Рішення

від 17.02.2014 по справі 910/20002/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20002/13 17.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ворон»

До Приватного акціонерного товариства «Універсал Банк»

про стягнення 1 850 872,86 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Босий В.П.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача - Гордієнко М.М. - представник за довіреністю;

від відповідача - Василевський О.А., Доценко О.М. - представник за довіреністю;

В судовому засіданні 17.02.2014 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 1 811 204,93 грн., 39 667,93 грн. 3% річних, а також відшкодування судового збору у розмірі 37 017,46 грн.

Ухвалою від 18.10.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.11.2013 року.

Представник позивача 04.11.2013 року подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача 01.11.2013 року до канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні 04.11.2013 року представники відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.11.2013 року.

15.11.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача у даному судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 02.12.2013 року.

Представник позивача 02.12.2013 року у судовому засіданні подав клопотання про перенесення розгляду справи на інший день, обґрунтовуючи його тим, що бухгалтерія підприємства повідомила про необхідність уточнення розрахунків по взаємовідносинах між позивачем та відповідачем.

В свою чергу представник відповідача надав усні пояснення відповідно до яких заперечував проти задоволення клопотання представника позивача, що до перенесення розгляду справи на інший день.

Судом розглянуто та задоволено клопотання представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 16.12.2013 року.

16.12.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував

Ухвалою суду від 16.12.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/20002/13.

Керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 910/20002/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 16.12.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Любченко М.О., Баранов Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. справу № 910/20002/13 було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 27.01.2014 р.

Представник позивача до канцелярії суду подав письмові пояснення на відзив, а в судовому засіданні 27.01.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. судом на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 17.02.2014 р.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відрядженні, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 17.02.2014 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Любченко М.О., Босий В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. справу № 910/20002/13 було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 17.02.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору від 11.01.2010, позивач зобов'язався надавати відповідачу правову допомогу, пов'язану з представництвом його інтересів у справах, зокрема, щодо стягнення заборгованості боржника за кредитним договором на користь банка. Пунктом 9.5 договору від 11.01.2010 сторони узгодили зокрема право обох сторін відмовитись від договору шляхом направлення іншій стороні договору письмового повідомлення про припинення договору. Вказаним правом скористався відповідач, направивши позивачу лист № 4628 ГО від 07.09.2012 «Повідомлення про відмову від договору», в якому вказав про прийняття рішення про припинення договору шляхом односторонньої відмови. Позивач вважає, що відповідач своєю відмовою від договору від 11.01.2010 в односторонньому порядку відкликав з роботи справи боржників, надання правової допомоги по яких здійснював позивач. Внаслідок наведених обставин позивач оформив і надіслав відповідачу для оплати Акт № 28 приймання - передачі виконаних послуг за період з 01.07.2012 по 22.10.2012, в якому визначено суму, належну до сплати, з врахуванням комісії за відкликання відповідачем з роботи позивача, в розмірі 1 807 589,75 грн., проте, відповідач вказаний акт не підписав, мотивуючи свою відмову від його підписання тим, що зміст Акту не відповідає обсягами фактично наданих послуг, а тому банк на підставі п. 3.2.6 договору не має підстав для його підписання.

Позивач вважає, що відповідачем всупереч умов договору від 11.01.2010 не здійснено оплату винагороди позивача за період з 01.07.2012 по 22.10.2012 в сумі 1 807 589,75 грн., що є підставою для її стягнення в судовому порядку. Нормативно посилається на приписи ст.525, 526, 651, 907 Цивільного кодексу України. Також, за прострочення виконання свого зобов'язання по сплаті основного боргу в сумі 1 807 589,75 грн., позивачем з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 39 667,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 615,18 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2014 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. У письмовому відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що враховуючи пункт 9.5 договору від 11.01.2010 (яким передбачено право відповідача на відмову від договору шляхом надсилання письмового повідомлення позивачу про це за 30 робочих днів до дати такого припинення), а також в силу ст. ст. 629, 651 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, договір 11.01.2010 припинив свою дію 22.10.2012. Отже, враховуючи ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, правовим наслідком одностороннього розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, а тому, укладений між сторонами правочин, який припинив свою дію 22.10.2012, не може породжувати нових зобов'язань у відповідача перед позивачем. Відповідач вказує, що внаслідок розірвання в односторонньому порядку з його ініціативи договору 11.01.2010, сплаті підлягає винагорода лише за фактично надані послуги до моменту розірвання договору у розмірах, що передбачені угодою сторін. Так, відповідно до пункту 2.4 договору від 11.01.2010 визначено перелік умов, коли обов'язки позивача вважаються виконаними, і відповідно, підлягають оплаті. Проте, припинення дії договору внаслідок відмови відповідача від нього в односторонньому порядку не є підставою вважати, що обов'язки позивача за ним щодо надання послуг за усіма справами боржників, що були передані відповідачем позивачу, були виконані до моменту припинення дії договору. Також, відповідач вказував на те, що ним не було підписано Акт № 28 приймання - передачі виконаних послуг за період з 01.07.2012 по 22.10.2012, в якому визначено суму наданих послуг в розмірі 1 807 589,75 грн., а тому і підстави для оплати наданих позивачем послуг - відсутні.

Наведені обставини, на думку відповідача є підставами для відмови у позові.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Регламенту взаємодії відповідача з суб'єктами, що надають аутсорсингові юридичні послуги, узгодженого між ВАТ «Універсал Банк» (яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Універсал Банк» у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про акціонерні товариства») (далі - відповідач, банк), з однієї сторони, та ТОВ «Перша колекторська компанія» (далі - позивач), як суб'єктом юридичних послуг, сторони визначили загальні положення взаємовідносин, зокрема визначили заходи, які вживаються позивачем по стягненню заборгованості в судовому порядку (пункти 5-6), у виконавчому провадженні, визначено умови, коди послуги вважаються виконаними у повному обсязі (пункт 8).

Зокрема, пунктом 8 Регламенту встановлено, що юридичні послуги вважаються виконаними у повному обсязі з моменту:

- закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням (у повному обсязі) виконавчого документа у відповідній справі, або

- прийняття банком на баланс/у власність майна боржника в рахунок погашення заборгованості, або

- закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю майна у боржника, або

- добровільного погашення боржником (справа відносно якого була передана банком позивачу для надання послуг за цим договором) боргу у повному обсязі або в обсязі, визначеному відповідним рішенням суду, або умовами мирової угоди, укладеної між банком та боржником (та визнаної ухвалою суду), або

- відмови банку від позову до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та боржником, або

- повного виконання укладеного між боржником та банком договору про відстрочення (розстрочення) та/або прощення боргу, або

- відмови банку від стягнення боргу чи його залишку.

У додатку № 3 до наведеного Регламенту «Протокол погодження ціни та заходів спонукання» визначено зокрема, що у випадку одностороннього відкликання банком боржника з роботи позивача, банк зобов'язується сплатити позивачу компенсацію у встановлених відсоткових та фіксованих розмірах.

11.01.2010 між ПАТ «Універсал Банк» (далі - відповідач, банк), з однієї сторони, та ТОВ «Юридична фірма «Ворон» (далі - позивач), як суб'єктом юридичних послуг, було укладено договір про надання юридичних послуг (далі - договір від 11.01.2010), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання на підставі акцептованих заявок надавати відповідачу правову допомогу, пов'язану з представництвом його інтересів у справах, зокрема, щодо стягнення заборгованості боржника за кредитним договором на користь банка (п. 2.1), зобов'язання з надання правової допомоги за договором у конкретній справі виникає між сторонами після підписання сторонами акту приймання - передачі фізичних файлів боржника (п. 2.2), за надання позивачем правової допомоги (послуг адвоката) відповідач зобов'язується сплачувати позивачу винагороду у строки та на умовах, визначених договором (п. 2.3).

Згідно пункту 2.4 договору від 11.01.2010, обов'язки позивача за договором щодо окремої справи вважаються виконаними у повному обсязі з моменту:

- закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням (у повному обсязі) виконавчого документа у відповідній справі, або

- прийняття банком на баланс/у власність майна боржника в рахунок погашення заборгованості, або

- закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю майна у боржника, або

- добровільного погашення боржником (справа відносно якого була передана банком позивачу для надання послуг за цим договором) боргу у повному обсязі або в обсязі, визначеному відповідним рішенням суду, або умовами мирової угоди, укладеної між банком та боржником (та визнаної ухвалою суду), або

- відмови банку від позову до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та боржником, або

- повного виконання укладеного між боржником та банком договору про відстрочення (розстрочення) та/або прощення боргу, або

- відмови банку від стягнення боргу чи його залишку.

Пунктом 4.1 договору від 11.01.2010 сторони визначили, що порядок надання послуг позивачем визначається умовами даного договору та Регламентом взаємодії ПАТ «Універсал Банк» з суб'єктами, що надають аутсорсингові юридичні послуги.

Пунктом 3.2.6 договору від 11.01.2010 визначено, що після передачі позивачу фізичних файлів боржника, відповідач зобов'язується щодо кожної окремої справи виконувати обов'язок: за результатами отримання у звітному місяці коштів в рахунок погашення боргів у справах та за поданням позивача підписувати не пізніше 10 числа наступного місяця відповідний акт у двох екземплярах, а у разі відмови від його підписання - надавати позивачу письмове мотивоване пояснення причин такої відмови.

Факт надання правової допомоги банку за договором оформляється і підтверджується актом виконаних робіт, що складається та підписується сторонами не пізніше 10 календарних днів після закінчення звітного місяця (п. 4.4).

Відповідно до пункту 5.1 договору № 2-ЮД від 31.03.2009, вартість послуг позивача (винагорода) визначається сторонами в Протоколі погодження ціни та заходів спонукання, які є невід'ємною частиною договору та підписуються сторонами.

Пунктом 5.3 договору від 11.01.2010 визначено, що за послуги, надані позивачем, банк протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг сплачує грошові кошти, шляхом перерахування їх за реквізитами, зазначеними в цьому договорі та в рахунку, що надається разом з актом наданих послуг.

Розділом ІХ договору від 11.01.2010 «Внесення змін до договору. Припинення зобов'язань за договором» сторони визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє протягом 12 місяців з дати його укладення але не менше, ніж до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 9.1), даний договір припиняється в разі відмови відповідача або позивача від договору. Письмове повідомлення сторони про відмову від договору надсилається іншій стороні за 30 робочих днів до дати такого припинення. Відмова від договору не звільняє відповідача від сплати винагороди позивачу за надані останнім послуги за цим договором в порядку та на умовах, визначених умовами договору (п. 9.5).

Також, 11.01.2010 між позивачем та відповідачем на виконання п. 5.1 договору від 11.01.2010, було підписано та посвідчено печатками обох сторін Протокол погодження ціни та заходів спонукання до договору від 11.01.2010, згідно якого сторони узгодили, що за надання послуг позивач отримує винагороду:

- за проведення комплексу заходів по стягненню заборгованості (справи на списання) - 400,00 грн. за кожну справу боржника незалежно від категорії кредиту;

- за відкликання на стадії судового розгляду - розмір винагороди встановлений однаковий - 200,00 грн. за кожну справу боржника незалежно від категорії кредиту,

- за відкликання справ боржників на стадії виконавчого провадження розмір винагороди розраховується у розмірі 2% відсотків від суми заборгованості боржника незалежно від категорії кредитів (по кредитам, які не мають забезпечення або забезпечені лише договорами фінансової поруки, по кредитам, які забезпечені заставою рухомого майна, по кредитам, які забезпечені заставою нерухомого майна );

- за фактично стягнуту суму заборгованості у відсотках від фактично стягнутої суми в залежності від категорії кредиту (по кредитам, які не забезпечені - 17%, по кредитам, які забезпечені заставою рухомого майна - 10%, по кредитам, які забезпечені заставою нерухомого майна - 6%).

Відповідно до Актів прийому - передачі реєстру боржників від 20.01.2010, 08.02.2010, 09.02.2010, 18.02.2010, 03.03.2010, 11.03.2010, 24.03.2010, 29.03.2010, 08.04.2010, 21.04.2010, 12.05.2010, 17.05.2010, 27.05.2010, 08.06.2010, 21.06.2010, 24.06.2010, 07.07.2010, 15.07.2010, 06.08.2010, 19.08.2010, 06.09.2010, 05.10.2010, 13.10.2010, 29.10.2010, 18.11.2010, 24.11.2010, 07.12.2010, 23.12.2010, 28.12.2010, 13.01.2011, 18.01.2011, 21.01.2011, 27.01.2011, 02.02.2011, 18.02.2011, 14.03.2011, 04.04.2011, 22.04.2011, складених між позивачем та відповідачем, відповідачем було передано, а позивачем прийнято реєстри боржників з зазначенням даних щодо боржників та розмірів заборгованостей за відповідним актом.

Відповідно до листа відповідача № 4628 ГО від 07.09.2012 «Повідомлення про відмову від договору», адресованого позивачу, відповідач посилаючись на систематичне порушення умов договору від 11.01.2010, з посиланням на п. 9.5 наведеного договору, повідомив про прийняття рішення про припинення договору шляхом односторонньої відмови. Дане повідомлення передує безумовному розірванню договору відповідно до положень ст. ст. 651, 907 Цивільного кодексу України, ст.. 188 Господарського кодексу України та є правом банку згідно п. 9.5 договору.

Також, листом від 22.10.2012 № 22/10-12, відповідач повідомив позивача про те, що з урахуванням того, що 11.09.2012 позивач отримав лист відповідача № 4628 ГО від 07.09.2012 , договір від 11.01.2010 є таким, що припинив свою дію 22.10.2012. У зв'язку з викладеним, відповідач повідомив про те, що:

- повноваження представників виконавця, згідно виданих банком довіреностей, припинені з 21.10.2012; довіреності мають бути негайно повернуті до банку;

- обов'язки виконавця щодо надання банку звітності припинено з 22.10.2012;

- будь-які запити виконавця, направлені відповідальним особам банку, щодо узгодження процесуальних дій/оплати платежів тощо, з 22.10.2012 не підлягають розгляду, обробці, виконанню;

- будь-які можливі дії представників виконавця зі справами банку не є наданням послуг за договором з усіма юридичними наслідками.

Відповідно до Акту від 12.11.2012 № 28 приймання - передачі виконаних послуг за період з 01.07.2012 по 22.10.2012, позивачем вказується, що загальна сума наданих послуг за цим актом складає 1 807 589,75 грн., а саме:

- в період з 01.07.2012 по 22.10.2012 боржниками (згідно наведеного у акті переліку - 420 боржників) перераховано на рахунки банку заборгованості в розмірі 467 805,62 грн., що підтверджують реєстри погашеної заборгованості боржників від 02.08.2012, 07.09.2012, 10.09.2012, 22.10.2012. Сума винагороди складає 76 748,78 коп.;

- за підсумками діяльності позивача в період з 01.07.2012 по 22.10.2012, позивач провів комплекс заходів зі стягнення заборгованості (справи на списання) з 59 боржників (перелік осіб наведено у акті). Сума винагороди складає 23 600,00 грн.;

- за підсумками діяльності позивача в період з 01.07.2012 по 22.10.2012, банком відкликано з роботи позивача на стадії ДВС справи по 1097 боржниках (згідно наведеного у акті переліку) загальна сума заборгованостей яких становить 85 362 048,96 грн., комісія за відкликання становить 1 707 240,97 грн., що і складає суму винагороди;

Судом встановлено, що вказаний Акт приймання - передачі виконаних послуг за період з 01.07.2012 по 22.10.2012 підписано директором позивача Ялоха Андрієм та посвідчено печаткою позивача. Відповідачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено.

В свою чергу, відповідач листом від 22.11.2012 № 22-11/12-3 повідомив позивача про те, що в 13.11.2012 ним отримано Акт № 28 і в результаті проведення перевірки даних наведеного Акту, виявлено розбіжності між цими даними та фактичним обсягом наданих виконавцем послуг, перелік яких передбачений умовами договору від 11.01.2010. До Акту № 28 безпідставно включені справи, по яким не проведено повний комплекс заходів зі стягнення заборгованості з боржників банку, а тому у банку відсутній обов'язок оплати обумовлених у Акті послуг. Крім того, у акті безпідставно включено оплату за відкликання з роботи виконавця 1 097 справ, які перебувають на стадії ДВС, в зв'язку з відсутністю такого факту. Банк вказує, що в зв'язку з тим, що зміст Акту не відповідає обсягами фактично наданих послуг, банк на підставі п. 3.2.6 договору не має підстав для його підписання.

Додатково позивачем для долучення до матеріалів справи надано докази виконання ним дій по вжиттю заходів по виконанню своїх зобов'язань за договором від 11.01.2010, зокрема щодо надання послуг по стягненню заборгованості з боржників в судовому порядку, наданню послуг по забезпеченню стягнення заборгованості з боржників у виконавчому провадженні, тощо.

Також, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано Висновок науково - правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, затверджений 19.09.2012 Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, членом - кореспондентом НАН України, академіком Академії правових наук України, доктором юридичних наук В.І.Семчик, на вирішення якої за замовленням відповідача поставлені зокрема питання, що стосуються правовідносин сторін за договором від 11.01.2010:

1. Чи породжує одностороння відмова ПАТ «Універсал Банк» від договору 11.01.2010 та /або припинення зазначеного договору з підстав односторонньої відмови від договору правові наслідки у вигляді виникнення обов'язку ПАТ «Універсал Банк» сплатити на користь ТОВ «Юридична фірма «Ворон» винагороди, передбаченої умовами вказаного договору?

2. Чи породжує факт передачі (повернення) ТОВ «Юридична фірма «Ворон» на користь ПАТ «Універсал Банк» справ у зв'язку з відмовою ПАТ «Універсал Банк» від договору та /або припинення договору від 11.01.2010 виникнення обов'язку ПАТ «Універсал Банк» сплатити на користь ТОВ «Юридична фірма «Ворон» винагороди, передбаченої умовами вказаного договору за умови відсутності волевиявлення банку на відкликання боржників з роботи ТОВ «Юридична фірма «Ворон» на користь ПАТ «Універсал Банк»?

3. Чи є дії ПАТ «Універсал Банк» щодо односторонньої відмови від договору від 11.01.2010 та відкликання боржників з роботи виконавця з точки зору їх правових наслідків у вигляді виникнення обов'язку ПАТ «Універсал Банк» щодо сплати винагороди на користь ТОВ «Юридична фірма «Ворон»?

По питанню першому Висновком науково - правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України надано відповідь про те, що одностороння відмова ПАТ «Універсал Банк» від договору від 11.01.2010 та /або припинення зазначеного договору з підстав односторонньої відмови від договору не породжує правові наслідки у вигляді виникнення обов'язку ПАТ «Універсал Банк» сплатити на користь ТОВ «Юридична фірма «Ворон» винагороду за відкликання банком боржника з роботи виконавця, оскільки така відмова від договору за своєю правовою суттю є правочином, спрямованим на припинення дії договору в цілому, а не на припинення виконання доручення по певному боржнику (боржникам).

По питанню другому Висновком науково - правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України надано відповідь про те, що факт передачі (повернення) ТОВ «Перша колекторська компанія» на користь ПАТ «Універсал Банк» справ у зв'язку з відмовою ПАТ «Універсал Банк» від договору та /або припинення договору від 11.01.2010 не породжує виникнення обов'язку ПАТ «Універсал Банк» сплатити на користь ТОВ «Юридична фірма «Ворон» винагороди за відкликання банком боржника з роботи виконавця.

По питанню третьому Висновком науково - правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України надано відповідь про те, що дії ПАТ «Універсал Банк» щодо односторонньої відмови від договору від 11.01.2010 не є тотожними з точки зору їх правових наслідків у вигляді виникнення обов'язку ПАТ «Універсал Банк» щодо сплати винагороди на користь ТОВ «Юридична фірма «Ворон».

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема висновками судових експертів.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що Висновок науково - правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, затверджений 19.09.2012 Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, членом - кореспондентом НАН України, академіком Академії правових наук України, доктором юридичних наук В.І.Семчик - не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 33, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний висновок містить оціночні судження певних фахівців науково- правової галузі, які є лише спеціалістами, які вивчають науку, як форму інтелектуальної діяльності людей, скеровану на отримання об'єктивних знань у певній галузі життя, які допомагають зрозуміти певний процес. До того ж, оцінку правовідносин сторін за договором здійснює виключно суд в межах розгляду певної господарської справи, і повноваження судів щодо розгляду справи і надання оцінки правовідносин сторін визначені зокрема Конституцією України, і оціночне судження певних науковців не є для суду обов'язковим для застосування під час відправлення правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 3 статті 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору від 11.01.2010, позивач зобов'язався надавати відповідачу правову допомогу, пов'язану з представництвом його інтересів у справах, зокрема, щодо стягнення заборгованості боржника за кредитними договорами на користь відповідача.

Сторонами зокрема було узгоджено у додатку до договору від 11.01.2010 Протокол погодження ціни та заходів спонукання до договору від 11.01.2010, згідно якого сторони узгодили, що за надання послуг позивач отримує винагороду:

- за проведення комплексу заходів по стягненню заборгованості (справи на списання) - 400,00 грн. за кожну справу боржника незалежно від категорії кредиту;

- за відкликання на стадії судового розгляду - розмір винагороди встановлений однаковий - 200,00 грн. за кожну справу боржника незалежно від категорії кредиту,

- за відкликання справ боржників на стадії виконавчого провадження розмір винагороди розраховується у розмірі 2% відсотків від суми заборгованості боржника незалежно від категорії кредитів (по кредитам, які не мають забезпечення або забезпечені лише договорами фінансової поруки, по кредитам, які забезпечені заставою рухомого майна, по кредитам, які забезпечені заставою нерухомого майна );

- за фактично стягнуту суму заборгованості у відсотках від фактично стягнутої суми в залежності від категорії кредиту (по кредитам, які не забезпечені - 17%, по кредитам, які забезпечені заставою рухомого майна - 10%, по кредитам, які забезпечені заставою нерухомого майна - 6%).

Так, на підставі пункту 9.5 договору від 11.01.2010, яким встановлено право обох сторін відмовитись від договору шляхом направлення іншій стороні договору письмового повідомлення про припинення договору, відповідач направив позивачу лист № 4628 ГО від 07.09.2012 «Повідомлення про відмову від договору» в якому зазначав про припинення з його сторони в односторонньому порядку договору, проти чого позивач не заперечував.

Суд враховує те, що станом на момент вирішення спору, ні позивач, ні відповідач не заперечують проти того, що договір від 11.01.2010 є таким, що припинив свою дію 22.10.2012 саме внаслідок волевиявлення в односторонньому порядку відповідача на його припинення.

З урахуванням наведених обставин, враховуючи те, що ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, суд дійшов висновку, що зі змісту наведеної норми випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Отже, договір від 11.01.2010 є таким, що припинив свою дію 22.10.2012 саме внаслідок волевиявлення в односторонньому порядку відповідача на його припинення, що виключає подальше виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо надання правової допомоги, пов'язаної з представництвом інтересів відповідача у справах, зокрема, щодо стягнення заборгованості боржників за кредитними договорами на користь останнього, і що є відкликанням відповідачем боржників з роботи позивача, оскільки позивач не уповноважений на подальше ведення роботи по боржниках. З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач своєю відмовою від договору від 11.01.2010 в односторонньому порядку відкликав з роботи справи боржників, надання правової допомоги по яких здійснював позивач, що є підставою для сплати відповідачем на користь позивача винагороди в розмірах, визначених Протоколом погодження ціни та заходів спонукання до договору від 11.01.2010.

Слід зазначити, що ч. 2 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до наявних матеріалів справи, судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що:

- в період з 01.07.2012 по 22.10.2012 боржниками (згідно наведеного у акті переліку - 420 боржників) перераховано на рахунки банку заборгованості в розмірі 467 805,62 грн., що підтверджують реєстри погашеної заборгованості боржників від 02.08.2012, 07.09.2012, 10.09.2012, 22.10.2012. Сума винагороди складає 76 748,78 коп.;

- за підсумками діяльності позивача в період з 01.07.2012 по 22.10.2012, позивач провів комплекс заходів зі стягнення заборгованості (справи на списання) з 59 боржників (перелік осіб наведено у акті). Сума винагороди складає 23 600,00 грн.;

- за підсумками діяльності позивача в період з 01.07.2012 по 22.10.2012, банком відкликано з роботи позивача на стадії ДВС справи по 1097 боржниках (згідно наведеного у акті переліку) загальна сума заборгованостей яких становить 85 362 048,96 грн., комісія за відкликання становить 1 707 240,97 грн., що і складає суму винагороди;

Загалом сума винагороди складає 1 807 589,75 грн., з розрахунком якої після здійсненої судом перевірки, наведеної позивачем у відповідній деталізації (17.02.2014), - суд погоджується.

Наведена сума винагороди в розмірі 1 807 589,75 грн. була сформована позивачем у Акті № 28 приймання - передачі виконаних послуг за період з 01.07.2012 по 22.10.2012, який отримано відповідачем 13.11.2012, проте, відповідач вказаний акт не підписав, мотивуючи свою відмову від його підписання тим, що зміст Акту не відповідає обсягами фактично наданих послуг, а тому банк на підставі п. 3.2.6 договору не має підстав для його підписання.

Проте, вказане твердження відповідача судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, та таке, що суперечить ст. ст. 526, 903 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем на підтвердження надання відповідного обсягу послуг за договором від 11.01.2010 надано належні і допустимі докази в розумінні ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо надання послуг по стягненню заборгованості з боржників в судовому порядку, наданню послуг по забезпеченню стягнення заборгованості з боржників у виконавчому провадженні, які наявні в матеріалах справи). Доказів протилежного відповідачем суду станом на момент вирішення спору надано не було, заперечень щодо кількості справ та стадій їх вирішення на момент припинення дії договору з боку відповідача теж не було.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч умов договору від 11.01.2010 не здійснено оплату винагороди позивача за період роботи з 01.07.2012 по 22.10.2012 в сумі 1 807 589,75 грн., адже у визначений договором строк оплата винагороди здійснена ним не була, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача винагороди позивача за період роботи з 01.07.2012 по 22.10.2012 в сумі 1 807 589,75 грн. за відкликання відповідачем з роботи позивача справ боржників - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Також, за прострочення виконання свого зобов'язання по сплаті основного боргу в сумі 1 807 589,75 грн., позивачем з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 39 667,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 615,18 грн . за період прострочення з 23.11.2012 по 16.08.2013.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи те що відповідачем всупереч умов договору від 11.01.2010 не здійснено оплату винагороди позивача за період роботи з 01.07.2012 по 22.10.2012 в сумі 1 807 589,75 грн., відповідачем допущено прострочення оплати винагороди позивачу, адже у визначений договором строк оплата здійснена ним не була, а тому суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши розрахунок позивача щодо 3 3% річних в сумі 39 667,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 615,18 грн. за період прострочення з 23.11.2012 ( 10-денний термін для оплати з моменту отримання відповідачем Акту №28) по 16.08.2013 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), суд погоджується з розрахунком позивача 3% річних в сумі 39 667,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 615,18 грн. щодо строків, сум та ставок нарахувань, і задовольняє вимоги позивача в цій частині повністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законним та обґрунтованими і підлягають задоволенню, а саме: 1 807 589,75 грн. винагороди, 39 667,93 грн. 3% річних, 3 615,18 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114 м. Київ, вул.. Автозаводська, 54/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ворон» (код ЄДРПОУ 36871699; місцезнаходження: 04212 м. Київ, вул.. Тимошенка, 19, оф. 154) 1 807 589 грн. (один мільйон вісімсот сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 75 коп. винагороди, 39 667 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 93 коп. 3% річних, 3 615 (три тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, а також 37 017 (тридцять сім тисячі сімнадцять) грн. 46 коп. судового збору.

3. Видати наказ у відповідності до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 24.02.2014

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя О.М.Спичак

Суддя В.П.Босий

Суддя М.О.Любченко