Постанова

від 27.03.2014 по справі 922/9/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа № 922/9/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Романюк Р.Т. за дорученням № 08-23 від 21.01.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 637Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтобаз України", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь", м.Лозова, Харківської області

про стягнення 10976,32 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лозівський завод "Трактородеталь" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню в розмірі 740,17 грн., інфляційні витрати в розмірі 6,91 грн., 3 % річних в розмірі 618,62 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 9607,92 грн. провадження у справі припинено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року скасувати в частині припинення провадження у справі та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що на підставі системного аналізу ст.ст. 526-532 ЦК України у взаємозв'язку зі ст. 601 ЦК України слід зробити висновок, що взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватись лише у разі згоди на це іншої сторони. Проте, ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтобаз України" згоди на проведення зарахування зустрічних позовних вимог не надавало.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що згідно з ч.3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Позивач у судове засідання не з'явився, 21.03.2014 року направив телеграму, в якій у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання його представника, просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011 року між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтобаз України" (постачальник) та ПАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" (покупець) укладений Договір поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02 (а.с.21-25).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтобаз України», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно з п.1.2. Договору постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ у визначених обсягах.

Відповідно до п.4.1. Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: за серпень 2011 року протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору; за вересень 2011 року оплата у розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи також вбачається, що 19 жовтня 2011 року між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтобаз України" (постачальник) та ПАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" (покупець) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02 (а.с.29-30).

У п.1 Додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти п.1.2. Договору у наступній редакції: « 1.2. Постачальник передає Покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 3,0 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: серпень 0,000 тис.куб.м., вересень 0,018 тис. куб. м., з 01 по 10 жовтня 0,000 тис. куб. м., з 11 по 31 жовтня 2 504 тис. куб. м., всього: 2,522 тис.куб.м. У зв'язку із набуттям чинності ЗУ від 20.09.2011 року № 3741-VI постачання природного газу в період з 01 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором.

Пунктом 3 Додаткової угоди викладено пункт 5.1. Договору в такій редакції: « 5.1. Строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно).

У п.4 Додаткової угоди зазначено, що доповнено п.4.1. Договору підпунктом 4.1.1. в такій редакції: « 4.1.1. Оплата за газ, спожитий Покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року, проводиться Покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку: протягом 3-х банківських днів з дати укладення цієї угоди; остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року».

З п.5 Додаткової угоди вбачається, що п.10.1 Договору викладено в такій редакції: « 10.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 06.08.2011 року і діє в частині передачі газу по 31.10.2011 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

З Актів передачі-приймання природного газу для потреб промислових споживачів від 30.09.2011 року на суму 61,67 грн. та від 31.10.2011 року на суму 9 546,25 грн. вбачається, що позивач за Договором поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02 у період з вересня 2011 року по жовтень 2011 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 9 607,92 грн. (а.с.31-32).

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін і скріпленими їх печатками.

Відповідач природний газ в порушення взятих на себе договірних зобов'язань його вартість не оплатив, у зв'язку з чим на день звернення до суду його заборгованість перед позивачем склала 9607,92 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9607,92 грн., пені в розмірі 740,17 грн., інфляційних витрат в розмірі 6,91 грн., 3 % річних в розмірі 618,62 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 17.02.2014 року подав до господарського суду Харківської області клопотання про припинити провадження у справі за п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Вказує на те, що на підставі заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог № 08-73 від 14.02.2014 року сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог в сумі 10 976,32 грн., в тому числі за Договором № 11/Б-38ПР-02 від 30 серпня 2011 в сумі (з яких: 9 607,92 грн. основного боргу, 740,17 грн. пені, 9,61 грн. інфляційних втрат та 618,62 грн. 3% річних) (а.с.108).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). В даному випадку ці вимоги повинні бути зустрічними, коли кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим; однорідними, коли зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей (правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги, а тому, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав - різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог повинен бути таким, що настав, або не встановлений сторонами або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 цієї статті вказує на те, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Тобто, зазначена стаття не містить залежності проведення зарахування від бажання іншої сторони.

Згідно зі ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Частина 3 ст.203 ГК України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зарахування є одностороннім правочином, для укладання якого достатньо заяви однієї сторони.

З Акту звіряння розрахунків від 20.11.2013 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств вбачається, що бор позивача перед відповідачем за Договором №11/11-85ПР-02 від 17.12.2010 року складає 12193,15 грн. (а.с.42).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні представником відповідача, непогашена заборгованість відповідача за Договором про поставку природного газу №11/Б-38ПР-02 від 30.08.2011 року становить 9607,92 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.11.2012 року відповідач за вих. № 08-652/1 надсилав на адресу позивача Заяву про залік зустрічних однорідних вимог ДК «Газ України» НАК «Нафтобаз України» за договором № 11/Б-38ПБ-02 від 30.08.2011 року у сумі 9607,92 грн. та вимог ПАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" за договором № 11/11-85 ПР-02 від 17.12.2010 року у сумі 12193,15 грн. (а.с.41).

Також відповідачем подано до матеріалів справи Заяву № 08-73 від 14.02.2014 року, з якої вбачається, що відповідач звертався про зарахування вимог позивача в сумі 10 976,32 грн. (з яких: 9 607,92 грн. основного боргу, 740,17 грн. пені, 9,61 грн. інфляційних втрат та 618,62 грн. 3% річних) за Договором №11/Б-38ПР-02 від 30.08.2011 року та вимог відповідача за Договором №11/11-85ПР-02 від 17.12.2010 року ( а.с.109).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними. При цьому ані умовами Договору, ані нормами чинного законодавства не встановлено заборони здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що дослідивши зміст заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог та доданих до неї документів, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що залік зустрічних однорідних вимог відбувся в межах суми основного боргу - 9607,92 грн., оскільки залік зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України є способом припинення зобов'язання.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень позивача про те, що взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватись лише у разі згоди на це іншої сторони, з наступних підстав.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-08/163 від 12.03.2009 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду».

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 9607,92 грн. за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України у зв'язку з проведеним взаємозаліком зустрічних однорідних вимог.

Що стосується заяви відповідача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 9,61 грн. інфляційних втрат, 618,62 грн. 3% річних та пеню в розмірі 740,17 грн. шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пеня за своєю правовою природою є видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Стягнення процентів річних є також певним заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Інфляційні нарахування на суму боргу також не є зобов'язанням, а виступають лише способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та весь час прострочення в їх сплаті.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у припиненні провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем витрат від інфляції в розмірі 9,61 грн. та 618,62 грн. 3% річних, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 232 ГК України порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.3.1. Договору поставки природного газу № 11/Б-38ПР-02 зазначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору він має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 740,17 грн., колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 740,17 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд керуючись ст. 49 ГПК України, поклав судовий збір на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі № 922/9/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 31.03.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Шепітько І.І.