Ухвала

від 19.02.2014 по справі 2а-4429/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/84989/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - ДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2011

у справі № 2а-4429/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Оіл Брідж" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.12.2010 № 0001702301/0 та від 20.12.2010 № 0001712301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 у позові відмовлено з тих мотивів, що первинні документи, підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит та валові витрати.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2011 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано недійсними оспорювані податкові повідомлення-рішення. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що установлена вироком суду фіктивність реєстрації контрагента позивача не є свідченням безтоварності спірних операцій, тоді як податковий кредит та валові витрати було сформовано Товариством на підставі належним чином оформлених первинних документів, що містять необхідні відомості про зміст господарської операції.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду як помилково скасовану.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з приватним підприємством «КФ «Парадігма» (далі - ПП «КФ «Парадігма») за жовтень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 07.12.2010 № 2490/23/21821853 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.12.2010 № 0001712301/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 53544 грн. (у тому числі 35696 грн. за основним платежем та 17848 грн. за штрафними санкціями);

від 20.12.2010 № 0001702301/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 61931 грн. (у тому числі 44621 грн. за основним платежем та 17310 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання продукції у названого контрагента.

При цьому ДПІ посилається на те, що директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_1 засуджено згідно з вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 за вчинення злочинів, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво) та статтею 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України, внаслідок встановлення факту реєстрації цього підприємства виключно з метою провадження незаконної фінансово-господарської діяльності. Крім того, податкова інспекція зазначає, що у ПП «КФ «Парадігма» були відсутні необхідні умови як для провадження реальної підприємницької діяльності, так і для виконання спірних операцій в силу відсутності основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів; під час перевірки Товариством не було надано необхідних первинних документів (у тому числі і товарно-транспортної документації на підтвердження факту перевезення спірного товару), що складенням яких мають оформлюватися розглядувані операції.

На підставі цього ДПІ зазначає, що складені від імені ПП «КФ «Парадігма» первинні документи (у тому числі і податкові накладні) не є достовірними, не підтверджують фактичного виконання спірних операцій з поставки товарів в адресу позивача, а відтак не можуть бути підставою для формування Товариством даних податкового обліку.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час у період, охоплений перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту та сформованих валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

У справі, що переглядається, податковою інспекцією встановлені та документально підтверджені наступні обставини: недостовірність відомостей у поданих позивачем первинних документах про керівника постачальника (з урахуванням установленого вироком суду факту непричетності директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_1 до участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та до підписання будь-яких документів), відсутність необхідних умов для досягнення результатів виконання спірних операцій в силу відсутності персоналу, основних засобів, виробничих активів; неподання позивачем належних документів на підтвердження факту зберігання придбаного товару, його перевезення.

У матеріалах справи відсутні докази залучення ПП «КФ «Парадігма» третіх осіб для виконання своїх зобов'язань перед Товариством.

На підставі цього суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що подані Товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та валових витрат не відповідають вимогам чинного законодавства, не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися Товариством при формуванні даних податкового обліку.

Доводи позивача про те, що на час виконання розглядуваних операцій його контрагент (ПП «КФ «Парадігма») був зареєстрований в установленому порядку та не мав дефектів у правовому статусі, цілком об'єктивно були відхилені судом першої інстанції. Адже платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ПП «КФ «Парадігма».

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у позові Товариства, а тому у апеляційного суду були відсутні процесуальні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови Луганського окружного адміністративного суду зі спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2011 у справі № 2а-4429/11/1270 скасувати.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 у справі № 2а-4429/11/1270 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко