Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/21157/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21157/13 24.02.14

За позовом: Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопроф"

про : стягнення 96 667,67 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пархоменко О.О. - пред. за довір.

прокурор: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопроф" про стягнення 96 667,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в порушення умов Договору на виконання робіт №61510/2 від 15.06.2010р., укладеного між позивачем і відповідачем, останній прострочив більш як на рік виконання робіт з розробки та передачі замовнику технічної документації, передбаченої етапами №3 та №4, у зв'язку з чим, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 96 667,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.13р. порушено провадження у справі №910/21157/13 та призначено розгляд справи на 09.12.13р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. справу №910/21157/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.13р. суддею Картавцевою Ю.В. прийнято справу №910/21157/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. справу №910/21157/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.13р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/21157/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.

17.01.14р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що позивачем не було передано відповідачу документацію на базовий виріб (бронетранспортер БТР-ЗЕ), що призвело до ускладнення проведення робіт за Договором, оскільки вимагало додаткових витрат часу та додаткових зусиль по розробці науково-технічної продукції. Відповідач, також, зазначає, що Календарний план, який був підписаний сторонами, встановлює лише термін виконання робіт, однак, строки передачі розробленої документації в ньому не визначено. Також, відповідач вказує, що позивачем не було узгоджено з відповідачем місце передачі виконаних відповідачем робіт, а позивач не вчиняв дій по виконанню свого обов'язку з отримання продукції і з вимогою про передачу розробленої документації до відповідача не звертався, а відтак, у відповідача відсутнє прострочення виконання зобов'язання. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, також, зазначає про те, що пеня стягується лише за прострочення грошового зобов'язання, а тому, оскільки зобов'язання відповідача носять не грошовий характер, вимога про стягнення пені є безпідставною.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. справу №910/21157/13 передано для розгляду судді Лиськову М.О., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.14р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу №910/21157/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. справу №910/21157/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.14р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/21157/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.14 р.

У судове засідання представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, заявлених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача та прокурор у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що 12.11.13р., 17.12.13р., 28.01.14р. позивачем було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 04.11.13р., ухвали суду від 09.12.13р. та від 20.01.14р., у зв'язку з чим, позивач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

Також, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що 11.11.13р., 16.12.13р., 27.01.14р. прокурором було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 04.11.13р., ухвали суду від 09.12.13р. та від 20.01.14р., у зв'язку з чим, прокурор був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

Оскільки позивач та прокурор не з'явились у судове засідання, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

У судовому засіданні 24.02.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопроф" (виконавець) та Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (замовник), правонаступником якого, відповідно до п.1 Статуту Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» №11 від 20.02.12р. є позивач, укладено Договір на виконання робіт №61510/2 від 15.06.2010р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання з виконання робіт по розробці науково-технічної продукції (робочої конструкторської документації (РКД) броньованої ремонтно-евакуаційної машини БТР-ЗБР), яка проводиться у повній відповідності з технічним завданням, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Відповідно до п.1.1. Договору, вартість робіт згідно з цим договором складає 1 266 650,00 грн. Податок на додану вартість, 20% - 253 330,00 грн. Сума робіт по договору відповідно до протоколу договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №3) складає 1 519 980,00 грн., в тому числі ПДВ - 253 330,00 грн.

Згідно з п.2.3. Договору сторони погодили, що для виконання робіт замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 100 % вартості етапів робіт згідно до протоколу про договірну ціну (додаток №3) та на підставі рахунку - фактури наданого Виконавцем, що складає:

Етап №1 - Розробка комплекту РКД корпуса - 607992,00 грн., в тому числі ПДВ - 101332,00 грн.

Етап №2 - Розробка комплекту РКД на встановлення спеціального обладнання - 455994,00 грн., в тому числі ПДВ - 75 999,00 грн.;

Етап №3 - Розробка комплекту експлуатаційної документації - 455 994,00 грн., в тому числі ПДВ - 75999,00 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору, отримання науково - технічної продукції здійснюється Замовником згідно з актом прийому - передачі науково-технічної продукції (НТП).

Згідно з п.1.2. Договору, зміст і терміни виконання роботи визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2).

Як вбачається з Календарного плану виконання робіт по Договору (Додаток №2 до Договору), роботи по етапу №1 мали бути завершені відповідачем в червні 2011р., роботи по етапу №2 - в липні 2011 року, а роботи по етапу №3 - в серпні 2011 р.

У зв'язку зі зміною реквізитів замовника та виконавця, 26.03.2012р. сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої було викладено в іншій редакції преамбулу Договору та п.7.2. Договору «Юридичні адреси та розрахункові рахунки сторін».

24.05.2012р. сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 24.05.2012р. до Договору, якою, серед іншого, пункт 2.3. Договору було викладено в наступній редакції:

« 2.3. Розрахунки за виконані роботи замовником проводяться на наступних умовах:

- аванс у розмірі 100% вартості етапів робіт №1 та №2 згідно Календарного плану (Додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 24.05.2012 до Договору від 15.06.2010р. №61510/2) та на підставі рахунку-фактури триманого від виконавця.

- оплата у розмірі 100% вартості етапів робіт №3 та №4 згідно Календарного плану (Додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 24.05.2012р. до Договору від 15.06.2010р. №61510/2) після підписання Акту приймання - здачі робіт, в строки додатково узгоджені сторонами, на підставі рахунку - фактури отриманого від Виконавця.»;

Додатковою угодою №2 від 24.05.2012р. до Договору затверджено скорегований текст Календарного плану (Додаток №1 до даної Угоди) та Протокол №2 узгодження договірної ціни (Додаток №2 до даної Угоди).

Як вбачається з Календарного плану виконання робіт до Договору, що є Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 24.05.2012, роботи по етапу №1 на суму 407 992,00 грн. мали бути виконані відповідачем з серпня 2011р. по травень 2012р., роботи по етапу №2 на суму 200 000,00 грн. виконуються з серпня 2011р. по травень 2012 р., роботи по етапу №3 на суму 455 994,00 грн. виконуються з серпня 2011 р. по червень 2012р., а роботи по етапу №4 на суму 455 994,00 грн. виконуються з серпня 2011р. по вересень 2012р.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор вказав, що згідно з Календарним планом виконання робіт до Договору, що є Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 24.05.2012, роботи по етапу №3 на суму 455 994,00 грн. мали бути виконані відповідачем до 01.07.2012р., а роботи по етапу №4 на суму 455 994,00 грн. - до 01.10.12р., однак, відповідачем виконання робіт з розробки та передачі замовнику технічної документації, передбаченої етапами №3 та №4 прострочено більш як на рік, у зв'язку з чим, позивачем нараховано пеню в розмірі 96 667,67 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

В обґрунтування необхідності звернення до суду з позовом в інтересах Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" прокурор зазначає, що в даних спірних відносинах відсутній орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Відповідно до п.1 та п.2 Статуту Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» №11 від 20.02.12р., Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» є державним комерційним підприємством, створеним на державному майні, а регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюється Державним концерном «Укроборонпром» як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Згідно з п.6 Статуту Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», підприємство створено з метою виконання державного контракту і державного замовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки.

Відповідно до п.15 Статуту Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання.

Отже, державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» виконує завдання та функції, покладені на нього державою, а тому, дії відповідача зачіпають інтереси держави.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір на виконання робіт №61510/2 від 15.06.2010р., укладений між сторонами, судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до п.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписаним уповноваженими представниками сторін Календарним планом виконання робіт до Договору, що є Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 24.05.2012р. передбачено, що роботи по етапу №3 на суму 455 994,00 грн. мали бути виконані відповідачем з серпня 2011 р. по червень 2012р., а саме у термін до 01.07.2012р., роботи по етапу №4 на суму 455 994,00 грн. - з серпня 2011р. по вересень 2012р., а саме у термін до 01.10.2012р.

Відповідачем не надано суду доказів передачі позивачу та прийняття останнім робіт по етапу №3 на суму 455 994,00 грн. у термін до 01.07.2012р. та по етапу №4 на суму 455 994,00 грн. у термін до 01.10.2012р.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було передано відповідачу документацію на базовий виріб (бронетранспортер БТР-ЗЕ), спростовуються матеріалами справи, оскільки роботи по етапам №1 та №2 були виконані відповідачем, прийняті та оплачені позивачем, що свідчить про те, що позивачем було передано документацію, необхідну для виконання робіт за Договором. Крім того, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з вимогою передати необхідну для виконання робіт документацію.

Заперечення відповідача про те, що позивач не вчиняв дій по виконанню свого обов'язку з отримання продукції, як на підставу для відмови у позові, судом, також, не береться до уваги, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до п.3.1. Договору, передача оформленої в установленому порядку документації, що розробляється згідно цього договору здійснюється із супровідними документами виконавця.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що виконавець передає замовнику розроблену робочу документацію в трьох примірниках, в тому числі 2 на папері (1 прим. - в книгах, оправа №5; 1 прим. - розсипом, в папках з внутрішнім описом) та 1 прим. в електронному вигляді, формат ТІFF або JРЕG, на компакт - дисках. Номенклатура та обсяг документації, яка передається визначена календарним планом робіт (Додаток №2).

Відповідно до п.3.4. Договору, при завершенні робіт етапу виконавець передає замовнику акт здавання - приймання науково-технічної продукції з додатком до нього наукової, технічної та іншої документації, передбаченою цим Договором.

Таким чином, обов'язок по передачі виконаної науково-технічної продукції покладено саме на відповідача.

При цьому, долучені до матеріалів справи листи відповідача №08-011 від 01.08.2012р., №09-17/1 від 17.09.2012р., якими позивачу були направлені акти приймання-передачі робіт по етапам робіт №3 та №4, не можуть бути прийняті судом в якості доказів, що підтверджують передачу відповідачем виконаних робіт, оскільки зі змісту листів не вбачається, що відповідачем передавалася розроблена наукова, технічна документація в обсязі, передбаченому п.3.2. Договору, а тому, надсилання відповідачем позивачу одних лише актів здавання - приймання науково-технічної продукції без надання розробленої документації не може вважатися виконанням відповідачем умов п. 3.4. Договору.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Отже, оскільки, відповідачем позивачу роботи по етапам №3 та №4 не передавались, позивач був позбавлений можливості прийняти роботи, оглянути такі роботи, та у разі, виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них відповідачу.

Відповідно до ст. 33 Господарського кодексу України (далі-ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належних доказів того, що ним позивачу передавались Акти здавання - приймання науково-технічної продукції з додатком до них наукової, технічної та іншої документації у обсязі, передбаченому п.3.2. Договору , суду не надано.

У зв'язку з допущеним відповідачем порушенням умов Договору, позивачем на підставі ч.2 ст.231 ГК України нараховано пеню в розмірі 96 667,67 грн.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. з суми 455 994,00 грн. та за період з 01.11.2012р. по 31.03.2013р. з суми 455 994,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, Господарський кодекс України закріплює альтернативні способи встановлення розміру штрафних санкцій, у тому числі й пені, надаючи сторонам право передбачити розмір санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, не обмежуючись при цьому застосуванням таких санкцій лише до грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 27.09.2005 року, в якій Верховний Суд України вказав, що відповідно до ст. 193 ГК України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

За таких підстав, посилання представника відповідача на те, що пеня стягується лише за прострочення грошового зобов'язання, не береться судом до уваги.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В пункті 5 "Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр." від 01.04.2012, зазначено, що, виходячи із положень ч.2 ст.231 ГК України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до частини другої статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається з п.1 та п.15 Статуту Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» №11 від 20.02.12р., Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» є державним комерційним підприємством, створеним на державному майні. Майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання.

Виходячи із зазначеного вище, суд приходить до висновку, що Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

За таких підстав, оскільки факт порушення виконання відповідачем строків виконання зобов'язання підтверджується наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на нарахування пені на підставі ч.2 ст.231 ГК України.

Оскільки у встановлений в Договорі строк роботи в повному об'ємі виконані не були, у позивача виникає право на нарахування пені з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а саме з 01.07.2012р. з суми 455 994,00 грн. по етапу №3 та з 01.10.12р. з суми 455 994,00 грн. по етапу №4.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, позивач має право на нарахування пені за порушення відповідачем строків виконання робіт в межах шестимісячного строку, а саме за період з 01.07.2012р. по 31.12.12р. з суми 455 994,00 грн. по етапу №3 та за період з 01.10.12р. по 31.03.2013р. з суми 455 994,00 грн. по етапу №4.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. з суми 455 994,00 грн. та за період з 01.11.2012р. по 31.03.2013р. з суми 455 994,00 грн.

За перерахунком суду розмір пені за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. з суми 455 994,00 грн. склав 27 815,63 грн. та за період з 01.11.2012р. по 31.03.2013р. з суми 455 994,00 грн. розмір пені склав 68 855,09 грн., у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 96 667,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Екопроф" (01042, м.Київ, вул.Патриса Лумумби, буд.4/6, корпус А, офіс 512-Б, код ЄДРПОУ 34980106) на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., смт Новогуйвинське, вул.Дружби народів, буд.1, код ЄДРПОУ 07620094) 96 667 (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.- пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Екопроф" (01042, м.Київ, вул.Патриса Лумумби, буд.4/6, корпус А, офіс 512-Б, код ЄДРПОУ 34980106) в дохід державного бюджету України 1933 (тисячу дев'ятсот тридцять три) грн. 35 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 03.03.2014 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Капцова Т. П.