Ухвала

від 05.03.2014 по справі 2-5181/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5181/08 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Провадження № 22-ц/773/443/14 Категорія: 79 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шоцькій О.В.,

з участю пр-ка заявника - Гончар О.Ю.,

стягувача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою заявника - Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року щодо розгляду подання про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

В апеляційній скарзі заявник - Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу та постановити нову - про задоволення подання.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін з наступних підстав.

Державний виконавець мотивував подання про обмеження права виїзду за межі України тим, що на виконанні у Першому ВДВС Луцького МУЮ перебуває виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Боржником добровільно рішення не виконується, грошові кошти не сплачуються, в результаті чого станом на 31.12.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 19800 грн.. ОСОБА_4 на неодноразові виклики державного виконавця не з'являється і на вимогу погасити заборгованість не реагує (а.с.27-28).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції підставно виходив із того, що матеріали справи не містять будь-яких даних на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, розшуку його майна, наявності у нього закордонного паспорта. Відсутні докази вчинення боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Приєднання апелянтом до апеляційної скарги копії подання начальнику Луцького МВ УМВС за 2011 рік, копії попередження на ім'я ОСОБА_4 за 2011 та 2013 роки не заслуговують на увагу, оскільки не містять відомостей про результати вирішення такого подання та про отримання боржником цих попереджень.

Разом з тим, така ознака, як ухилення боржника від виконання рішення є обов'язковою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Із подання державного виконавця Гончар О.Ю. вбачається, що воно не погоджене з начальником відділу державної виконавчої служби (а.с.27-28).

Крім того, у поданні не зазначено, до якого часу державний виконавець вважає, що слід обмежити право виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням, тобто до досягнення дитиною, на утримання якої стягнуто аліменти, повноліття, чи до іншого часу (п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заявника - Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді