Рішення

від 04.03.2014 по справі 910/1149/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1149/14 04.03.14

За позовом Дочірнього підприємства «МС-СН»

До Національного комплексу «Експоцентр України»

Про стягнення 120 567,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Шпак О.Л. - по дов. № 9 від 17.02.2014

Від відповідача Рудьковський В.О. - по дов. № 02-11/56 від 03.02.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «МС-СН» про стягнення з Національного комплексу «Експоцентр України» 119 400,57 грн. заборгованості, з яких: 83 326,80 грн. основного боргу, 27 944,11 грн. пені, 5 832,88 грн. штрафу та 5 832,88 грн. - 3% річних та за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на надання послуг № 21-3 від 29.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 порушено провадження у справі № 910/1149/14 та призначено її до розгляду на 18.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1149/14 від 18.02.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 30.01.2014, розгляд справи був відкладений на 04.03.2014.

Позивачем 04.03.2014 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 120 567,14 грн. заборгованості, з яких: 83 326,80 грн. основного боргу, 27 944,11 грн. пені, 5 832,88 грн. штрафу, 2 296,78 грн. - 3% річних та 1 166,57 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідач у поданому 04.03.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує повністю, оскільки умовами договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання по сплаті наданих послуг у вигляді пені. Також вважає неправомірним нарахування пені та штрафу з посиланням на ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки зазначеною нормою передбачені штрафні санкції за порушення строків виконання не грошового зобов'язання.

Позивач в судовому засіданні 04.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2014 підтвердив наявність суми основного боргу в розмірі 83 326,80 грн.

В судовому засіданні 04.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.2012 між Національним комплексом «Експоцентр України» (замовник, відповідач) та Дочірнім підприємством «МС-СН» (виконавець, позивач) було укладено договір на надання послуг № 21-3 (далі - договір).

Відповідно до розділу 2. договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснювати в період з 00:00 год. 01.01.2013 до 24:00 год. 14.02.2013 охоронні послуги, перелік яких наведений у п. 2.1. договору, належної якості на території замовника, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з розділом 1. договору територією замовника є адреса: м. Київ, просп.. Академіка Глушкова, 1.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за січень, лютий 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 83 3266,80 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції, інфляційні нарахування та 3 % річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними. Та умови,які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 15.02.2013.

Відповідно до п. 4.1. договору сума договору становить 83 326,80 грн. визначається кошторисом (додаток № 5 до цього договору «Відомості про розрахунок вартості послуг» та додаток № 6 до цього договору «Протокол узгодження договірної ціни») відповідно до фінансово - економічних заходів, які проводяться державою і сприяють зростанню (зменшенню) витрат на утримання постів охорони.

Згідно з п. 4.2. договору протягом 5-ти днів після закінчення місяця, в якому здійснювалося виконання договірних умов, сторонами складається акт здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється двома платежами до 20-го числа по точного місяця, в якому здійснюється надання послуг відповідно до пункту 2.1. даного договору, шляхом перерахування замовником суми коштів визначених в додатку № 5 та до цього договору на рахунок виконавця згідно рахунку-фактури, що надається виконавцем до 10 числа поточного місяця.

Позивачем подано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ ОУ-0000002 від 31.01.2013 на суму 57 402,91 грн.,

№ ОУ-0000003 від 28.02.2013 на суму 25 923,89 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за січень та лютий 2013 року, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, складає 83 326,80 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 83 326,80 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 296,78 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 166,57 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначено.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 296,78 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 166,57 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 944,11 грн. пені та 5 832,88 грн. - 7% штрафу в порядку ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають з наступних підстав

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .

Отже, з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;

- вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення виконання грошового зобов'язання (оплата за надані послуги).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Дочірнього підприємства «МС-СН» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного комплексу «Експоцентр України» (03680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 21710384) на користь Дочірнього підприємства «МС-СН» (07800, Київська область, м. Бородянка, вул. Косіора, 6-б, код ЄДРПОУ 34358127) 83 326 (вісімдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 80 коп. основного боргу, 2 296 (дві тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 78 коп. - 3% річних, 1 166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн. 57 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 735 (одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.03.2014.

СуддяВ.В. Сівакова