Постанова

від 25.06.2014 по справі 922/9/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 922/9/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К. суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. у справі№ 922/9/14 господарського суду Харківської області за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" доПрАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" простягнення 10 976,32 грн. за участю представників: від позивача - Онищенко І.П., дов. № 10/10 від 17.01.2014 р. від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" про стягнення боргу та штрафних санкцій в сумі 10 976,32 грн. за укладеним між ними договором поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02 від 30.08.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. (суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі 740,17 грн., інфляційні втрати в розмірі 9,61 грн., 3 % річних в розмірі 618,62 грн., припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 9 607,92 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. (головуючий суддя Черленяк М.І., судді: Медуниця О.Є., Шепітько І.І.) рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову в частині припинення провадження у справі скасувати, в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.08.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу в період з 06.08.2011 р. по 30.09.2011 р. в обсягах, зазначених у п. 1.2 Договору, імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2. Договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.08.2011 р. до Договору, яка є невід'ємною частиною договору, було внесено зміни до п. 1.2. Договору, відповідно до якого позивач зобов'язується передати відповідачу в період з 0.08.2011 р. по 31.10.2011 р. включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 3,0 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: серпень 0,000 тис. куб. м., вересень - 0,018 тис. куб. м., з 01 по 10 жовтня - 0,000 тис. куб. м., з 11 по 31 жовтня - 2,504 тис. куб. м., всього: 2,522 тис. куб. м.

У зв'язку із набуттям чинності Закону України від 20.09.2011 р. № 3741-VI постачання природного газу в період з 01 по 10 жовтня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором.

У відповідності з п. 10.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою) цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію відносин, що фактично склались між сторонами з 06 серпня 2011 року і діє в частині передачі газу по 31 жовтня 2011 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період з вересня 2011 року по жовтень 2011 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 9 607,92 грн., що підтверджується відповідними актами передачі-приймання природного газу для потреб промислових споживачів від 30.09.2011 р. та від 31.10.2011 р., підписаними повноважними представниками сторін і скріпленими їх печатками.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору ;

За вересень 2011 року:

- оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- оплати в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 4.1.1. Договору передбачено, що оплата за газ, спожитий покупцем у період з 11 по 31 жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку:

- протягом трьох банківських днів з дати укладення додаткової угоди;

- остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, у свою чергу, свої зобов'язання щодо оплати поставленого у вересні-жовтні 2011 року газу не виконав, що і стало підставою для звернення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з відповідним позовом до ПрАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" про стягнення 9 607,92 грн. заборгованості.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що факт утвореної заборгованості у ПрАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за поставлений газ встановлений судами, а також не заперечується самим відповідачем.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі заяви відповідача від 14.02.2014 р. № 08-73 сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 10 976,32 грн., що і було взято до уваги судом першої інстанції при прийнятті рішення про припинення провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу відповідно до п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак такі висновки місцевого господарського суду, а в подальшому і господарського суду апеляційної інстанції, є дещо передчасними та необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зі змісту даних статей випливає, що вимоги, які пред'являються до зарахування, повинні бути зустрічними, тобто такими, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Суди дійшли висновків, що у позивача була наявна заборгованість перед відповідачем за договором № 11/11-85ПР-02 від 17 грудня 2010 року, а саме - передоплата за поставлений газ в сумі 12 193,15 грн., у зв'язку з чим останній вважав, що можливе зарахування однорідних зустрічних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, оскільки стягнення заборгованості за поставлений газ та повернення передоплати не є однорідними вимогами, а тому їх зарахування не можливе.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заява відповідача про зарахування зустрічних вимог датовано 14.02.2014 р., тоді як фіскальний чек та опис вкладення , що підтверджують її надсилання позивачу у справі датовані 04.02.2014 р., що не може бути належним доказом надсилання даної заяви перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Так, пунктом 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

З огляду на зазначене, судами неправильно також застосовано норму процесуального права - п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - про припинення провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Таким чином, враховуючи встановлений факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений газ, а також відсутність підстав для зарахування зустрічних вимог, рішення господарського суду Харківської області та постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню в частині припинення провадження у справі з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 9 607,92 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних частково в сумі 9,61 грн. та 618,62 грн. відповідно.

У відповідності зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.3.1. Договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення 740,17 грн. пені, що відповідає обставинам справи та є обґрунтованим.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди частково надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.111 7 ГПК України), рішення та постанова в частині припинення провадження у справі підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 607,92 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. у справі № 922/9/14 в частині припинення провадження у справі скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Потьомкіна, 1, код ЄДРПОУ 00236033, п/р 26002199636001 в ПАТ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 9 607, 92 грн. основного боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. у справі № 922/9/14 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Потьомкіна, 1, код ЄДРПОУ 00236033, п/р 26002199636001 в ПАТ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 913,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Харківської області .

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков