Постанова

від 03.03.2014 по справі 826/1021/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/1021/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва (надалі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 8926552208 та № 8826552208 від 17.01.2014р.

12.02.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що з 25 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 грудня 2013 року №1376/26-55-22-08 згідно з підпунктом 75.1.2 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової міліції Фєдосова М.В. від 13 грудня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кратор Дніпро».

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 10 січня 2014 року №3/26-55-22-08/32249009 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго - торгівельна мережа» (код за ЄДРПОУ 32249009) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кратор Дніпро» (код за ЄДРПОУ 36960579) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.» (далі - акт перевірки).

Як слідує із матеріалів справи, 17 січня 2014 року в порядку передбаченому п. 86.7 Податкового кодексу України позивачем податковому органу подані заперечення на акт перевірки.

Листом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1151/10/26-55-22-08-10 від 17.01.2014 року позивача поінформовано про заперечення позивача на акт перевірки залишено без задоволення, висновки акту перевірки - без змін.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 17 січня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення за №8926552208 та №8826552208, згідно з якими:

- на підставі Акта документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1., пп. 7.2.3., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.6. ст..198 ст. 185 ПК України змінами та доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Арго - торгівельна мережа» за платежем: «Податок на додану вартість, 14010100» - 7 893 389,00 грн. (сім мільйонів вісімсот дев'яносто три тисячі триста вісімдесят дев'ять) гривень, що складається з:

1) 6 314 711,00 грн. (шість мільйонів триста чотирнадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 00 коп. - сума грошового зобов'язання за основним платежем;

2) 1 578 678,00грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) 00 коп. - сума штрафних(фінансових) санкцій.

- пп.54.3.2. п. 54.3. ст.. 54 ПК України та відповідно п. 123.1. ст.. 123 ПК України та на підставі Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 10.01.2014р. № 3/26-55-22-08/32249009 встановлені порушення пп.5.1., пп.5.3.9., п.5.3. ст..5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Арго - торгівельна мережа» за платежем: «Податок на прибуток, код 11021000» - сімнадцять мільйонів сто сімдесят чотири тисячі сто шістдесят дві гривні, що складається з:

1) 13 739 330,00грн (тринадцять мільйонів сімсот тридцять дев'ять тисяч триста тридцять) гривень, 00коп. - сума грошового зобов'язання за основним платежем;

2) 3 434 832,00 (три мільйони чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять дві) гривні, 00коп. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає висновки акту перевірки та винесені на його підставі податкові повідомлення рішення за № 8926552208 та №8826552208 від 17.01.2014 року безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування суми податкового зобов'язання ТОВ «Арго - торгівельна мережа» та винесення податкових повідомлень-рішень за № 8926552208 та №8826552208 від 17.01.2014 року неправомірними. З огляду з вищевикладених підстав позивач оскаржив спірні податкові повідомлення - рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що на оскільки в ході перевірки виявлені порушення у діяльності позивача пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з тим, що до складу витрат на придбання товару безпідставно віднесені витрати по фінансово - господарським відносинам з ТОВ «Кратор Дніпро» на загальну суму 54 957 320 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 13739330 грн.; пп.7.4.1, пп.7.2.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п. 198.1, п. 198.6 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 11169064 грн., податкові повідомлення - рішення є правомірними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 6 і частиною 2 статті 19 Конституцією України органи державної влади зобов'язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституціями і законами України.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує із матеріалів справи, За період жовтень 2010 року по січень 2011 року між ТОВ «Арго - торгівельна мережа» та ТОВ «Кратор Дніпро» були укладені договори поставки товарів (одяг та аксесуари). Товар був поставлений Покупцю (ТОВ «Арго - торгівельна мережа»), що підтверджується наданими при перевірці видатковими накладними.

Так, згідно п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що всі первинні документи, що стосувались укладення та виконання Договорів на поставку товарів між позивачем та ТОВ «Кратор Дніпро», оформлені належним чином, відповідають вимогам, що ставляться до таких документів (ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, «Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.), а самі правочини були такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків за такими Договорами (належні завірені копії документів містяться у матеріалах судової справи).

Суд звертає увагу на те, що стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Саме законом, а не актами податкової перевірки.

У відповідності до Довідки (ЄДРПОУ) АБ № 640425 основними видами діяльності позивача є : КВЕД 47.71 «Роздрібна торгівля одягом», КВЕД 47.72 «Роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами», КВЕД 46.42 «Оптова торгівля одягом та взуттям», КВЕД 46.19 «Діяльність посередників в торгівлі товарами широкого асортименту», а отже укладені договори поставки одягу відповідають напряму господарської діяльності позивача.

За таких обставин договори не суперечать вимогам закону та інтересам держави, укладені в межах правосуб'єктності сторін, є дійсними і безпосередньо виконані належним чином сторонами договору .

В ході судового розгляду справи встановлено, що 15 грудня 2011 року відповідачем за наслідком проведеної перевірки складено акт №1616/23-9/32249009 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго - торгівельна мережа» (код ЄДРПОУ 32249009) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року».

Разом з тим, встановлено, що в межах вищевказаної перевірки надавалась первинна документація за такий період і жодного порушення з боку ТОВ «Арго - торгівельна мережа» щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кратор Дніпро» (код за ЄДРПОУ 36960579) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року перевіркою не виявлено.

Як слідує зі змісту акту перевірки, відповідачем використані документи, надані листом від СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 13 грудня 2013 року №7271/7/26-15-09-2013, зокрема, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 12 грудня 2013 року, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року .

В той час, як статтею 83 ПК України визначений вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. Згідно з названою статтею для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1), податкова інформація (підпункт 83.1.2), експертні висновки (підпункт 83.1.3), судові рішення (підпункт 83.1.4), інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (підпункт 83.1.6).

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, документальні перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд звертає увагу на те, що законодавством, зокрема статтею 83 ПК України, не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями ПК, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише рішення (вирок) суду, яке набрало законної сили, а не матеріали досудового слідства.

Незважаючи на вищевказане, відповідач прийшов до висновку про безпідставність включення ТОВ «Арго - торгівельна мережа» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми у розмірі 11169064 гривні за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Кратор Дніпро», ґрунтується винятково на вищезазначених протоколах допиту свідків.

Разом з тим, висновок про відсутність реально здійсненої господарської операції з ТОВ «Кратор Дніпро» та про безпідставність віднесення витрат по фінансово - господарським відносинам з ТОВ «Кратор Дніпро» на загальну суму 54957320 гривень та заниження податку на прибуток на суму 13739330 гривень базується на відомостях із вищевказаних протоколів.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону, що поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно, від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, і регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від і 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, в ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що відповідачем у межах перевірки не були дослідженні документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності позивача, а відтак доводи про порушення позивачем норм податкового законодавства не носить правового підґрунтя.

Водночас, у відповідності до п. 86.9. ст. 86 ПК України (в редакції, що діяла у період, що перевірявся), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Разом з тим, як було встановлено, перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві лейтенантом податкової міліції Фєдосова Максима Володимировича в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32013110000000118 від 04.04.201Зр.

В той час, як згідно приписів законодавства, податкове рішення - повідомлення приймається виключно після набрання законної сили відповідним рішенням суду (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставам).

Суд звертає увагу на те, що особливий порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачений п. 86.9 ст. 86 ПК України, поширюється на всі випадки, коли проведення податкової перевірки було здійснено на підставі постанови слідчого, прийнятої відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Тому, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зазначена норма кореспондується також із п. 58.4 ст. 58 ПК України.

Згідно із зазначеним пунктом, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, якщо результатами податкової перевірки будуть установлені факти порушення податкового законодавства і ці факти знайдуть відображення в обвинувальному вироку з кримінальної справи чи постанові про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин, може бути винесене відповідне податкове повідомлення-рішення. До набрання чинності обвинувальним вироком або до винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами статус матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби, проведеної з підстав, установлених п. 86.9 ст. 86 ПК України, визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. До такого моменту відповідні матеріали не можуть слугувати самостійною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення - рішення є протиправними, позаяк прийняті на підставі висновків перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи та спростовуються імперативними приписами законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 8926552208 та №8826552208 від 17.01.2014р.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 487, 20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур