Ухвала

від 08.07.2014 по справі 804/15355/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 рокусправа № 804/15355/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013р. за №0001562205 та №0001572205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "НВО "Созидатель" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт перевірки №100/222/13416334 від 22.07.2013 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.20-45)

Перевіркою встановлено наступні порушення: п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового Кодексу України - в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1' 317' 917грн. 00коп., у т.ч. 3 кв. 2012р. - 3' 755грн. 00коп., 4 кв. 2012р. - 1' 314' 162грн. 00коп. при оподаткуванні операцій з ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" по придбанню макухи соняшника та з ТОВ "Дніпроолія" (комісіонера), пов'язаних з подальшою реалізацією макухи на експорт; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3' 411грн. 00коп., у т.ч. у серпні 2012р. на суму ПДВ - 1' 785грн., у липні 2012р. - 1' 626грн., при оподаткуванні операцій з ТОВ "Ферріт-Д" по придбанню труб азбестоцементних, муфт азбестоцементних та поліпропіленових; абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637 (із змінами та доповненнями). 9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України підприємство не відобразило в податковому розрахунку за формою-1 ДФ за період, що перевірявся, виплату доходу фізичним особам-підприємцям.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562205 та № 0001572205 від 06.08.2013р. (т.1 а.с.18,19).

ПАТ "НВО "Созидатель", зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.04.1995р. та перебуває на обліку у податковому органі.

Щодо доводів позивача стосовно оформлення акту перевірки. Оформлення акту не спростовує висновків податкового органу та не доводить дійсність господарських операцій (правочинів), правомірність їх відображення у податковому обліку підприємства. Акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства та має лише інформаційний характер.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно ч.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, у відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" від 20.07.2010р. за №1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1 Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. 2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. 5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Щодо договору №2811-2012 від 28.11.2012 року, позивач доручає, а ТОВ "Дніпроолія" зобов'язане здійснити від свого імені та за рахунок позивача по справі угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України. Але згідно відомостей ЄДР видами діяльності позивача є: Код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; Код КВЕД 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; Код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Правочини з придбання чи реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі, й за межами України, не належать до видів діяльності позивача.

Отже, що у періоді що перевірявся, позивачем здійснено придбання та реалізацію на експорт сільськогосподарську продукцію, а саме - макухи. Як встановлено перевіркою, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається збільшення податкового кредиту у зв'язку з чим заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказане свідчить про те, що вказана операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Аналогічна думка викладена у постановах Верховного Суду України №08/91 від 01.04.2008 та №08/121 від 03.06.2008.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук