Рішення

від 18.02.2014 по справі 922/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 922/9/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь", м. Лозова про стягнення 10 976,32 грн. за участю представників сторін:

позивача - Жорова Л.М., довіреність №37/10 від 30.12.2013 р.

відповідача - Романюк Т.О., довіреність № 08-23 від 21.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь", м. Лозова (відповідача) на користь позивача 9 607,92 грн. основного боргу, 740,17 грн. пені, 9,61 грн. інфляційних втрат та 618,62 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №11/Б-38ПР-02 про поставку природного газу від 30.08.2011 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданому до суду клопотанні вх.№5624 від 17.02.2014 р. просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, заявляє про те, що на підставі заяви відповідача було проведено залік зустрічних однорідних вимог в сумі 10 976,32 грн. До клопотання додав копію заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 08-73 від 14.02.2014 р. та докази її відправлення позивачу, які долучено судом до матеріалів справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

30.08.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011року в обсягах визначених у п.1.2. договору відповідачу імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтобаз України", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.08.2011 року до договору, яка є невід'ємною частиною договору, було внесено зміни до п.1.2. договору, відповідно до якого позивач передає відповідачу в період з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 3,0 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: серпень 0,000 тис.куб.м., вересень 0,018 тис. куб. м., з 01 по 10 жовтня 0,000 тис. куб. м., з 11 по 31 жовтня 2 504 тис. куб. м., всього: 2,522 тис.куб.м.

У зв'язку із набуттям чинності ЗУ від 20.09.2011 року № 3741-VI постачання природного газу в період з 01 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором.

Також, цією додатковою угодою до договору було доповнено пункт 3.1. договору підпунктом 3.1.1., пункт 4.1. підпунктом 4.1.1. та викладено в новій редакції пункт 5.1. договору, відповідно до якого строк поставки газу з 06.08.2011 р. по 31.10.2011 р. (включно).

Відповідно до п.10.1. додаткової угоди цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 06.08.2011 року і діє в частині передачі газу по 31.10.2011 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у період з вересня 2011 р. по жовтень 2011 р. передав відповідачеві природний газ на загальну суму 9 607,92 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для потреб промислових споживачів від 30.09.2011 р. на суму 61,67 грн. та від 31.10.2011 р. на суму 9 546,25 грн. (а.с.31-32), підписаними повноважними представниками сторін і скріпленими їх печатками.

Відповідно до п.4.1. договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

- за серпень 2011 року протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- за вересень 2011 року оплата у розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Окрім того, додатковою угодою № 1 від 30.08.2011 року до договору було доповнено пункт 4.1. договору підпунктом 4.1.1., за умовами якого оплата за газ, спожитий відповідачем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року проводиться відповідачем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку:

- протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди;

- остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05.11.2011 р.

Відповідач природний газ отримав, але в порушення взятих на себе договірних зобов'язань його вартість не оплатив.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 9 607,92 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданому до суду клопотанні вх.№5624 від 17.02.2014 р. повідомив суду про те, що на підставі заяви відповідача за вих. № 08-73 від 14.02.14 р. сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог в сумі 10 976,32 грн. (з яких: 9 607,92 грн. основного боргу, 740,17 грн. пені, 9,61 грн. інфляційних втрат та 618,62 грн. 3% річних), у зв'язку з чим просить просить суд припинити провадження у справі за п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України.

Представник позивач в судовому засіданні зазначив, що заяву відповідача позивач отримав, проти зарахування зустрічних однорідних вимог заперечував, наполягаючи на недостатності заяви однієї сторони для проведення заліку, однак письмових пояснень стосовно даної заяви не надав.

Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі та надані до нього документи, заслухавши пояснення представників сторін з цього приводу, прийнявши до уваги наведені ними доводи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для укладання якого достатньо заяви однієї сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заборгував відповідачеві 12 193,15 грн. за договором №11/11-85ПР-02 від 17.12.2010 р., а відповідач, в свою чергу, має непогашену заборгованість перед позивачем за договором про поставку природного газу №11/Б-38ПР-02 від 30.08.2011 р. Дані факти підтверджуються актом звіряння розрахунків від 20.11.2013 року та не заперечуються сторонами.

04.02.2014 р. відповідач надіслав на адресу позивача заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 14.02.2014 р. (помилково замість 04.02.2014 р.), в якій заявив про зарахування вимог позивача в сумі 10 976,32 грн. (з яких: 9 607,92 грн. основного боргу, 740,17 грн. пені, 9,61 грн. інфляційних втрат та 618,62 грн. 3% річних) за договором №11/Б-38ПР-02 від 30.08.2011 р. та вимог відповідача за договором №11/11-85ПР-02 від 17.12.2010 р.

Таким чином зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними. При цьому ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства не встановлено заборони здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії вирішення спору.

Дослідивши зміст заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог та доданих до неї документів, суд вважає, що залік зустрічних однорідних вимог відбувся, але виключно в межах суми основного боргу - 9 607,92 грн., оскільки залік зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України є способом припинення зобов'язання.

Пеня ж за своєю правовою природою є видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Стягнення процентів річних є також певним заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Інфляційні нарахування на суму боргу також не є зобов'язанням, а виступають лише способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі підлягає задоволенню в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 9 607,92 грн.

Стосовно припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 9,61 грн. інфляційних втрат, 618,62 грн. 3% річних та пеню в розмірі 740,17 грн. шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем витрат від інфляції в розмірі 9,61 грн. та 618,62 грн. 3% річних, суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1. договору у разі порушення відповідачем умов п. 4.1. договору він має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 740,17 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 740,17 грн., інфляційних втрат в розмірі 9,61 грн. та 3% річних в розмірі 618,62 грн. В частині позовних вимог про стягнення 9 607,92 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 549, 599, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. 203 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Потьомкіна, 1, код ЄДРПОУ 00236033, п/р 26002199636001 в ПАТ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в розмірі 740,17 грн., інфляційні втрати в розмірі 9,61 грн., 3% річних в розмірі 618,62 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 9 607,92 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 21.02.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко