Постанова

від 22.10.2014 по справі 910/1149/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 910/1149/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: відповідача - Пінчук Л.І. дов. № 02-11/27 від 17 січня 2014 року та державної виконавчої служби - Микитчик І.В. дов. б/н від 8 вересня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2014 року за скаргою Національного комплексу "Експоцентр України" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у справі Господарського суду міста Києва за позовом Дочірнього підприємства "МС-СН" до Національного комплексу "Експоцентр України" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Дочірнє підприємство "МС-СН" (далі - позивач) звернулось до Національного комплексу "Експоцентр України" (далі - відповідач) з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 83326 гривень 80коп., 27944 гривень 11 коп. пені, 7% штрафу у розмірі 5832 гривень 88 коп. та 3% річних у сумі 2296 гривень 78 коп., разом 119400 гривень 57 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг охорони за договором № 21-3 від 29 грудня 2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 березня 2014 року позов задоволено частково.

З Національного комплексу "Експоцентр України" на користь Дочірнього підприємства "МС-СН" стягнуто 83326 гривень 80 коп. основного боргу, 2296 гривень 78 коп. 3% річних та 1166 гривень 57 коп. втрат коштів від інфляції.

В іншій частині в позові відмовлено.

18 березня 2014 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 4 березня 2014 року.

У червні 2014 року Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, у якій просив визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 травня 2014 року ВП № 42670411 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року щодо накладення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешту на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., включаючи накладення арешту на кошти у межах суми 88525 гривень 95 коп. на поточному рахунку № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк"(МФО 380593); визнати протиправною та скасувати винесену Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 травня 2014 року ВП № 42670411 щодо заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешту на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., включаючи накладення арешту на кошти у межах суми 88525 гривень 95 коп. на поточному рахунку № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк"(МФО 380593); зняти накладені постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 травня 2014 року ВП № 42670411 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року заборону здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешт на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., у тому числі для сплати заробітної плати, пов'язаних із заробітною платою єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, здійснення інших платежів НК "Експоцентр України"; зняти арешт з коштів у межах суми 88525 гривень 95 коп. на рахунках відповідача у банках та в органах Державної казначейської служби України, включаючи поточний рахунок № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк" (МФО380593); зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві виконати всі дії для зняття накладених постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 26 травня 2014 року ВП № 42670411 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешту на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., у тому числі для сплати заробітної плати, пов'язаних з заробітною платою єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, здійснення інших платежів НК "Експоцентр України"; зняти арешт з коштів у межах суми 88525 гривень 95 коп. на рахунках відповідача у банках та в органах Державної казначейської служби України, включаючи поточний рахунок № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк" (МФО380593).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 липня 2014 року в задоволенні скарги Національного комплексу "Експоцентр України" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2014 року апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 8 липня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Національний комплекс "Експоцентр України" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 8 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2014 року, визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 травня 2014 року ВП № 42670411 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року щодо накладення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешту на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., включаючи накладення арешту на кошти у межах суми 88525 гривень 95 коп. на поточному рахунку № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк"(МФО 380593); визнати протиправною та скасувати винесену Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 травня 2014 року ВП №42670411 щодо заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешту на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., включаючи накладення арешту на кошти у межах суми 88525 гривень 95 коп. на поточному рахунку № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк"(МФО 380593); зняти накладені постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 травня 2014 року ВП № 42670411 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року заборону здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешт на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., у тому числі для сплати заробітної плати, пов'язаних з заробітною платою єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, здійснення інших платежів НК "Експоцентр України"; зняти арешт з коштів у межах суми 88525 гривень 95 коп. на рахунках відповідача у банках та в органах Державної казначейської служби України, включаючи поточний рахунок № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк" (МФО380593); зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві виконати всі дії для зняття накладених постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 26 травня 2014 року ВП № 42670411 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідача та арешту на все його майно у межах суми 88525 гривень 95 коп., в тому числі для сплати заробітної плати, пов'язаних з заробітною платою єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, здійснення інших платежів НК "Експоцентр України"; зняти арешт з коштів у межах суми 88525 гривень 95 коп. на рахунках відповідача у банках та в органах Державної казначейської служби України, включаючи поточний рахунок № 260090001030312 у Київській філії АТ "Місто Банк" (МФО380593).

Посилається на те, що при вирішенні спору судами не враховано, що майно боржника, на яке накладено арешт державним виконавцем, не належить заявнику на праві власності, а передано останньому в оперативне управління; власником такого майна є держава, а тому заборона здійснювати відчуження та арешт такого майна є незаконною та такою, що порушує норми ст. ст. 133, 137 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 5, п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Зазначає, що чинне законодавство України не передбачає можливості накладення під час виконавчого провадження заборони здійснювати відчуження майна та арешту на майно, що належить особі на праві оперативного управління, в тому числі накладення арешту на грошові кошти.

Вказує на відсутність відомостей щодо направлення Державному управлінню справами як органу, до сфери управління якого належить Національний комплекс "Експоцентр України", постанови від 26 травня 2014 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВП № 42670411, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Стверджує, що накладений державним виконавцем арешт на кошти на рахунках заявника у банках та в органах Державної казначейської служби України обмежує можливість останнього виконувати покладені на нього державою обов'язки, у тому числі можливість виплачувати заробітну плату та пов'язані із заробітною платою єдиний соціальний внесок та податок на доходи фізичних осіб.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників відповідача та державної виконавчої служби, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 4 березня 2014 року частково задоволено позовні вимоги; стягнуто з Національного комплексу "Експоцентр України" на користь Дочірнього підприємства "МС-СН" 83326 гривень 80 коп. основного боргу, 2296 гривень 78 коп. 3 % річних, 1166 гривень 57 коп. втрат коштів від інфляції та 1735 гривень 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

18 березня 2014 року на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

При примусовому виконанні даного наказу державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 26 травня 2014 року винесено постанову ВП № 42670411 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на суму наказу, оскільки в термін, наданий для добровільного виконання рішення суду, боржник борг не сплатив.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", положеннями якого визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець згідно ст. 7 Закону України "Про виконавчу службу" зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України та використовувати надані йому права відповідно до закону.

Національний комплекс "Експоцентр України" вважає неправомірними дії державного виконавця з накладення арешту на усе майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, зазначає, що є державною установою, майно за якою закріплене на праві оперативного управління, а тому на таке майно не може бути накладено арешт. Стверджує, що накладений державним виконавцем арешт на кошти на рахунках боржника обмежує можливість останнього виплачувати захищені державою видатки, такі як заробітна плата та пов'язані з заробітною платою єдиний соціальний внесок та податок на доходи фізичних осіб.

Місцевим господарським судом встановлено, що доказів у підтвердження накладення арешту на грошові кошти боржника суду не надано.

Між тим, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 55 Бюджетного кодексу України захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються, зокрема, видатки загального фонду на оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату.

За ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Водночас, згідно відповіді обслуговуючого банку заявника - Київської філії АТ "Місто Банк" № 02-11/298 від 29 травня 2014 року - Національний комплекс "Експоцентр України", незважаючи на арешт його коштів, має можливість виплачувати зазначені платежі за рахунок коштів на арештованих поточних рахунках.

Наведеним спростовуються доводи заявника скарги про неможливість сплачувати захищені державою видатки у зв'язку з накладенням державним виконавцем арешту на грошові кошти боржника.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 26 травня 2014 року накладено арешт на усе майно, що належить боржнику - Національному комплексу "Експоцентр України" у межах суми звернення стягнення - 88525 гривень 95 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна лише в межах суми боргу.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм ст. ст. 133, 137 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 5, п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зазначає, що є державною установою, належить до сфери управління Державного управління справами, а майно боржника закріплене за ним на праві оперативного управління, а тому накладення державним виконавцем арешту на таке майно є неправомірним.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

За ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, законом передбачено можливість звернення стягнення на майно, яке, зокрема, закріплене за боржником.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника, як складова звернення стягнення на майно, є лише способом забезпечення реалізації рішення суду, а положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять заборони щодо можливості державного виконавця накладати арешт на майно боржника, яке закріплене за ним на праві оперативного управління, та не встановлюють спеціального порядку виконання державними установами рішень судів, обов'язковість виконання яких встановлена законом.

Поряд з цим, за ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Посилання заявника на порушення ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вимоги наведеної норми містять черговість реалізації арештованого майна та встановлюють необхідність повідомлення державним виконавцем органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення судами вимог ч. 1 ст. 5, п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що спірні правовідносини виникли під час виконання обов'язкового рішення суду, умови і порядок виконання якого врегульовано спеціальним нормативним актом - Законом України "Про виконавче провадження", що підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необгрунтованість скарги Національного комплексу "Експоцентр України" на дії державного виконавця при винесенні постанови від 26 травня 2014 року ВП № 42670411 про арешт майна Національного комплексу "Експоцентр України" та оголошення заборони на його відчуження.

За таких обставин ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир