Постанова

від 26.02.2014 по справі 810/2403/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2403/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Вікінг» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Вікінг» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вікінг» (надалі - підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012р. № 0001852300 та № 0001862300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі проведена позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства «Вікінг» (код ЄДРПОУ 30207208) з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростройперспектива» (код за ЄДРПОУ 35044256) за період липень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.11.2012р. № 1968/22-00/30207208.

Згідно з висновками акту перевірки висновку відповідачем встановлено порушення:

- п.п.139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року в розмірі 38 386,38 грн.;

- п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем знижено податок на додану вартість в розмірі 33 379,46 грн. за період липень-серпень 2011 року.

На підставі акту перевірки від відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012р. № 0001862300, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 38 386,00 грн. та № 0001852300, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 41 725,00 грн., з них 33 380,00 грн. за основним платежем та 8 345,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано необхідної кількості первинних документів та відсутні докази використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товару та послуг, що на думку суду першої інстанції, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Вікінг» та ТОВ «Агростройперспектива» 01.07.2011р. укладено договір № 21 (а.с. 59-64), у відповідності до умов якого останній надав на користь першого послуги з розміщення та обслуговування рекламних матеріалів, за що отримав грошову винагороду.

Також, між ДП «Вікінг» та ТОВ «Агростройперспектива» укладено договір від 01.08.2011р. № 41 (а.с.44), на підставі якого, ТОВ «Агростройперспектива» надало послуги з підбору працівників та проведення інструктажу.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива» укладено договір поставки №27 від 04.07.2011 року (а.с. 72), на підставі якого на адресу позивача поставлено від контрагента одяг на загальну суму 42 223,80 грн. в т.ч. ПДВ - 7 037,30 грн.

В підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано до суду акти здачі-прийняття наданих послуг (а.с.69), платіжні доручення (70-71), акти резервування, контрольні макети, видаткову накладну (а.с. 74) та податкові накладні (а.с. 79-84).

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Також, позивачем були надані докази на підтвердження використання у своїй господарській діяльності послуг та товарів, отриманих від ТОВ «Агростройперспектива».

Так, позивачем надані накази про призначення працівників, підбір яких здійснювало ТОВ «Агростройперспектива», зразки розроблених ТОВ «Агростройперспектива» посадових інструкцій співробітників, копію договору про закупівлю послуг від 11 лютого 2011 року № 28010-02/27, а також фотозвіт про розміщення зовнішньої реклами за договорами з ТОВ «Агростройперспектива» № 21 від 01.07.2011 року, № 41 від 01.08.2011 року.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач отримав від ТОВ «Агростройперспектива» зазначені товари та послуги, реально за їх розрахувавшись, правомірно врахував сплачені контрагенту суми у складі валових витрат, а також правомірно відніс до податкового кредиту зазначені вище суми ПДВ.

Отже, судова колегія вважає, що відповідачем необґрунтовано прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вікінг» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року № 0001852300, № 0001862300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Вікінг» (код за ЄДРПОУ 30207208) сплачений судовий збір у сумі 1201 (тисяча двісті одна) грн. 66 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 03.03.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.