Постанова

від 04.03.2014 по справі 5006/29/76/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.03.2014р. справа №5006/29/76/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників сторін: від позивача: Омельченко О.О. довіреність №001-27.02.14 від 27.02.2014р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донбасвугілля», м.Торез Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. по справі№ 5006/29/76/2012 (головуючий суддя Риженко Т.М., судді: Демідова П.В., Сгара Е.В.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг», м.Донецьк до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донбасвугілля», м.Торез Донецької області простягнення коштів сплачених за неякісний ресурс у розмірі 625500,00грн., неустойки за постачання неякісного ресурсу у сумі 125100,00грн., неустойки за несвоєчасне постачання ресурсу у розмірі 50040,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донбасвугілля», м.Торез Донецької області про стягнення коштів сплачених за неякісний ресурс у розмірі 625500,00грн., неустойки за постачання неякісного ресурсу у сумі 125100,00грн., неустойки за несвоєчасне постачання ресурсу у розмірі 50040,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі №5006/29/76/2012 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донбасвугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» кошти сплачені за неякісний ресурс у розмірі 625500,00грн., неустойку за постачання неякісного ресурсу у сумі 125100,00грн., неустойку за несвоєчасне постачання ресурсу у розмірі 50040,00грн., судовий збір у сумі 16012,80грн., витрати на оплату експертизи у сумі 4952,40грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. та прийняти нове рішення.

Апелянт вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим. Вважає поставлений позивачу ресурс якісним. Посилається при цьому на те, що Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз за дорученням господарського суду зроблено висновок № 5719/21, № 5720/05 від 21.01.2013р. особами, яким не надано дозвіл на проведення робіт підвищеної небезпеки, виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, тому вважає, що висновки по проведеній експертизі не можуть вважатися належними доказами у справі. Натомість посилається на висновок експертизи № 2090-2011 від 02.11.2011р. щодо відповідності обладнання підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і спроможності його експлуатації в Україні, у якому встановлено, що електродвигун відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та може експлуатуватися у підземних виробітках шахт, в тому числі, небезпечних по газу (метану) та вугільному пилі.

Скаржник подав до Донецького апеляційного господарського суду клопотання від 29.07.2013р. про призначення у справі повторної електротехнічної експертизи, в якій її проведення просив доручити Макіївському науково-дослідному інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості. У судовому засіданні 13.08.2013р. представник відповідача просив доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, про що надав відповідне клопотання. Попередньо заявлене клопотання просив не розглядати.

Судовою колегією зазначене вище клопотання скаржника задоволено, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи містяться протилежні за змістом докази щодо якості електродвигуна, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення на позов.

З метою об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи апеляційний суд ухвалою від 14.08.2013р. призначив по справі №5006/29/76/2012 повторну комплексну судову горно-технічну, трасологічну та електротехнічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інститут судових експертиз, та зупинив апеляційне провадження до одержання експертного висновку та повернення матеріалів справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2014р. поновлено провадження у справі №5006/29/76/2012 з підстав повернення експертною установою справи з повідомленням про закриття експертного провадження через не оплату вартості експертизи.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував. Проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Донбасвугілля" (Постачальник) було укладено типовий договір №ДУК-02/11-100-П, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі - Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо кількості та якості:

- якість, упаковка та маркірування Ресурсів повинна відповідати нормам, встановленим сертифікатом виробника, діючим стандартам (ТУ, ДСТ) для певного виду Ресурсів, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені угодою Сторін, визначеним у Специфікаціях. Можливі відхилення показників якості Ресурсів від вищезазначених норм, можуть бути встановлені за згодою Сторін, відображеному у Специфікаціях (п.2.3 Договору);

У пункті 3.3 договору визначено, що Постачальник має право здійснювати поставку Ресурсів в інші строки виключно відповідно попередньої згоди Покупця у письмові формі.

За приписами пункту 6.2 договору приймання Ресурсів за якістю здійснюється одним з наступних чином, який вибирається Покупцем:

- у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №П-7 зі змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ та ДСТУ для даного виду Ресурсів;

- за участю незалежної експертної організації, притягнутої Покупцем;

У випадку якщо актом незалежної експертної організації підтверджується невідповідність Ресурсів, що поставляються умовам даного Договору, Постачальник зобов'язаний відшкодувати Покупцю витрати, пов'язані із залученням незалежної експертної організації, протягом трьох банківських днів, або інший строк, узгоджений Сторонами, з моменту отримання рахунку Покупця, який вважається отриманим Постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправлення Покупцем за адресою Постачальника, зазначеному у даному Договорі.

Даний договір діє до 01 березня 2012 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

У додатку №5 до договору Сторони узгодили постачання електродвигуну 2Ма36-61/6ф-У5 (160 кВТ., 1000 об/мін, 380/660В) (Ресурс) вартістю 625 500,00грн. в т.ч. ПДВ та строком постачання: вересень 2011 року.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем було здійснено поставку, що підтверджується видатковою накладною №ДУ-0000140 від 03.11.2011 року.

21.11.2011 року платіжним дорученням №80704 позивач сплатив відповідачу вартість Ресурсу у сумі 625 500,00грн.

Листом №01/2872-2.2 від 13.12.2011 року позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо повернення неякісного Ресурсу та повернення грошових коштів.

Листом від 19.12.2011 року відповідач відмовився виконати зазначені вимоги Позивача.

Згідно протоколу випробувань Ресурсу, який складено 30.05.2012 року Українським науково-дослідним, проектно-конструкторським та технологічним інститутом вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експертним виробництвом, встановлена неможливість експлуатації цього Ресурсу.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога №01/543-14.00 від 26.06.2012 року про повернення грошових коштів, сплачених за неякісний Ресурс. Проте вказана вимога відповідачем залишилась незадоволеною.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів сплачених за неякісний ресурс у розмірі 625 500,00грн., неустойки за постачання неякісного ресурсу у сумі 125 100,00грн., неустойки за несвоєчасне постачання ресурсу у розмірі 50 040,00грн.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (частина 2 цієї статті).

Згідно з частинами 4, 5 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

За приписами частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Під час розгляду справи, у зв'язку з неможливістю надання висновку щодо якості ресурсу, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність дослідження електродвигуна 2Ма36-61/6ф-У5(160кВт, 100об/мін., 380/660В) та ухвалою від 06.11.2012р. призначив по справі комплексну судову горно-технічну та трасологічну експертизу, призначення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком експертів №5719/21, №5720/05 який складено 21 січня 2013 року встановлено, що електродвигун 2МА36-61/6ФУ5, зав. №ДО1Н220 піддавався на ДП "ХЕМЗ" частковій розробці з ціллю заміни бракованого підшипника з подальшою збіркою та покраскою, після чого у промислових умовах не експлуатувався. При низькій "культурі" виробництва на ДП "ХЕМЗ", коли допускається випуск такої відповідальності продукції, як руднічне вибухозахищене електрообладнання, призначене для експлуатації у складних та небезпечних горно-геологічних умовах вугільних шахт та рудників, зі значною кількістю недоліків, а також враховуючи виявлені при огляді порушення у маркуванні вибухонебезпечності електродвигуна 2МА36-61/6ФУ5 із заводським №ДО1Н220 та висновки випродувань, проведених працівниками УкрНІІВЕ, зазначену електричну машину по її технічному стану на 10.01.2013р. неможна використовувати у потенційно вибуховій атмосфері, оскільки немає ніякої гарантії, що у двигуні 2МА36-61/6ФУ5 (зав. №ДО1Н220) витримані регламентовані параметри (ширини, довжини, конфігурації та часткова обробка утворюючих вибухозахищувальних поверхонь) усіх вибухонепроникний щілин, а отже, у випадку вибуху усередині його оболонки температура газів які вириваються назовні, зокрема, із рухливих з'єднань може виявитись достатньою для запалення та вибуху горючої газовоповітряної суміши у місці монтажу та функціонування цього електрообладнання.

Так, у висновку зазначено, що електродвигун після виготовлення піддавався розбиранню та після його в промислових умовах не експлуатувався. Використовувати електродвигун вибухонебезпечній атмосфері, тобто за його призначенням, неможливо.

Висновком експертизи підтверджено факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Донбасвугілля" неякісного ресурсу Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" на підставі типового договору №ДУК-02/11-100-П від 14.02.2011р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника стосовно того, що поставлений позивачу ресурс є якісним не підтверджуються матеріалами справи, оскільки судова експертиза, яка була призначена апеляційним судом, не була проведена та відповідачем не було надано будь-яких інших доказів в підтвердження своєї позиції, окрім наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів в тому числі приймає висновки експертів №5719/21, №5720/05 від 21 січня 2013 року як належний доказ у справі.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів сплачених за неякісний ресурс у розмірі 625 500,00грн.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне постачання ресурсу у сумі 50 040,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного вбачається, що при укладенні господарського правочину право сторін щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Згідно п.7.3 договору у випадку порушення строків або об'ємів поставок Ресурсів, Постачальник оплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставлених у строк Ресурсів. У випадку порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів Покупець вправі відмовитись від подальшого приймання та оплати Ресурсів, а також вимагати повернення раніше оплачених за Ресурси сум, які Постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення Покупця, які вважаються отриманими Постачальником за спливом трьох робочих днів з моменту його відправлення Покупцем за адресою Постачальника, зазначеній у даному Договорі.

Додатком №5 від 08.08.2011 року Сторони узгодили строк постачання товару: вересень 2011 року, проте як вбачається з видаткової накладної №ДУ-0000140 поставка була здійснена 3 листопада 2011 року.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у вигляді 8% неустойки від вартості не поставлених Ресурсів у сумі 50 040,00грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача неустойку за постачання неякісного ресурсу у сумі 125 100,00грн.

Відповідно п.7.4 договору у випадку поставки Ресурсів неналежної якості Постачальник оплачує Покупцю неустойку у розмірі 20% від вартості Ресурсів неналежної якості.

Факт поставки Ресурсу неналежної якості є доведеним, тому колегія суддів перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми неустойки, дійшла висновку про його обґрунтованість та вважає правомірним висновок суду про стягнення з відповідача неустойки за постачання неякісного ресурсу у сумі 125 100,00грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі №5006/29/76/2012 підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донбасвугілля», м.Торез Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі №5006/29/76/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі №5006/29/76/2012 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу,

1прим.-ДАГС,

1прим.-ГСДО