Постанова

від 16.07.2014 по справі 910/20002/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 910/20002/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі№ 910/20002/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" простягнення 1850872,86 грн. за участю представників сторін:

позивача: Сидоренко О.О., дов. від 09.10.2013 б/н

відповідача: Діденко Ю.О., дов. від 30.01.2014 №29/2014

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення 1850872,86 грн., з яких: 1811204,93 грн. заборгованість за Договором про надання юридичних послуг від 11.01.2010 з урахуванням індексу інфляції, 39667,93 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справі № 910/20002/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Спичак О.М., судді Босий В.П., Любченко М.О.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" 1807589,75 грн. винагороди, 39667,93 грн. 3% річних, 3615,18 грн. інфляційних втрат, а також 37017,46 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі № 910/20002/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Станіка С.Р, суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 скасовано частково із прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову; викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 наступним чином: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" 100348,78 грн. винагороди, 2201,30 грн. 3% річних, 200,69 грн. інфляційних втрат, 1850,87 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у позові відмовити"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 17583,55 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі № 910/20002/13, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі № 910/20002/13, залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.01.2010 між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - відповідач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" (далі - позивач), як суб'єктом юридичних послуг, було укладено договір про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався на підставі акцептованих заявок надавати відповідачу правову допомогу, пов'язану з представництвом його інтересів у справах, зокрема, щодо стягнення заборгованості боржника за кредитним договором на користь банка (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що зобов'язання з надання правової допомоги за договором у конкретній справі виникає між сторонами після підписання сторонами акту приймання - передачі фізичних файлів боржника.

Згідно із п. 4.1 договору порядок надання послуг позивачем визначається умовами даного договору та Регламентом взаємодії ПАТ "Універсал Банк" з суб'єктами, що надають аутсорсингові юридичні послуги.

Відповідно до п. 4.4 договору факт надання правової допомоги банку за договором оформляється і підтверджується актом виконаних робіт, що складається та підписується сторонами не пізніше 10 календарних днів після закінчення звітного місяця

За надання позивачем правової допомоги (послуг адвоката) відповідач зобов'язується сплачувати позивачу винагороду у строки та на умовах, визначених договором (п. 2.3 договору).

Як передбачено п. 5.1 договору, вартість послуг позивача (винагорода) визначається сторонами в Протоколі погодження ціни та заходів спонукання, які є невід'ємною частиною договору та підписуються сторонами.

Пунктом 5.3 визначено, що за послуги, надані позивачем, банк протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг сплачує грошові кошти, шляхом перерахування їх за реквізитами, зазначеними в цьому договорі та в рахунку, що надається разом з актом наданих послуг.

Судами з'ясовано, що 11.01.2010 між позивачем та відповідачем на виконання п. 5.1 договору, було підписано та посвідчено печатками обох сторін Протокол погодження ціни та заходів спонукання до договору, в якому сторони узгодили, що за надання послуг позивач отримує винагороду у наступних розмірах:

- за проведення комплексу заходів по стягненню заборгованості (справи на списання) - 400,00 грн. за кожну справу боржника незалежно від категорії кредиту;

- за відкликання на стадії судового розгляду - розмір винагороди встановлений однаковий - 200,00 грн. за кожну справу боржника незалежно від категорії кредиту,

- за відкликання справ боржників на стадії виконавчого провадження розмір винагороди розраховується у розмірі 2% відсотків від суми заборгованості боржника незалежно від категорії кредитів (по кредитам, які не мають забезпечення або забезпечені лише договорами фінансової поруки, по кредитам, які забезпечені заставою рухомого майна, по кредитам, які забезпечені заставою нерухомого майна );

- за фактично стягнуту суму заборгованості у відсотках від фактично стягнутої суми в залежності від категорії кредиту (по кредитам, які не забезпечені - 17%, по кредитам, які забезпечені заставою рухомого майна - 10%, по кредитам, які забезпечені заставою нерухомого майна - 6%).

Згідно із п. 9.5. договору сторони договору домовилися, що даний договір припиняється в разі відмови банка або суб'єкта юридичних послуг від договору. Письмове повідомлення сторони про відмову від договору надсилається іншій стороні за 30 робочих днів до дати такого припинення. Відмова від договору не звільняє банк від сплати винагороди суб'єкту юридичних послуг за надані останнім послуги за цим договором в порядку та на умовах, визначених умовами договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що листом № 4628 ГО від 07.09.2012 "Повідомлення про відмову від договору" банк відповідно до п. 9.5 договору, посилаючись на систематичне порушення умов договору, повідомив позивача про прийняття рішення про припинення договору шляхом односторонньої відмови.

Також листом від 22.10.2012 № 22/10-12 відповідач повідомив позивача про припинення договору з 22.10.2012 та зазначив що:

- повноваження представників виконавця, згідно виданих банком довіреностей, припиняються з 21.10.2012, а довіреності мають бути негайно повернуті до банку;

- обов'язки виконавця щодо надання банку звітності припинено з 22.10.2012;

- будь-які запити виконавця, направлені відповідальним особам банку, щодо узгодження процесуальних дій/оплати платежів тощо з 22.10.2012 не підлягають розгляду, обробці, виконанню;

- будь-які можливі дії представників виконавця зі справами банку не є наданням послуг за договором з усіма юридичними наслідками.

Як визначено судами попередніх інстанцій позивачем було складено та підписано Акт від 12.11.2012 № 28 приймання-передачі виконаних послуг за період з 01.07.2012 по 22.10.2012, згідно із яким загальна сума наданих послуг складає 1807589,75 грн., а саме:

- в період з 01.07.2012 по 22.10.2012 боржниками (згідно наведеного у акті переліку - 420 боржників) перераховано на рахунки банку заборгованості в розмірі 467805,62 грн., що підтверджують реєстри погашеної заборгованості боржників від 02.08.2012, 07.09.2012, 10.09.2012, 22.10.2012; сума винагороди складає 76748,78 грн.;

- в період з 01.07.2012 по 22.10.2012 позивач провів комплекс заходів зі стягнення заборгованості (справи на списання) з 59 боржників (перелік осіб наведено у акті); сума винагороди складає 23 600,00 грн.;

- у період з 01.07.2012 по 22.10.2012 банком відкликано з роботи позивача на стадії ДВС справи по 1097 боржниках (згідно наведеного у акті переліку) загальна сума заборгованостей яких становить 85362048,96 грн.; комісія за відкликання складає 1707240,97 грн.

В результаті проведення перевірки даних вищенаведеного акту відповідачем були виявлені розбіжності між даними акту та фактичним обсягом наданих виконавцем послуг, а саме щодо безпідставного включення до акту справ, по яким не проведено повний комплекс заходів зі стягнення заборгованості з боржника банку (ОСОБА_6) та безпідставного включення оплати за відкликання з роботи виконавця 1097 справ, які перебувають на стадії ДВС, у зв'язку з відсутністю такого факту, про що відповідачем надіслані відповідні заперечення листом № 22-11/12-13 від 22.11.2012.

Наявність підстав для стягнення з відповідача оплати за надані послуги згідно із вищевказаним актом є предметом спору у даній справі.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що договір від 11.01.2010 є таким, що припинив свою дію 22.10.2012 внаслідок волевиявлення в односторонньому порядку відповідача на його припинення; відмовившись в односторонньому порядку від договору, відповідач тим самим відкликав з роботи справи боржників, надання правової допомоги по яких здійснював позивач, що є підставою для сплати винагороди в розмірах, визначених Протоколом погодження ціни та заходів спонукання до договору. Визнавши доведеним надання позивачем відповідного обсягу послуг за договором та ухилення відповідача від оплати винагороди за їх надання, перевіривши розрахунки сум інфляційних втрат та процентів річних, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції та, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення винагороди за відкликання банком з роботи позивача справ на стадії виконавчого провадження, виходив з того, що позивач не надав доказів волевиявлення відповідача щодо відкликання справ по 1097 боржниках з роботи, а пунктом 9.5 договору не встановлено такого наслідку відмові від договору з ініціативи банку, як сплата винагороди за відкликання з роботи позивача справ боржників банку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право банку на відмову від договору як за своєю правовою суттю, так і за наслідками його реалізації є відмінним від права банку відкликати під час дії договору з роботи суб'єкта юридичних послуг справи, передані на виконання.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено дог Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно із п. 9.5. договору сторони договору домовилися, що даний договір припиняється в разі відмови банка або суб'єкта юридичних послуг від договору. Письмове повідомлення сторони про відмову від договору надсилається іншій стороні за 30 робочих днів до дати такого припинення. Відмова від договору не звільняє банк від сплати винагороди суб'єкту юридичних послуг за надані останнім послуги за цим договором в порядку та на умовах, визначених умовами договору.

Інших наслідків розірвання договору сторони не погодили.

Частиною 3 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та досліджених умов договору, суд апеляційної інстанції, встановивши факти односторонньої відмови відповідача від Договору, право на яку передбачено п. 9.5. договору, та відмінність за змістом та правовими наслідками права відповідача на відмову від договору і права на відкликання під час дії Договору з роботи позивача переданих йому справ боржників, з'ясувавши наявність заборгованості банку перед позивачем у сумі 100348,78 грн. за надані останнім послуги до моменту припинення дії договору та здійснивши перерахунок інфляційних втрат та процентів річних, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про часткове задоволення позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої апеляційним судом оцінки доказів у справі, зокрема пов'язаних зі змістом договору та Регламентом, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ворон" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі № 910/20002/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир