Рішення

від 26.02.2014 по справі 922/1568/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р.Справа № 922/1568/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Мамалуй О.О. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ завод "Південкабель" м. Харків до Фізичної особи - підприємця Бальсявічюс Ольги Яківни, м. Харків 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт", м. Харків; 2. Харківська міська рада, м. Харків; 3. Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків; 4. Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби України у Харківській області, м. Харків; 5. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків; 6. Приватне підприємство "Агентство нерухомості "Рестріелт", м. Харків про заборона експлуатації будівлі під житло за участю представників сторін:

Представник позивача - Краюшкін В.В. (довіреність № 19-юр від 08.04.2011 р.).

Представник відповідача - Мица Ю.В. (довіреність ВТА № 407211 від 19.11.2012р.);

Представник першої 3-ї особи - Мица Ю.В. (довіреність б/н від 30.10.2012р.).

Представник другої 3-ї особи - не з'явився.

Представник третьої 3-ї особи - Шафоростова О.М., за довіреністю № 164 від 07.12.2012 року;

Представник четвертої 3-ї особи - Лутай О.Г., за довіреністю № 8.0./2662 від 23.05.2013 року;

Представник п'ятої 3-ї особи - не з'явився.

Представник шостої 3-ї особи - Мица Ю.В. (довіреність б/н від 12.03.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд заборонити ПП "АН "Рестріелт" експлуатацію багатоповерхової будівлі адміністративно-виробничого призначення по пр. Тракторобудівників, 2 м. Харкова, загальною площею 9585,10 кв.м., розташованої в промисловій зоні м. Харкова та в санітарно-захисній 300м зоні ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" під житло. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року справу № 922/1568/13 було призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 травня 2013 р. о 12:00 год. Цією ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" (код 24137933), Харківську міську раду (код 04059243), Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області (код 23148337), Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби України по Харківській області (код 38277618), Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (код 37660066).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року розгляд справи № 922/1568/13 було відкладено на 11 червня 2013 р. о 10:30 год. Цією ухвалою було залучено до участі у справі в якості належного відповідача з відповідними процесуальними правами та обов'язками ФОП Бальсявічюс Ольгу Яківну та в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ПП "Агентство нерухомості "Рестріелт".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2013 року розгляд справи № 922/1568/13, у зв'язку із задоволенням клопотання представника ПП "Агентство нерухомості "Растріелт", було відкладено на 25 червня 2013 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2013 року розгляд справи № 922/1568/13, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, було відкладено на 24 липня 2013 р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 25.06.2013 р. представником позивача було заявлено клопотання (вх. 23036 від 21.06.2013 р.) щодо зупинення провадження у даній справі до вирішення питання законності й обґрунтованості рішення господарського суду по справі № 40/353-10 про визнання права власності, оскільки ПАТ "Завод "Південкабель", як особою права і обов'язку якої вирішені зазначеним рішенням, подано апеляційну скаргу на рішення від 21.01.2011 р. по справі № 40/353-10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2013 року по справі № 922/1568/13 було призначено судову експертизу, у зв'язку з чим справу було направлено до експертної установи.

23.09.2013 р. від експерта ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. Міщенко І.П. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку експертизи № 7301, складене 17.09.2013 року. Справа до господарського суду Харківської області була повернена до господарського суду 20.11.2013 р.

Листом від 25.11.2013 року сторін було викликано до суду з метою вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

03.12.2013 року до суду з'явились представник позивача та 3-ї особи на стороні відповідача (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби України по Харківській області).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2013р., з метою вирішення питання щодо розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку експертизи № 7301, провадження у справі № 922/1568/13 було поновлено та судове засідання призначене на 04.12.2013 р. о 09:30.

Позивачем, на виконання вимог експерта, до суду були надані копія ситуаційного плану розміщення ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" та промплощадки № 1 (основна виробнича територія) і промплощадка № 3 (очисні споруди підприємства) (вх. 38398; т.2, а.с. 8-12); копія ситуаційної карти розміщення промплощадки ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ", витяг з документів, якими обґрунтовується обсяг викидів за 2013 р., висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи й дозвіл на викиди забруднюючих речовин від 19.09.13 р. (вх. 44822).

04 грудня 2013 р. на адресу суду представником третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з супровідним листом на виконання вимог експерта надано договір № 884 від 06.08.2002 р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва з додатками. (вх. 45122).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2013 р. по справі № 922/1568/13 було задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку експерта № 7301 від 17.09.2013 р. та зупинено провадження у справі № 922/156813.

08 січня на адресу суду була повернена справа № 922/156813 з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи № 7301, у зв'язку з тим, що вихідні дані, необхідні для проведення дослідження, протягом місяця до інституту не надійшли та обстеження об'єкту дослідження не було забезпечено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2014 р. було поновлено провадження у справі № 922/1568/13 та її розгляд було призначено на 24.01.2014 р.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізи діючого законодавства, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2014 р., для повного всебічного та об'єктивного вирішення спору, було призначено колегіальний розгляд справи № 922/1568/13 у складі 3-х суддів.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Харківської області від 24.01.2014 року № 60 для розгляду справи № 922/1568/13 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Аюпова Р.М. та суддя Жигалкін І.П.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2014 р. розгляд справи № 922/1568/13було відкладено на 26.02.2014 р. об 11:30.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 24.02.2014р., в зв"язку з хворобою судді Шатернікова М.І., справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду від 24.02.2014р., у зв'язку з хворобою судді Жигалкіна І.П., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 922/1568/13 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Мамалуй О.О., Лаврова Л.С.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2014 р. підтримує позовні вимоги. Через канцелярію господарського суду надав клопотання про призначення по справі повторної будівельно-технічної експертизи (вх. № 6664), про витребування з архіву господарського суду Харківської області та дослідження судом матеріалів справи № 40/353-10 за позовом Приватного підприємства АН "Растріелт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт", м. Харків про визнання права власності (вх. № 6712) та заяву про неможливість розгляду справи за відсутності представників Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (вх. № 6711).

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 26.02.2014р. та присутні представники третіх осіб проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні. Представник відповідача у судовому засіданні, зокрема, зазначив, що згідно з висновком санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.09.2013, відсутні перевищення ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі на межі найближчої житлової забудови від ПАТ «Завод «Південкабель», крім того не зазначено, які саме перешкоди для користування об'єкта права власності позивача створює існування та експлуатація житлового будинку, а висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008 та протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/385 від 16.09.2008 у теперішній час втратили чинність.

Інші треті особи своїх повноважних представників у судове засідання не направили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином за адресами, зазначеними у позовній заяві.

Дослідивши надане позивачем клопотання про призначення по справі повторної судової експертизи, колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р., визначено, що згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. У разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо), він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу.

Суд зазначає, що на виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку експертизи № 7301, суд зобов"язав представників сторін надати до суду необхідні для проведення експертизи додаткові докази. У призначеному судовому засіданні 03.12.2013р., присутні представники сторін пояснили, що ними надані всі додаткові матеріали на вимогу судового експерта, інших доказів надати неможливо. Таким чином, в повідомленні експерта від 26.12.2013р. було зазначено, що необхідні для проведення експертизи документи до ХНДІСЕ ім. Бокаріуса не надійшли, що унеможливлює надання експертною установою висновку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначення по даній справі повторної експертизи буде мати наслідком затягування судового процесу і призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Щодо клопотання позивача про витребування з архіву господарського суду Харківської області та дослідження судом матеріалів справи № 40/353-10 за позовом Приватного підприємства АН "Растріелт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт", м. Харків про визнання права власності, колегія суддів зазначає, що для долучення до матеріалів справи було надано рішення господарського суду від 21.01.2011р. по справі № 40/353-10, яке набрало законної сили. Дане рішення суду було досліджено під час розгляду справи та долучено до матеріалів даного судового провадження.

Щодо заяви позивача про неможливість розгляду справи за відсутності представників Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, колегія судді наголошує на наступному.

До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківську міську раду та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було залучено ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року. Матеріали справи містять докази належного повідомлення зазначених третіх осіб про час та місце розгляду справи. Таким чином, представники зазначених третіх осіб не скористались своїм правом участі у даному судовому засіданні, повноважних представників у судові засідання не направили, правових позицій по справі суду не надали. Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Судом встановлено, що 23.06.1995р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів Харківського кабельного заводу (правонаступник - ПАТ «Завод «Південкабель») укладено договір купівлі-продажу держмайна у процесі приватизації, за яким заводом придбано у приватну власність Харківський кабельний завод «Південкабель», розташований за адресою: м. Харків, вул. Автогенна,7.

На розі вул. Автогенна та пр. Тракторобудівників м. Харкова в межах сані тарно-промислової захисної 300 м зони позивача здійснювалось будівництво 9-поверхового інженерно-лабораторного корпусу державного підприємства «Машприборпластік», яке у 2000р. було приватизоване та підлягало закінчен ням будівництва під адміністративно-виробничий центр з розширеною інфра структурою соцкультпобуту власником ТОВ «АН «Рестріелт», який, як зазначив позивач в позовній заяві, в порушен ня чинного законодавства та вимог ДБН-3 60-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», які забороняють самовільне будівництво (без відповідно го проекту, з відступленням від проекту та інш.) та розташування житла в про мисловій зоні, здійснив разом з ПП «АН «Рестріелт» перебудову даного 9- поверхового виробничого корпусу під 10-поверховий житловий будинок літ. «А-10» по пр. Тракторобудівників, 2 м. Харкова на 145 квартир загальною пло щею 9585,10 м2, на який право власності визнано рішенням господарського суду Харківської обл. від 21.01.11 р. по справі № 40/353-10.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач зазначив, що законодвство України забороняє розташування жи лих приміщень в межах промислової зони та ви користання багатоповерхової споруди створює перешкоди для позивача у ко ристуванні ним своєю приватною власністю - промисловим підприємство по вул. Автогенній, 7 м. Харкова. В зв"язку з чим, позивач просить суд заборонити ПП «АН «Рестріелт» використовувати багатоповерхову будівлю адміністративно-виробничого кор пусу під житло.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Завод «Південкабель» посилається на висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008, згідно з яким, за результатами санітарно-епідеміологічної експертизи об'єкт (пром. майданчики 1, 3 ПАТ «Завод «Південкабель») відповідає вимогам діючого законодавства України і може бути погоджений. Судом встановлено, що у вказаному висновку зазначено, що при внесенні змін до нормативного документа щодо сфери застосування, умов застосування об'єкта експертизи даний висновок втрачає силу.

Крім того, до матеріалів позову наданий протокол державної санітарно- епідеміологічної експертизи № 3.1/85 від 16.09.2008, виданий Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією, згідно з яким за результатами державної санітарно- епідеміологічної експертизи документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами ПАТ «Завод «Південкабель», пром. майданчики 1,3 відповідають вимогам діючого законодавства України і можуть бути погоджені.

Об'єктом експертизи за вказаним висновком та відповідним протоколом є документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів та видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а сферою застосування та реалізації об'єкта експертизи визначено нормативний документ щодо видачі дозволу на викиди в атмосферу.

Згідно з ч.2 ст. 4-3 ГПК та ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом досліджено та надано оцінку доказам, поданим позивачем та долученим до матеріалів справи супровідним листом № 19юр від 02.12.2013 року. Зокрема, суд приймає та розглядає як належний та допустимий доказ чинний висновок державної санітарно- епідеміологічної експертизи Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області № 05.03.02-07/83820 від 16.09.2013, в якому зазначено, що у ПАТ «Завод «Південабель» відсутні перевищення ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі на межі найближчої житлової забудови у відповідності до ДСП-201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)».

Крім того, в документах на обгрунтування обсягів викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ «Завод «Південкабель» зазначено, що для промислового майданчику № 1 санітарно-захисна зона становить 300 метрів, а найближча житлова забудова знаходиться за 380 метрів від крайнього джерела викидів. Для промислового майданчику № 2 санітарно-захисна зона становить 50 метрів, а найближча житлова забудова знаходиться за 240 метрів від крайнього джерела викидів.

Колегія суддів наголошує, що вказані дані містяться в документах, які були подані саме позивачем й складені уповноваженим кваліфікованим виконавцем вже після порушення провадження у розглядуваній справі, тобто в період існування спору між сторонами.

Також судом досліджено та прийнято як належний та допустимий доказ дозвіл Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 6310138500-198 від 19.09.2013р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що підтверджує дотримання вимог чинних нормативних актів щодо розташування стаціонарних джерел викидів позивача стосовно існуючої поблизу території позивача житлової забудови, до якої, як свідчать матеріали справи, входить і спірний будинок по проспекту Тракторобудівників, 2 у м. Харкові.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені документи, колегія суддів приходить до висновку, що спірний житловий будинок по пр. Тракторобудівників, 2 у м. Харкові знаходиться поза межами санітарно-захисної зони ПАТ «Завод «Південкабель», обрахованої від джерела викидів відповідно до вимог п. 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року.

Колегія суддів також наголошує, що подані позивачем висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008 та протокол державної санітарно- епідеміологічної експертизи № 3.1/85 від 16.09.2008 не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази у справі в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, оскільки вищезазначений висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.09.2008 р. та протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи 16.09.2008 р. на теперішній час втратили чинність. Більше того, суд доходить висновку, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008 та протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/85 від 16.09.2008 не були чинними й на дату звернення позивача з відповідним позовом, що випливає з наступного.

У вказаному висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008 р. прямо зазначено, що він втрачає чинність при внесенні змін до нормативного документа щодо сфери застосування, умов застосування об'єкта експертизи. Об'єктом експертизи за вказаним висновком та відповідним протоколом є документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а сферою застосування та реалізації об'єкта експертизи визначено нормативний документ щодо видачі дозволу на викиди в атмосферу.

Нормативним документом щодо видачі дозволів на викиди в атмосферу, яким врегульовано підстави та порядок видачі таких дозволів, є Закон України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 11 якого регламентує питання щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел, в тому числі, шляхом видачі дозволів на відповідні викиди.

При цьому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні» від 16.10.2012р. (набрав чинності 18.11.2012р.) положення ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», які визначають умови та порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, було змінено трьома частинами 5-7. що потягло зміни сфери та умов застосування об'єкта експертизи, а отже, спричинило втрату чинності висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008 з усіма додатками та підставами його видачі.

Крім того, суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства посилання позивача на неприпустимість розміщення житлових будинків в промисловій зоні відповідно до вимог ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" та наданий на їх підтвердження лист Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин, оскільки вони не відповідають положенням п. 4.11. розділу 4 "Промислова територія" ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44. Згідно п.4.11. ДБН 360-92 розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, установи охорони здоров'я та відпочинку, спортивні споруди, сади, парки, садівницькі товариства й городи не допускається лише в санітарно-захисній зоні, яка не ідентична промисловій зоні.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, останнім оспорюється експлуатація саме житлового будинку літ. "А-10", по проспекту Тракторобудівників, будинок 2, в м. Харків, якою на думку позивача, створюються перешкоди здійснення ним свого права власності на підприємство.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає про те, що згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

В ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Для задоволення вказаних вимог власника необхідне встановлення факту об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей. Таким чином, право власності може захищатися негаторним позовом лише при доведенні факту конкретного порушення суб'єктивного цивільного права власності, належного позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою суду від 17 квітня 2013 року позивача зобов'язано надати, зокрема, правове та документальне обґрунтування вимог та докази порушення права власності з боку відповідача.

Всупереч вказаним вимогам позивачем не надано обґрунтування і пояснення, щодо наявності реальних та конкретних порушень з боку відповідача, якими створюються конкретні перешкоди у здійсненні позивачем права власності, не надано доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача.

Позивачем не надані будь-які докази підтвердження незаконності будівництва житлового будинку літ. "А-10", по проспекту Тракторобудівників, будинок 2, в м. Харків.

Натомість судом встановлено, що право власності третьої особи (ПП АН «Рестріелт») на квартирний багатоповерховий житловий будинок літ. «А-10» по проспекту Тракторобудівників, 2 у м. Харкові, в подальшому придбаний відповідачем, підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2011 р. у справі № 40/353-10.

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 16.03.2011 р. у справі № 40/353-10 про роз'яснення рішення господарського суду від 21.01.2011р., яким визнано право власності Приватного підприємства «АН «Рестріелт» на нерухоме майно, господарський суд Харківської області тим самим одночасно визнав, що квартирний багатоповерховий житловий будинок літ.«А-10» по проспекту Тракторобудівників, 2 у М.Харкові, який має загальну площу 9585,10 кв. метрів і складається із 145 квартир загальною площею 6 813,10 кв.метрів та нежитлових приміщень загальною площею 2772,00 кв.метри, слід вважати введеним в експлуатацію, подальша експлуатація та/або будь-яке інше використання зазначеного квартирного багатоповерхового житлового будинку (як в цілому, так і стосовно кожного приміщення, з яких він складається) не вимагає оформлення акту прийняття цього будинку до експлуатації чи сертифікату відповідності цього будинку вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил. Зазначені судові акти набрали законної сили й відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, право власності третьої особи (ПП АН "Рестріелт") на квартирний багатоповерховий житловий будинок літ. "А-10" по пр. Тракторобудівників, 2 у м. Харкові, в подальшому придбаний відповідачем, включаючи усі складові такого права (володіння, користування, в тому числі експлуатація та розпорядження) виникло правомірно, підтверджені судовими актами, які набрали законної сили й не може бути обмежено за бажанняи позивача, адже, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, є напорушним.

За таких умов, покладання на відповідача обов'язку по вчиненню дій не передбачених ні нормами права, ні договором є безпідставним і неправомірним. Це суперечить Конституції України (ст.19), якою визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Також це не відповідає положенням ст.14 Цивільного кодексу України відповідно до якої цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, колегія суддів оцінює критично та відхиляє посилання позивача на лист Харківської санітарно-епідеміологічної станції № 9727 від 03.10.2012 щодо заборони експлуатації 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2, в якому є посилання на розпорядження головного державного санітарного лікаря м. Харкова про усунення порушень санітарного законодавства № 244 від 03.10.2012р., адже постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі № 2-а-12093/12/2070, адміністративний позов ФОП Бальсявічюс О.Я. про скасування розпорядження головного державного санітарного лікаря м. Харкова про усунення порушень санітарного законодавства № 244 від 03.10.2012 задоволено в повному обсязі, вищезазначене розпорядження скасовано. Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, які стали підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільногокодексу України. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таке право суду пов'язано з тим, що судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює; тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі; і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право.

Позивач не надав до матеріалів справи документів, на підтвердження вимог щодо необхідності укладання з ним договору купівлі-продажу.

До матеріалів справи не надано жодного іншого доказу на підтвердження того, що на момент звернення до суду відповідач порушив його права чи законний інтерес.

Викладене означає, що позовні вимоги не ґрунтуються на правових нормах і є безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 47-49, 54, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.03.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова Л.С. Лаврова О.О. Мамалуй

справа № 922/1568/13