Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/25095/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25095/13 24.02.14 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любе місто»;

2) Приватного підприємства «Любе місто»

про стягнення 579502,33 дол. США, що еквівалентно 4631962,12 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Лісовський С.В. (представник за довіреністю);

від відповідачів - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любе місто» (далі - Відповідач-1) та Приватного підприємства «Любе місто» (далі - Відповідач-2) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Кредитним договором № 11361618000 від 19.06.2008 (далі - Кредитний договір), з урахуванням Договору поруки № 212090 від 19.06.2008 (далі - Договір поруки), всього в сумі 579502,33 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2013 складає 4631962,12 грн., з яких: 421736,26 дол. США, що еквівалентно 3370937,93 грн. - кредитної заборгованості, 147949,18 дол. США, що еквівалентно 1182557,80 грн. - заборгованості по процентам, а також 78466,39 грн. пені, з яких 1681,20 дол. США, що еквівалентно 13437,83 грн. - пені за прострочення сплати кредиту та 8135,69 дол. США, що еквівалентно 65028,56 грн. - пені за прострочення сплати процентів.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, та невиконанням Відповідачем-2, як поручителем, своїх зобов'язань за Договором поруки.

В судове засідання 24.02.2012 представники Відповідачів не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки представник Відповідача-1 розписався в повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні від 10.02.2014, а Відповідач-2 17.02.2014 отримав ухвалу від 10.02.2014 про відкладення судового засідання на 24.02.2014, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від Відповідачів письмових відзивів на позов не надходило, присутні у судових засіданнях їх представники також обґрунтованих заперечень проти позову не висунули.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Позивач (Банк, Кредитор) і Відповідачем-1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 11361618000, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 27.01.2011 (далі разом - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 456 000 доларів США, строком до 20.09.2012, зі сплатою 14% річних, як базової процентної ставки за користування кредитом у межах строків, встановлених графіком погашення кредиту, за сі сплатою подвійної процентної ставки (28%) поза межами такого строку.

За умовами Кредитного договору, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.01.2011, кошти надавалися Відповідачу-1 на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності. Також указаною додатковою угодою було змінено схему погашення кредиту, щодо того, що погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 19 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а також сторонами було погоджено новий графік сплати процентів, нарахованих до укладення цієї додаткової угоди.

Залученими до матеріалів справи виписками по особовому рахунку Відповідача-1 підтверджується отримання ним 19.06.2008 кредитних коштів на загальну суму 456000 доларів США, що є підтвердженням виконання Позивачем умов Кредитного договору в повному обсязі.

Натомість, Відповідачем-1 свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів виконувались неналежним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що станом на 05.12.2013 та на час винесення даного рішення сума неповернутого Відповідачем-1 кредиту складає 421736,26 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент здійснення Позивачем розрахунку заборгованості складає 3370937,93 грн.

Крім того, відповідно до наданих Позивачем розрахунків кредитної заборгованості та виписок по рахунку, станом на 05.12.2013 за Позичальником існує заборгованість по процентам в сумі 147949,18 дол. США, що еквівалентно 1182557,80 грн. за курсом НБУ на момент здійснення розрахунку заборгованості.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Отже, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач-1 є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши умови Кредитного договору судом встановлено, що всупереч посиланням Позивача п. 8.1 цього договору не встановлює відповідальності у вигляді сплати пені саме за неповернення тіла кредиту (порушення строків сплати чергового платежу згідно графіку). Натомість даний пункт договору встановлює відповідальність у випадку порушення зобов'язання в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим Договором, і дана відповідальність ділиться таким чино, що:

- на прострочену суму основного боргу Банк нараховує підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 14%;

- на суму прострочених процентів, Банк може нараховувати пеню, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів.

А відтак, оскільки умовами Кредитного договору не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені за неповернення саме тіла кредиту (порушення строків сплати чергового платежу згідно графіку), то здійснені Позивачем нарахування пені за період з 05.06.2013 по 05.12.2013 та заявлені позовні вимоги у цій частині є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати процентів за Кредитним договором, то, за умови невиконання Позивачем вимог ухвал суду та неподання детального розрахунку пені, з обґрунтуванням та доведенням дат початку прострочення кожної ж сум нарахованих помісячних процентів, для суду не вбачається за можливе перевірити заявлений Позивачем розмір нарахованої пені та дійти висновку про його обгрунтованість.

Так, умовами Кредитного договору сторони погодили погашення заборгованості по кредиту та сплату відсотків шляхом внесення ануїтетних платежів, якими є регулярні рівні платежі, що направляються на погашення кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання Позичальником заборгованість повністю погашається (визначення терміну згідно з протоколом Державної іпотечної установи від 11.09.2008 № 31 «Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів»).

Тобто, для перевірки правильності здійснених Позивачем нарахувань пені, останньому необхідно було надати детальних розрахунок платежів, з виокремленням з них суми прострочених відсотків, та відтак наданням, як того вимагав суд, обґрунтованого перерахунку заявлених до стягнення сум пені, який мав бути виконаний з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, щодо нарахування пені з моменту виникнення заборгованості окремо по кожному з прострочених платежів та в межах шестимісячного строку нарахування.

За відсутності такого розрахунку суд не може перевірити, чи правильно Позивачем виокремлено з ануїтетного платежу суму процентів, з чого ця сума процентів складається, та коли саме виникла заборгованість по кожній з сум процентів.

Тобто, за умови встановлення судом наявності заборгованості за тілом кредиту та процентам в цілому, Позивачем не доведено суду розмірів прострочених процентів окремо по кожному з договірних періодів нарахування, та не доведено конкретних дат виникнення прострочення кожного з платежів, в межах встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування, та зокрема з урахуванням того, що в доданих до позову первісних розрахунках заборгованості по процентах та здійснених Позивачем нарахувань пені на прострочені суми, Позивач, за умови однакового розміру заборгованості в цілому, наводить різні суми прострочених процентів за одні й ті самі періоди нарахування.

Відтак, у зв'язку з невиконанням Позивачем вимог ухвал суду та неподанням обґрунтованого розрахунку пені за прострочення сплати процентів за Кредитним договором у наведений Позивачем період нарахування з 05.06.2013 по 05.12.2013, суд відмовляє у задоволення вимог у цій частині в зв'язку з недоведеністю. Аналогічну правову позицію викладено в п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році».

Отже, в межах даного судового спору Позивачем доведено наявність заборгованості у Відповідача-1 по неповернутому кредиту в сумі 421736,26 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент здійснення Позивачем розрахунку заборгованості складає 3370937,93 грн., та по несплаченим процентам в сумі 147949,18 дол. США, що еквівалентно 1182557,80 грн. за курсом НБУ на момент здійснення розрахунку заборгованості. В іншій частині обгрунтованість заявлених позовних вимог Позивачем не доведена.

Пунктами 5.5, 12.1, 12.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку, зокрема, не сплати Позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком термін у повному обсязі. Листування між Сторонами за договором здійснюється шляхом направлення або надання однією Стороною відповідних повідомлень іншій Стороні на її адресу, зазначену у Розділі 13 договору.

Матеріалами справи підтверджується звернення Позивача до Відповідача-1 з передбаченою умовами Кредитного договору вимогою № 33-11/4348 від 09.10.2013 про дострокове повернення кредиту, сплату процентів, а також нарахованих штрафних санкцій, однак Відповідачем-1 зазначена вимога виконана не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 як Позичальника по Кредитному договору, між Позивачем та Відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки № 212090 від 19.06.2008, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 27.01.2011 (далі разом - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Позивачем солідарно з Позичальником за всіма зобов'язаннями останнього за Кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, неустойки та відшкодування збитків.

Пунктом 2.2 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, Позивач має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Відповідача-2 як до Поручителя, які є обов'язковими до виконання ним на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Матеріалами справи підтверджується звернення Позивача до Відповідача-2 з передбаченою умовами Договору поруки вимогою від 09.10.2013 №33-11/4349 про виконання ним обов'язків поручителя щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів, а також нарахованих штрафних санкцій, однак Відповідачем-2 зазначена вимога виконана не була.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, Позивач, користуючись наданим йому законом правом, звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання ними зобов'язань, які виникли на підставі Кредитного договору, з урахуванням положень Договору поруки.

Відтак, судом задовольняються позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів заборгованості по неповернутому кредиту в сумі 421736,26 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент здійснення Позивачем розрахунку заборгованості складає 3370937,93 грн., та по несплаченим процентам в сумі 147949,18 дол. США, що еквівалентно 1182557,80 грн. за курсом НБУ на момент здійснення розрахунку заборгованості.

В іншій частині обгрунтованість заявлених позовних вимог Позивачем не доведена з підстав, зазначених судом вище у рішенні.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любе місто» (м. Київ, провулок Квітневий, 10, кв. 77; ідентифікаційний код 35251377) та Приватного підприємства «Любе місто» (м. Київ, Харківське шосе, буд. 48; ідентифікаційний код 31085435) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (м. Харків, проспект Московський, 60; ідентифікаційний код 09807750) 421736 (чотириста двадцять одну тисячу сімсот тридцять шість) доларів США 26 центів, що за курсом НБУ станом на 05.12.2013 становить 3370937 (три мільйони триста сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 93 коп. кредитної заборгованості, 147949 (сто сорок сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) доларів США 18 центів, що за курсом НБУ станом на 05.12.2013 становить 1182557 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 80 коп. заборгованості по процентам, а також 67654 (шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 18 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.03.2014

Суддя Сташків Р.Б.