Постанова

від 27.02.2014 по справі 910/15245/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 910/15245/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил- головуючого Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНавчального закладу освіти у формі приватного підприємства гімназії "Європа" на постановувід 25.12.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/15245/13 за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" доНавчального закладу освіти у формі приватного підприємства гімназії "Європа" простягнення 85 264,26 грн В судове засідання прибули представники сторін: позивачаМартова Т.В. (дов. № 3727-НЮ від 20.08.2013), відповідача Павленіна М.І. (дов. від 25.02.2014), Тимошенко Т.С. (дов. від 01.11.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Навчального закладу освіти гімназії "Європа" (у формі приватного підприємства) про стягнення боргу в сумі 80 030,49 грн, пені - 5 233,77 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем за період з січня 2012 по квітень 2013 не виконані в повному обсязі зобов'язання за договором від 11.06.2009 № ПЗ/БМЕУ-1-095930/НЮ про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та компенсацію податку на землю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 (суддя Ю.Підченко) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 68 653,82 грн основного боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

01.07.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Приватним підприємством "Інноваційні технології" (орендар) укладений договір оренди № 410 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 1 081,5 кв.м., яка розміщене за адресою: м. Київ, вул. Санаторна, 12/1, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.05.2002 - 1 235 122,00 грн. Мета передачі майна в оренду - розміщення учбових класів для навчання дітей.

Додатковою угодою від 05.03.2003 внесені зміни до зазначеного вище договору, зокрема, преамбула договору, після слів "з одного боку", викладена у такій редакції: "…та навчальний заклад освіти у формі приватного підприємства "Гімназія "Європа" (орендар)…".

11.06.2009, на підставі п. 5.8 договору оренди, між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (балансоутримувач) та Навчальним закладом освіти у формі приватного підприємства "Гімназія "Європа" (орендар) укладений договір № ПЗ/БМЕУ-1-095930/НЮ про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та компенсацію податку на землю (до договору оренди № 410 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.07.2002) (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Санаторна, 12/1 (далі - Будівля), загальною площею 1 081,5 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за Договором.

17.04.2013 між сторонами укладена Додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони погодились припинити дію Договору за взаємною згодою - з 17.04.2013.

В порушення умов Договору, відповідачем отримані послуги за період з січня 2012 по квітень 2013 сплачувались частково, у зв'язку з чим у останнього перед балансоутримувачем утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача склала - 80 030,49 грн.

Акт звіряння взаємних розрахунків на період з 01.01.2011 до 10.10.2013, підписаний обома сторонами, свідчить про визнання відповідачем розміру сплачуваних ним сум згідно умов спірного договору, зокрема, в період з січня 2012 по квітень 2013. Дані суми підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами (довідка АБ Експрес-Банк по рахунку позивача з 01.01.2013 по 11.10.2013), а також повністю відповідають розмірам сплачених відповідачем сум, вказаних у розрахунку позивача.

Проте, вказані у розрахунку та акті звіряння суми внесених відповідачем платежів не відповідають умовам спірного договору.

Разом з цим, позивачем заявлено суму боргу за Договором в період з січня 2012 по квітень 2013 у розмірі 80 030,49 грн, яка згідно розрахунку позивача, враховуючи розмір платежів за умовами спірного договору та фактично сплачені відповідачем кошти, не відповідає дійсній різниці цих сум.

А тому, з урахуванням зазначеного вище та здійснивши перерахунок суми основного боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню частково - в розмірі 68 653,82 грн.

Водночас, судом зазначено, що посилання відповідача на те, що позивачем, починаючи з січня 2012 року взяті на себе зобов'язання за договором не виконувались, зокрема, позивач припинив надання послуг; позивач жодним чином не підтвердив факт постачання відповідачу в період з січня 2012 року по квітень 2013 року послуг, передбачених договором, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи щодо неправомірності включення до розрахунку витрат амортизаційних відрахувань суд визнав такими, що не відповідають дійсності, зазначивши, що позивачем по кожному розрахунковому місяцю нараховувалась сума, вказана у пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення заявленої позивачем суми пені в сумі 5 233,77 грн, оскільки позивачем наданий розрахунок, відповідно до якого останнім розраховано пеню помісячно в межах розрахункового періоду із сум боргу, утворення яких суду незрозуміле, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 03.02.2012 по 01.08.2013 в сумі 5 233,77 грн суд відмовив у зв'язку з необґрунтованістю наданого розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 (колегія суддів: Р. Самсін, Л. Зубець, Є. Шаптала) рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасоване, прийняте у цій частині нове рішення, яким припинене провадження в частині розгляду вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 2 400 грн; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 8 976, 67 грн основного боргу, 5 233, 77 грн пені. В іншій частині рішення залишене без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з проведеними нарахуваннями у спірному періоді за виставленими рахунками до сплати визначено суму в розмірі 182 026, 72 грн, яка містить суми щомісячного нарахування в розмірі 11 376, 67 грн, що відповідає умовам договору згідно погодженого розміру плати (п. 2.2.3 Договору, Додаток № 1).

Оскільки, сторонами припинено дію договору достроково - з 17.04.2013, позивачем проведене коригування вартості послуг за квітень 2013 на суму 4 941, 01 грн, внаслідок чого загальна сума, що підлягала оплаті за умовами договору у період з січня 2012 року по квітень 2013 року складає 177 085, 71 грн (11376, 67 грн х 15 місяців (січень 2012 року - березень 2013 року) + 6 435, 66 грн за квітень 2013 року).

Проведення оплати по договору у відношенні періоду, що є предметом позову у даній справі (січень 2012 року - квітень 2013 року) підтверджується представленими до матеріалів справи відповідачем відповідними банківськими виписками.

Таким чином, за договором у період січня 2012 року до квітня 2013 року позивачем отримано коштів в розмірі 99 455, 22 грн, внаслідок чого заборгованість, що є несплаченою, складає 77 630, 49 грн (177 085, 71 грн загальна сума нарахувань - 99 455, 22 грн).

З урахуванням зазначеного вище, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо несплаченої суми заборгованості відповідача у меншому розмірі (за розрахунками суду першої інстанції така сума складає 68 653, 82 грн), зазначивши, що нарахування заборгованості у спірному періоді відповідають умовам договору та при підтверджених оплатах складають заборгованість 77 630, 49 грн.

Разом з тим, сума боргу в розмірі 2 400 грн згідно з наданими банківськими виписками погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду - 12.08.2013 в сумі 2 000 грн, 16.09.2013 в сумі 200 грн, 25.09.2013 в сумі 200 грн, що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми, що сплачена відповідачем після звернення позивача до суду апеляційний господарський суд припинив провадження відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначив, що укладення відповідачем договорів про отримання ним послуг щодо електропостачання, опалення, надання послуг з вивезення твердих та побутових відходів, проведення комплексу протиепідемічних заходів в залежності від санітарно-епідеміологічного стану, послуг технічного обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації та виконання робіт з тестової перевірки, підготовки лічильника споживання теплової енергії до опалювального сезону 2012 - 2013, на яке посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, є заходами спрямованими на дотримання правил експлуатації приміщень, в тому числі інженерних мереж, пожежної безпеки та санітарії в приміщенні, і такі дії пов'язані з утриманням приміщень в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки України. А тому дані обставини не спростовують заявлених позивачем вимог.

При цьому, заперечення відповідача з приводу неправомірного включення до розрахунку суми амортизаційних витрат судом апеляційної інстанції відхилені, оскільки предметом договору № ПЗ/БМЕУ-1-095930/НЮ від 11.06.2009 є відшкодування витрат балансоутримувача, до складу яких входять також суми щодо здійснених балансоутримувачем амортизаційних відрахувань.

Положеннями п. 4.1 договору оренди № 410 від 01.07.2002 передбачено, що амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються його балансоутримувачем і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

Наведені положення договору оренди жодним чином не вступають у суперечність та не є забороною на погодження відшкодування орендарем здійснених балансоутримувачем амортизаційних відрахувань згідно з окремо укладеним договором про відшкодування витрат балансоутримувача пов'язаних із утриманням орендованого майна.

З урахуванням встановлення факту заборгованості за надані позивачем послуги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку позивача, який проведений у відношенні до суми боргу у період прострочення з 03.02.2013 по 01.08.2013 та складає 5 233, 77 грн.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий судовий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання відповідача на укладені ним договори з третіми особами, змістом який є надання послуг з утримання та експлуатації орендованого майна, як на підтвердження припинення надання послуг позивачем. Крім того, вказані договори, окрім договору про виконання робіт від 03.07.2012, укладені до початку перебігу періоду заявленої позивачем заборгованості (січень 2012), а тому відсутнім є причинно-наслідковий зв'язок між запереченням відповідача про ненадання послуг позивачем з січня 2012 року та зазначеними вище договорами, як підтвердженням такого заперечення.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами умов договору про виконання робіт з тестової перевірки, підготовки лічильника споживання теплової енергії до опалювального сезону 2012-2013 років від 03.07.2012, зокрема оплати відповідачем відповідних робіт, як і не доведений обов'язок позивача виконувати такі дії.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування амортизаційних витрат позивачем, як складової основної заборгованості є обґрунтованими, оскільки таке нарахування узгоджене сторонами у п.п. 6.1, 6.2 договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та компенсацію податку на землю від 11.06.2009 і не суперечить положенням договору оренди від 01.07.2002.

Скаржником не оскаржений розрахунок заявленої позивачем суми пені.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Навчального закладу освіти у формі приватного підприємства гімназії "Європа" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 у справі № 910/15245/13 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк