідчить про помилковість висновків господарського суду попередніх інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності у нього права власності на спірне майно, та передчасність висновків про зобов'язання відповідача всупереч вимог ст. 321 ЦК України вчинити дії по демонтажу та видаленню за межі земельної ділянки спірних об'єктів без врахування положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" , оскільки у статутному капіталі відповідача наявні корпоративні права держави.

Слід також зазначити, що оскільки ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" є господарським товариством, у статутному фонді якого 100 % акцій належить державі в особі Міністерства інфраструктури України, то суду попередніх інстанцій належало б також дослідити дану обставину в контексті положень ст. 84 ЗК України, згідно п. "ж" ч. 3 якої земля, на якій знаходиться господарське товариство, у статутному капіталі якого державі належить частка (акції, паї), відноситься до земель державної власності та не може передаватись у комунальну власність, з огляду на що застосування судом положень п. 1 ст. 122 ЗК України, в якому йде мова про повноваження сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження земельними ділянками із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, входить у протиріччя із обставинами справи та іншими нормами земельного законодавства.

Передчасними вважає колегія і висновки суду попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем того, що надана позивачу в оренду земельна ділянка відноситися до земель транспорту, оскільки враховуючи наявність залізничних колій, будівель та споруд підприємства залізничного транспорту на вказаній земельній ділянці, місцевий та апеляційний господарський суд залишив поза увагою положення ст. 68 ЗК України та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт", за змістом яких визначальною ознакою земель залізничного транспорту є необхідність вказаних земель для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Звідси, оскільки судом попередніх інстанцій не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити повністю.

Касаційну скаргу ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №911/992/13 скасувати.

Справу направити до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко