Постанова

від 24.12.2013 по справі 804/15355/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 р. Справа № 804/15355/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Дубровці Д.В.

за участю: представника позивача - Кок С.А.

представника відповідача - Карпової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «НВО «Созидатель» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 06.08.2013р. за №0001562205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств,11021000» на суму у розмірі 1' 976' 875грн. 50коп. та №0001572205, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100» на суму у розмірі 5'116грн. 50коп., у тому числі: основний платіж - 3'411грн. 00коп. та штрафні санкції - 1'705грн. 50коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «НВО «Созидатель», зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.04.1995р. та перебуває на обліку у податковому органі.

На підставі направлень від 03.07.2013р. № 2, 3, 4, 5, виданих ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі п.п.79.1.11, п.78.1 ст.78 ПК України, згідно Наказу на проведення позапланової документальної перевірки від 03.07.2013р. №9 та у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 18.05.2013р. про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ «НВО «Созидатель» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., податковим органом з 04.07.2013р по 17.07.2013р. проведена позапланова віїзна перевірка ПАТ «НВО «Созидатель».

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового Кодексу України - заниження податку на прибуток у сумі 1' 317'917грн. 00коп., у т.ч. 3 кв. 2012р. - 3' 755грн. 00коп., 4 кв. 2012р. - 1' 314'162грн. 00коп. при оподаткуванні операцій з ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» по придбанню макухи соняшника та з ТОВ «Дніпроолія» (комісіонера), пов'язаних з подальшою реалізацією макухи на експорт;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України - заниження податку на додану вартість на суму 3'411грн. 00коп., у т.ч. у серпні 2012р. на суму ПДВ - 1'785грн., у липні 2012р. - 1'626грн., при оподаткуванні операцій з ТОВ «Ферріт-Д» по придбанню труб азбестоцементних, муфт азбестоцементних та поліпропіленових;

- абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637 (із змінами та доповненнями). 9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України підприємство не відобразило в податковому розрахунку за формою-1 ДФ за період, що перевірявся, виплату доходу фізичним особам-підприємцям.

За результатами перевірки 22.07.2013 р. складено акт №100/222/13416334 та 06.08.2013 р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562205 та № 0001572205.

Не погодившись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В обгрунтування своїх вимог позивач стверджує, що акт перевірки підписаний лише трьома працівниками ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, тоді як у проведенні перевірки приймало участь п'ять осіб.

Посилаючись на п.86.3 ст.86 ПК України та п.п.2,3 розділу IV «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18771, позивач зазначає, що такий акт не є належним чином оформлений та не має доказової сили.

Щодо висновків акту перевірки, позивач зазначає наступне.

28.11.2012р. між ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» (Продавець) та ПАТ «НВО «Созидатель» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 2811012, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, конкретизованих у додатках.

Сторони домовилися про постачання макухи соняшникової.

Сторони домовилися, що сортамент, кількість та мінімальна ціна продукції, що підлягає продажу за договором, визначається у специфікаціях.

Позивач вказує, що відповідно до розділу 7 договору комісії за виконання доручення комітент сплачує комісіонерові винагороду в розмірі 0,7% в тому числі ПДВ від коштів в гривні, отриманих Комітентом внаслідок продажу продукції.

Також, позивач посилається, що на виконання зобов'язань, передбачених договором комісії, ТОВ «Дніпроолія» 29.11.2012р. уклало додаткову угоду до Контракту від 27.04.2012р. №27042012 з фірмою нерезидентом «Tugmad Turkkan Gida Maddeleri San.ve Tic.A.S.» (Туреччина), відповідно до якої ТОВ «Дніпроолія» при виконанні договору діє згідно договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 2811-2012 від 28.11.2013р. з ПАТ «НВО «Созидатель».

При цьому, позивач зазначає, що у зв'язку з постачанням макухи соняшникової на виконання умов договору купівлі-продажу від 28.11.2012р. № 2811012 з Додатками від 28.11.2012р. № 1 та Додатком від 14.12.2012р. № 2, сторонами були оформлені видаткові накладні.

Одночасно, позивач посилається на оформлення актами приймання-передачі макухи соняшникової.

Тому позивач вважає, що ТОВ «Дніпроолія» умови договору комісії виконані належним чином. Перетин кордону макухи соняшникової підтверджується вантажними митними деклараціями.

Позивач посилається, що у зв'язку з виконанням ТОВ «Дніпроолія» умов специфікації від 28.11.2012р. № 1 до договору № 2811-2012 ПАТ «НВО «Созидатель» затверджено звіт комісіонера від 28.12.2012р. № 1.

Факт виконання ТОВ «Дніпроолія» умов специфікації від 14.12.2012р. № 2 до договору № 2811-2012, на думку позивача, підтверджується затвердженим ПАТ «НВО «Созидатель» звітом комісіонера від 07.03.2013 року № 2.

На підставі звіту комісіонера від 28.12.2012р. № 1 витрати ТОВ «Дніпроолія» були компенсовані у повному обсязі у сумі 349' 236,31 грн. з ПДВ, про що свідчить платіжне доручення від 27.12.2012р., а також ПАТ «НВО «Созидатель» оплатило комісійну винагороду платіжним дорученням від 28.12.2012р. у сумі 21' 123,56грн. з ПДВ.

ПАТ «НВО «Созидатель» до складу валових витрат у 4 кварталі 2012р. включено витрати на оплату послуг ТОВ «Дніпроолія» (комісіонера) та на відшкодування його витрат у сумі 308'633,00грн..

Позивач вказує на наявність мети використання придбаного товару в господарській діяльності та продаж макухи соняшника на експорт за ціною вищою ніж ціна придбання, у зв'язку з чим операції мали дохідність, майнову вигоду для ПАТ «НВО «Созидатель».

Позивач посилається на те, що статутом ПАТ «НВО «Созидатель», затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів, передбачено, що предметом діяльності товариства, зокрема є виробництво, закупівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції; зовнішньоекономічна діяльність, у тому числі експортно-імпортні операції, а тому вважає, що має право на господарські операції з придбання та реалізації макухи соняшника.

Стосовно правочинів із ТОВ «Ферріт-Д», позивач зазначає наступне.

Між ПАТ «НВО «Созидатель» (покупець) та ТОВ «Ферріт-Д» (продавець) був укладений договір поставки товару від 13.07.2012 р. №13/07-01, на виконання умов якого ТОВ «Ферріт-Д» поставило на користь ПАТ «НВО «Созидатель» труби азбестоцементні, а також муфти азбестоцементні та поліпропіленові.

На підтвердження поставки позивач посилається на видаткові накладні, а на виконання договору - на податкові накладні

Позивач вказує, що придбані у ТОВ «Ферріт-Д» труби азбестоцементні, а також муфти азбестоцементні та поліпропіленові були отримані ПАТ «НВО «Созидатель» на складі ТОВ «Ферріт-Д». Перевезення здійснювалося власними вантажними автомобілями підприємства, продукція використана при будівництві багатоквартирного будинку, генеральним підрядником будівництва якого є ПАТ «НВО «Созидатель».

Також, позивач ззазначає, що з урахуванням його основного виду діяльності, товар у ТОВ «Ферріт-Д» був придбаний для забезпечення здійснення основної господарської діяльності підприємства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало придбання та експорт нетипової продукції для ПАТ «НВО «Созидатель», оскільки до основних видів діяльності ПАТ «НВО «Созидатель», згідно довідки ЄДРПОУ, не відносяться здійснювані підприємством операції з сільськогосподарською продукцією.

Щодо правовідносин з ТОВ «Ферріт-Д» та винесеного податкового повідомлення-рішення, відповідач зазначає законність своїх дій. В обґрунтування своєї позиції наводить наступні доводи.

ДПІ у Кіровському районі отримано лист Бабушкінської ДПІ від 15.01.2013р. №605/7/22-421 щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ «Ферріт-Д» з контрагентами, з якого вбачається, що проводилась документальна позапланова невиїзні перевірка.

Перевірка проведена без присутності директора, або уповноваженої особи, тому як підприємство за юридичною адресою не знаходиться, що в свою чергу обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Ферріт-Д» та проведених заходів встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Перевіркою встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт,послуг) ТОВ «Ферріт-Д» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій. Виходячи із фактичних обставин діяльності ТОВ «Ферріт-Д», (про що наведено в акті Бабушкінської ДПІ м.Дніпропетровська від 21.12.12р. №7210/224/36441206) ПАТ «НВО Созидатель» не міг приймати участі у операціях з поставки товарів (робіт,послуг) оскільки ТОВ «Ферріт-Д» ніколи не мав наміру здійснювати поставку товару (послуг), а був створений лише для проведення незаконної діяльності конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій.

Отже, ПАТ «НВО Созидатель» в порушення п.198.3., п.198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) включив до складу податкового кредиту суми які не є сумами податків нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів, а оформлені податкові накладні по нікчемному правочину не є підставою для віднесення таких сум до складу податкового кредиту у серпні 2012р. по податковій накладній №105 від 03.08.2012р. на суму ПДВ 1785,29грн., у липні 2012р. №308 від 20.07.2012р. на суму ПДВ 1625,74грн. отриманих від ТОВ «Ферріт-Д», при здійсненні нікчемного правочину.

Таким чином, вищезазначене порушення призвело до завищення складу податкового кредиту.

Щодо правовідносин ПАТ «НВО Созидатель» з ТОВ «Криворізький масло екстракційний завод», а саме: купівлі макухи соняшника за договором купівлі-продажу №2811012 від 28.11.2012р., відповідач зазначає наступне.

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська до Криворізької Центральної МДПІ були направлені запити, щодо проведення перевірки ТОВ «Криворізький масло екстракційний завод».

Отримано Акт від 10.04.2013р. №1103/220/38031810 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Криворізький масло екстракційний завод» (код ЄДРПОУ 38113458) за листопад-грудень 2012р. та ПП «Зернопром» (код ЄДРПОУ 32908536) за грудень 2012р.

За результатами перевірки встановлено порушення п.44.1 ст. 44 ПК України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Криворізький масло екстракційний завод» з ПП «Зернопром», ТОВ «ТРАНС БІЗНЕС ЛАЙН» та з підприємствами покупцями: НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» у листопаді-грудні 2012р.; ТОВ «ГРИН ТЕК» (код ЄДРПОУ 37367113) у листопаді 2012р. та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 37269136) у листопаді-грудні 2012р. внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, зазначеною перевіркою встановлено й інші порушення норм діючого законодавства України, зокрема податкового, та, саме, вимог оподаткування ТОВ «Криворізький масло екстракційний завод».

З урахуванням наданих заперечень та досліджених в ході перевірки документів позивача, відповідач вважає свої висновки доведеними, в тому числі, й матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язані, і фінансових результатів. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проваляться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, у відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевикладене, суд доходить висновку, що доводи позовної заяви не знайшли підтвердження в ході розгляду адміністративної справи, з огляду на наступне.

По-перше, суд не приймає доводи позивача щодо оформлення акту перевірки, оскільки само по собі оформлення зазначеного акту не спростовує висновків податкового органу та не доводить дійсність господарських операцій (правочинів), правомірність їх відображення у податковому обліку підприємства.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства та має лише інформаційний характер.

По-друге, як зазначено вище та не заперечується позивачем, за умовами договору № 2811-2012 від 28.11.2012 року останній доручає, а ТОВ «Дніпроолія» зобов'язане здійснити від свого імені та за рахунок позивачу по справі угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно відомостей ЄДР видами діяльності позивача є: Код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів;

Код КВЕД 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;

Код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури;

Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів;

Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Суд звертає увагу, що правочини з приводу придбання чи реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі, й за межами України, не належать до видів діяльності позивача.

При цьому, суд звертає особливу увагу на те, що основним видом діяльності позивача по справі є саме будівництво житлових і нежитлових будівель.

В ході судового розгляду адміністративної справи позивачем не доведено зв'язок між придбанням та реалізацією макухи соняшника з будівництвом житлових і нежитлових будівель. Рівно, як придбання та реалізація макухи соняшника не має жодного відношення й до інших видів діяльності позивача.

Таким чином, суд вважає доведеними висновки відповідача щодо відсутності у відповідача мети використання придбаного товару в господарській діяльності.

З урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу зазначеним норм ПК України вбачається:

1. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

2. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

3. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

4. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011р. у справі №21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010р. за №1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також, у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №2а-9864/11/2670 (К/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Щодо правовідносин між ТОВ «Ферріт-Д» та позивачем, а також висновків про завищення складу податкового кредиту, суд не приймає посилання позивача на рішення суду відносно ТОВ «Ферріт-Д», оскільки, як зазначено вище, за кожним правочином окремо повинні оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, суд звертає увагу, що згідно даних ЄДР 01.10.2013 р. припинено юридичну особу ТОВ «Ферріт-Д».

При цьому, вважає за необхідне визначити, що процедура припинення юридичної особи є тривалою та їй передує низка визначених законодавством підстав та процедур.

Отже, питання про ліквідацію ТОВ «Ферріт-Д» виникло заздалегідь, а не безпосередньо до чи після правовідносин з позивачем по справі.

Як зазначено, в акті перевірки, зустрічну перевірку Ферріт-Д не проведено з підстав відсутності за юридичною адресою.

Отже правовідносини з ПАТ «НВО «Созидатель» не дослиджені, а отже не підстверджені. Рівно як і не підтверджені в ході перевіркі позивача взаємовидносини з ТОВ «Ферріт-Д».

Згідно відомостей з ЄДР, правонаступником ТОВ «Ферріт-Д» зареєстрована юридична особа - приватне підприємство «Панір».

При цьому, засновниками як ТОВ «Ферріт-Д», так і ПП «Панір» є одна й та сама фізична особа.

Особливу увагу суд звертає на те, що з 02.12.2013 р. ПП «Панір» перебуває в стані припинення за рішенням засновника.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеними висновки податкового органу про те, що ТОВ «Ферріт-Д» не мав наміру здійснювати поставку товару (послуг), а був створений лише для проведення незаконної діяльності конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій.

Суд не приймає посилання позивача на документи щодо правочинів з ТОВ «Ферріт-Д», а саме: акти приймання виконаних робіт, як доказ використання придбаного у останнього товару, оскільки вказані документи є односторонніми і, на думку суду, могли бути складені позивачем за потреби у будь-який час. Інші документи стосовно цих правочинів також не є беззаперечним доказом придбання та використання товару від ТОВ «Ферріт-Д» - не є доказом товарності операцій.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що доводи позовної заяви спростовані матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні, а заперечення відповідача та висновки податкового органу в ході перевірки позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду адміністративної справи, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 30.12.2013р.

Суддя Г.В. Потолова

.